04 листопада 2024 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, заявленого воб'єднаному кримінальному провадженні № 201/2329/19 (провадження № 1-кп/201/61/2024), відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000290, № 12019040650000850, стосовно:
-ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомиколаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України;
-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України , -
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 будучи раніше неодноразово засуджений, в останнє 18 липня 2013 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, 25 вересня 2015 року на підставі постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області, в порядку ст. 81 КК України звільнений умовно достроково з місця позбавлення волі, невідбутий строк 11 місяців 7 дні, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, необхідних висновків для себе не зробив, на шлях вправлення не став та повторно вчинив корисливий злочин при наступних обставинах.
02 лютого 2019 року, близько 05 години 25 хвилин, знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 , реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище, підійшов до каналізаційного колодязя, люк якого перешкоджає доступ до приміщення для зберігання кабелів діючих ліній зв?язку, підняв кришку люку та відсунув її в бік.
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно поєднане з проникненням у сховище, ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу проник до сховища, яке відведене для зберігання матеріальних цінностей, а саме кабельної продукції, де помітив кабель телекомунікаційної лінії марки ТП 200х2х0,4, належний ПАТ ДФ «Укртелеком», один кінець якого був перерізаний. З метою незаконного заволодіння майном, ОСОБА_5 двома руками взяв перерізаний кінець кабелю та витяг фрагмент кабелю довжиною 3 м., вартість якого складає 150 грн. 21 коп. за 1 м, на загальну суму 450 грн. 63 коп., на поверхню але з причин, що не залежали від його волі, не перерізав другий кінець зазначеного кабелю та не встиг зникнути з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення, оскільки був зупинений працівниками поліції, тобто не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у сховище, кваліфікуються за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання прокурора та просив закрити кримінальне провадження стосовно нього з підстав, зазначених прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглядаючи питання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, суд виходить з наступного.
Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09 серпня 2024 року, внесено зміни до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Дрібне викрадення чужого майна», згідно яких частиною 1 передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також згідно частини 2 - за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,00 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2019 року становить 1921 грн, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян на 2019 рік становить 960,50 грн, а два неоподатковуваних мінімуми становить 1921 грн.
Отже, згідно нової редакції ст. 51 КУпАП, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна шляхом крадіжки на момент вчинення правопорушення, становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2019 році становило 1921,00 грн.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у сховище, при цьому вартість майна, яким намагався заволодіти обвинувачений складає 450,63 грн.
При цьому суд бере до уваги приписи ч. 1 ст. 5 КК України, якими визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, або частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Вказане відповідає висновкам, зробленим Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07 жовтня 2024 року по справі № 278/1566/21, відповідно до яких, Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Таким чином, у зв'язку із декриміналізацією діянь, вчинених до набрання чинності Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, зокрема у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 , кваліфікованого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та вартістю майна, яким намагався заволодіти ОСОБА_5 , що складає 450,63 грн., в даному випадку наявні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Окрім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України, суд бере до уваги, що об'єктивна сторона зазначеної статті полягає в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння фізичної особи, в той час, як обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначають про проникнення обвинуваченого ОСОБА_5 до каналізаційного колодязя, який не відноситься до володіння фізичної особи, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 1 ст. 162 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 369-372, 376, 479-2 КПК України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, заявленого у об'єднаному кримінальному провадженні № 201/2329/19 (провадження № 1-кп/201/61/2024), відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000290, № 12019040650000850, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040650000290, № 12019040650000850, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - закрити в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Повний текст ухвали суду буде складений і оголошений о 14.30 годині 06 листопада 2024 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня проголошення ухвали суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1