№ 207/4484/24
№ 2/207/1370/24
23 жовтня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Степанян М.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання,
Звернувшись з позовною заявою, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на свою користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання і розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) щомісячно, починаючи з моменту подачі даної позовної заяви до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначає, що батьком її дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач по справі - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 серпня 2006 р., виданого Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
На теперішній час її донька вже повнолітня, проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її забезпеченні.
Починаючи з 2023 року її донька навчається на денному відділенні Університету митної справи та фінансів, що підтверджується довідкою з місця навчання № 122-35/297 від 02.08.2024 р., і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Є постійні витрати на інтернет, їжу, одяг, проїзд, побутові та витрати на підтримання здоров'я.
Донька не має самостійних доходів, так як весь час витрачає на навчання та необхідний розвиток. Водночас, потреби доньки забезпечуються матір'ю настільки, наскільки вона спроможна, але такий фінансовий тягар для неї є важким.
Таким чином, донька має об'єктивну потребу на своє утримання до моменту закінчення навчання, яке вона намагається проводити успішно. Але покладати всі витрати тільки на власну матір, яка утримує її самостійно не є справедливим. На жаль, як було зазначено, донька до закінчення навчання не має самостійного заробітку і вимушена користуватися виключно маминим утриманням.
Позивачу невідомі актуальні джерела доходів Відповідача.
Витрати на навчання доньки є стабільними, і в реаліях стрімкої реальної інфляції виживання звичайного студента стає значно важчим і дорожчим. Наприклад, так як навчання проводиться в офлайн форматі (зазначено у довідці з місця навчання), тільки пересування міжміським транспортом до місця навчання щоденно коштує 116 грн. мінімально (маршрутка (50 грн. в один бік) від/до дому - трамвай (8 грн. в один бік) до/від місця навчання) - а це близько двох тисяч шістсот гривень на місяць. Мінімальна вартість харчування поруч з місцем навчання складає 100 грн. на день, а ще витрати на додаткові курси, підручники, канцелярію, не рахуючи непередбачувані витрати.
Крім того, стан здоров'я доньки, яким ніколи не цікавився Відповідач, вимагає постійного медичного контролю.
Всі витрати щодо утримання та підтримання доньки несе Позивач, її мати. Жодних пропозицій, або навіть цікавості з боку Відповідача, батька ОСОБА_3 , за останні більше п'ятнадцяти років - не було. Відповідач не спілкується з донькою, уникає будь-яких контактів та допомоги.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.08.2006 року.
ОСОБА_3 є студенткою 2-го курсу факультету інноваційних технологій Університету митної справи та фінансів денної форми навчання. Навчання проводиться в офлайн форматі. Термін навчання з 01.09.2023 року по липень 2027 року, що підтверджується довідкою № 122-35/297 від 02.08.2024 року.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради №19/4371 від 21.03.2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 02.07.2007 року по теперішній час.
Згідно довідки ТОВ «Абонент ХХІ» про склад сім'ї №001302594 від 03.08.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 проживає - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Відповідно до огляду лікаря офтальмолога від 23.10.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз міопія сер.ст ст обох очей.
Згідно свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 від 20.08.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 про що Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) зроблено відповідний актовий запис №339.
Відповідно до Виписки №1837/316 із медичної карти стаціонарного хворого Офтальмологічного відділення КНП КМР «Міська лікарня №7» від 24.02.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено діагноз міопія високого ступеню з астигматичним компонентом обох очей із супутнім діагнозом рефракційна амбліопія обох очей.
Згідно з ч.1, ч.2 та ч.5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У ч.1 ст.3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Ч.1 та ч.2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно із ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Як роз'яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3 обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Відтак з системного аналізу вказаних норм слідує, що під час розгляду справ за позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, підлягають доказуванню та встановленню обставини, зокрема, потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами підтверджується здатність відповідача надавати допомогу своїй повнолітній доньці на час її навчання, а також потреба повнолітньої дитини сторін у матеріальній допомозі у зв'язку з продовженням навчання.
При визначенні розміру аліментів судом враховано обставини, визначені в ст. 182 СК України, а саме стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який є працездатним, та позивачки, розмір їх доходів, а також розмір прожиткового мінімуму, який існує в державі для працездатних осіб на час винесення судом рішення.
При з'ясуванні наявності вищезазначених умов, судом було встановлено, що повнолітня донька сторін по справі продовжує навчання на денній формі та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов'язані з навчанням (канцелярські товари), харчуванням, одягом та взуттям тощо. Витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує відповідних коштів. Оскільки донька сторін, навчаючись на денній формі навчання, позбавлена можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу вона не має.
За таких обставин суд вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їх повнолітньої доньки на час її навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років, в сумі 3 000,00 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи, до чого також зводиться позиція Європейського суду з прав людини у рішенні «Проніна проти України» № 63566/00 від 18.07.2006 року.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті б Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати, обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Частково задовольняючи позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 180-183, 191, 200 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 89, 259, 264-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, щомісячно, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, починаючи стягнення з 15 серпня 2024 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави в сумі 726 гривні 72 копійок.
Рішення суду у межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 30 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова