Ухвала від 08.11.2024 по справі 924/1351/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

УХВАЛА

"08" листопада 2024 р. м.Хмельницький Справа № 924/1351/20 (924/1000/24)

Господарський суд Хмельницької області, у складі судді Шевчук О.І., розглянувши матеріали заяви Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" про забезпечення позову

в межах справи:

за заявою ОСОБА_1 , с. Грузевиця, Хмельницький район, Хмельницька область

до Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" м. Хмельницький

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів", введено процедуру розпорядження майном строком на 170 календарних днів, розпорядником майна колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" призначено арбітражного керуючого Рудого Андрія Миколайовича.

Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" здійснено 20.01.2021 за номером публікації 65777.

06.11.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 89610 від 22.01.2013 щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м.кв., закривши відповідний розділ із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 90918 від 22.01.2013 щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м. кв., закривши відповідний розділ із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень цього розділу.

Також із позовом до суду надійшла заява Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (далі - КП "Агрофірма "Проскурів") про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили рішенням суду в цій справі державним реєстраторам Державного реєстру речових прав, будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації (Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін'юсту, нотаріусам і іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2015868101) нежитлове приміщення, загальною площею 670,7 м. кв.; об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 2052468101) нежитлове приміщення, загальною площею 714,2 м.кв. (вх.№05-06/1408/24).

В поданій до суду заяві про забезпечення позову заявник вказує, що у чисельних судових спорах у Господарському суді Хмельницької області, починаючи з 2020 року і по теперішній час, існувала велика кількість справ з позовними вимогами КП "Агрофірма "Проскурів" до осіб родини ОСОБА_2 (батька ОСОБА_7, сина ОСОБА_3 чи дружини ОСОБА_2) чи пов'язаних із ними, як бенефіціарними власниками чи керівниками виконавчих органів товариств, якими до прикладу є: ПАТ "Проскурів"; ТОВ "Технопарк Проскурів"; ПрАТ "Холод" і т.д., судом щонайменше задовольнялася заява про забезпечення позову лише у касаційному суді. Але виконувати таке судове рішення вже не було сенсу і можливості, оскільки ОСОБА_2 змінювали предмет спору або переоформлювали предмет спору на інших власників.

Заявник наголошує, що Господарський суд Хмельницької області, надаючи невідомо з яких причин "процесуальний імунітет" від забезпечень позовів родині ОСОБА_2, сприяв у поданні нових позовів для того, щоб процесуально "наздогнати" предмети таких позовних вимог і зрештою все ж повернути його законному власнику від підставних осіб родини ОСОБА_2.

Заявник також стверджує, що так було у справах:

1) №924/1351/20 (924/995/22), де одним із відповідачів була ОСОБА_2 , але внаслідок попередньої відмови у забезпеченні позову ухвалою від 23.07.2020 у справі № 924/869/20 (суддя Димбовський В.В.), за заявою про забезпечення яка подавалася до подання позовної заяви, КП "Агрофірма "Проскурів" довелося пройти три кола усіх судових інстанцій, де остаточну крапку уже поставив Верховний Суд постановою від 05.03.2024, задовольнивши позовні вимоги Агрофірми які з третьої спроби уже були забезпечені арештом. Таким чином, Агрофірмі внаслідок незаконної первинної відмови у забезпеченні позову знадобилося майже цілих 4-ри роки, щоб повернути незаконно вкрадені родиною ОСОБА_2 три земельні ділянки;

2) № 924/1351/20 (924/926/23) де ухвалою від 31.08.2023 (суддя Танасюк О.Є ) відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, поданою аналогічно разом із позовною заявою до єдиного відповідача - ОСОБА_2 про визнання недійсними двох договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), які стосуються земель, що належать на праві власності лише Агрофірмі. Саме завдяки відмові у вжитті заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 в день ухвалення постанови судом апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 30.04.2024 про задоволення позовних вимог, подарувала право емфітевзису своєму сину ОСОБА_5 , про що вчинено відповідні два записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Очеретною О.М. Тому, незважаючи на те, що таке рішення суду першої інстанції постановою від 25.06.2024 суду апеляційної інстанції та постановою касаційного суду від 23.10.2024 залишені без змін, необхідно повторно звертатися з аналогічним позовом уже до її сина ОСОБА_6 і знову ж таки клопотати із сплатою судового збору про забезпечення такого позову. У третій приведеній справі для прикладу, така уже стосується не бездіяльності суду по вжитті заходів забезпечення позову, а недобросовісності дій ПАТ "Проскурів" та ТОВ "Технопарк Проскурів", де син ОСОБА_3 та батько ОСОБА_7 є бенефіціарними власниками та відповідно керівниками виконавчих органів, приміщення ресторану "Жовтневий" перереєстровувалося тричі впродовж розгляду 2-х справ щоб не дати можливості за позовами КП "Агрофірма "Проскурів" у справах №924/699/20 та № 929/1227/23 в залежності від змінених позовних вимог чи поданого нового позову, щоб Агрофірма не змогла юридично "добратися" до останнього титульного володільця цього об'єкту нерухомого майна і його витребувати.

3) ухвалою суду першої інстанції від 01.12.2023 у справі № №924/1351/20 (924/1227/23) відкрито провадження та об'єднано в одне провадження цю справу із справою №924/1351/20 (924/699/20) і присвоєно їм № 924/1351/20 (924/699/20). Ухвалою від того ж 01.12.2023 за заявою позивача - КП "Агрофірма "Проскурів" вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту приміщення ресторану "Жовтневий", оскільки це приміщення з часу первинного відкриття провадження у первинній справі №924/699/20 від 24.06.2020 про його витребування ще до відкриття провадження у справі про банкрутство КП "Агрофірма "Проскурів" було уже двічі відчужено: спочатку на підконтрольне родині ОСОБА_2 ТОВ "Технопарк Проскурів", а далі на ТОВ "Хонорус Україна", бенефіціарів якого встановити майже неможливо, оскільки контрольною часткою у статутному капіталі володіє офшорна компанія із Республіки Кіпр.

Заявник вважає, що зазначені обставини вказують на існуванні реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду із вимогою про скасування державного реєстратора, та про закриття відповідних розділів із одночасним припиненням усіх речових прав та обтяжень, адже навіть задоволення такого позову може нівелювати ефективність судового захисту, оскільки у разі чергового відчуження спірних об'єктів таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, так як після такого скасування заявнику знову доведеться звертатися до суду з новими позовами до осіб, речові права яких на ці об'єкти будуть зареєстровані у відповідних розділах ДРРП.

У зв'язку з перебуванням судді Господарського суду Хмельницької області Танасюк О.Є. у відпустці, розпорядженням в.о. керівника апарату суду №48/24 від 07.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024, заяву про вжиття заходів забезпечення позову передано для розгляду судді Шевчук О.І.

Розглянувши подану заяву з доданими документами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

За приписами ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст.13) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом (рішення від 29.06.2006).

Конституційний Суд України у рішенні від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 вказав, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Положеннями статті 136 ГПК України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Пунктом 3 ч.1 ст.138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 ст. 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанови Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, КП "Агрофірма "Проскурів" як на підставу вжиття заходів забезпечення позову посилається на існування реальної загрози нівелювання мети звернення з позовом до суду із вимогою про скасування рішень державного реєстратора та про закриття відповідних розділів із одночасним прпиненням усіх речових прав та обтяжень, оскільки у разі чергового відчудження спірних обєктів таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, так як після такого скасування заявнику знову доведеться звертатися до суду з новими позовами до осіб, речові права яких на ці об'єкти будуть зареєстровані у відповідних розділах ДРРП.

На підтвердження викладених обставин та необхідності вжиття заходу забезпечення позову, заявником подано копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011; копію витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ №ІУ161240813748, витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреми ЄДЕССБ від 27.08.2024; копії інформаційних довідок з ДРРП №400069957 від 21.10.2024 та №400072933 від 21.10.2024 та копію договору безоплатного користування (позички) майна від 01.08.2019.

Доводи, наведені заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, мають оціночний характер та підлягають з'ясуванню, оцінці та доведенню під час вирішення спору по суті, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду або призведуть до порушень прав заявника.

Зазначені заявником припущення не вказують на вчинення іншою стороною конкретних дій відносно спірного майна. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в майбутньому не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено зазначених ним підстав вжиття заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття обраних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, оцінивши доводи заявника (позивача) щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" від 07.11.2024 про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Колективного підприємства "Агрофірма "Проскурів" (вх.№05-06/1408/24) про забезпечення позову відмовити.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://km.arbitr.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана 08.11.2024.

Суддя О.І. Шевчук