29 жовтня 2024 року Справа № 915/457/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452)
до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263)
про: стягнення 797 980 876,01 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Єгоров В.С., адвокат за довіреністю,
від відповідача: Іноземцев Є.С., адвокат за довіреністю,
Суть спору:
26.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.04.2024 (вх. № 5050/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 159; код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) заборгованість у загальній сумі 797 980 876,01 грн., у тому числі:
- основний борг у сумі 525 765 548,11 грн.;
- пеня 98 815 964,65 грн.;
- три проценти річних у сумі 30 851 269,22 грн.;
- інфляційні втрати у сумі 142 548 094,03 грн.
2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 159; код ЄДРПОУ 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) судові витрати, а саме 847 840,00 грн. сплаченого судового збору за розгляд даної справи.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ»«; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» № 119/4.1-244-2022 від 06.01.2022; відомостей з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву ціни ПОН для не побутових споживачів; рахунки на оплату (природний газ) № 6527 від 11.02.2022, № 10121 від 12.03.2022; адвокатського запиту б/н та без дати, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-22-5993 від 09.06.2022, адвокатський запит б/н та без дати, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-24-4867 від 29.03.2024; інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56X240000000001W; довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про об'єми поставленого природного газу; вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» № 119/4.3-6635-2022 від 31.05.2022; застосування норм ст. 1, 3 Закону України «Про ринок природного газу», приписів Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015 (з подальшими змінами), приписів Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (з подальшими змінами), норм ст.ст. 173-175, 193, 216, 218, 230-232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 96, 509, 525, 526, 549, 610-612, 625, 714 Цивільного кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що між, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Позивачем, зобов'язання взяті на себе за Договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором. Відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив оплати вартості спожитого за Договором природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за Договором.
Ухвалою суду від 01.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/457/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28 травня 2024 року о 10:40; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 20.05.2024 по 07.06.2024, ухвалою суду від 14.05.2024 підготовче засідання у справі № 915/457/24 було призначено на 25 червня 2024 року о 10:40.
17.05.2024 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 17.05.2024 (вх. № 5878/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 17.05.2024.
21.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20.06.2024 (вх. № 7366/24), у якому товариство з позовними вимогами не погоджується, вважає, їх безпідставними та такими що суперечать умовам Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», Правилам постачання природного газу природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809.
21.06.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 21.06.2024 (вх. № 7380/24), за змістом якої заявник повідомив про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.06.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 24.06.2024 (вх. № 7442/24), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
25.06.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 24.06.2024 (вх. № 7501/24) про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника в підготовче засідання, у зв'язку із його зайнятістю в іншій судовій справі.
Ухвалою суду від 25.06.2024 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/457/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/457/24 на 23 липня 2024 року о 10:15.
При цьому, суд зауважує, що в підготовчому засіданні 25.06.2024 представник позивача заявив суду про намір подання актів приймання-передачі за спірний період з доказами їх направлення відповідачу. Вказаний намір було прийнято судом та встановлено позивачу строк до 02.07.2024 включно для його реалізації.
01.07.2024 до суду від позивача надійшли пояснення б/н від 01.07.2024 (вх. № 7859/24), з якими заявником надано копії актів приймання-передачі за спірний період, з наведенням обґрунтувань щодо поданих доказів.
23.07.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 22.07.2024 (вх. № 8851/24), за змістом якої заявник повідомив про заміну представника, який братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 23.07.2024 було закрито підготовче провадження у справі № 915/457/24, з призначенням її до судового розгляду по суті на 17 вересня 2024 року о 09:50.
В засіданні 17.09.2024 суд розпочав розгляд справи № 915/457/23 по суті, заслухавши вступні слова сторін. При цьому, під час доповіді вступного слова представником відповідача було встановлено, що вступне слово не відповідає викладеному у відзиві на позовну заяву, оскільки представник доповів відзив на позовну заяву у іншій подібній справі.
З урахуванням наведених обставин, а також з огляду на неможливість продовження проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку з технічним збоєм обладнання системи відеоконференцзв'язку, в засіданні було оголошено перерву до 15 жовтня 2024 року о 10:40.
В судовому засіданні, проведеному 15.10.2024 за участю представників обох сторін, судом було продовжено розгляд справи № 915/457/24 по суті. Водночас, з огляду на те, що під час проведення засідання, зокрема, о 12 годині 10 хвилини у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, з метою убезпечення учасників судового процесу, в засіданні було оголошено перерву до 29 жовтня 2024 року о 13:30.
29.10.2024 в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача, яких суд заслухав.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 29.10.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Закон України «Про ринок природного газу» визначає, що постачальник «останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. Споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором, а Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 року, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до умов п. 2.1 цього Договору, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
За змістом п. 3.1 Договору Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п. 3.3 Договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів - додано позивачем до матеріалів справи у вигляді роздруківки на паперовому носії).
Відповідно до умов п. 4.2 Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
За умовами п. 4.3, 4.4 Договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Згідно з умовами пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 8.2 Договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
За змістом п. 11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором.
Отже, між позивачем та відповідачем укладено Договір, як між постачальником «останньої надії» та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Суд також зазначає, що правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»).
Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
При цьому, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Відповідно до п. 5 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач та відповідач, як суб'єкти ринку природного газу мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (Оператора ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Тож, Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, Об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X240000000001W (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 5 641 047,20 м3;
- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 7 129 722,50 м3.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 09.06.2022 № ТОВВИХ-22-5993 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X240000000001W;
- листом оператора ГТС від 29.03.2024 № ТОВВИХ-24-4867 та інформацією (поденно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X240000000001W;
- довідкою про об'єми поставленого Позивачем природного газу.
Нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу позивачем проведено на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримано в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
З 01 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/ukybusiness/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка надана позивачем до матеріалів справи.
Як уже було наведено, відповідно до умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Порядок же здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», на виконання умов договору позивачем направлялися на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі природного газу, зокрема:
- рахунок на оплату (природний газ) № 6527 від 11.02.2022 (розрахунковий період: 01.01.2022 по 31.01.2022) на суму 238 949 055,67 грн та акт № 2142 приймання-передачі природного газу на суму 238 949 055,67 грн;
- рахунок на оплату (природний газ) № 10121 від 12.03.2022 (розрахунковий період: 01.02.2022 по 28.02.2022) на суму 286 816 492,44 грн та акт № 4184 приймання-передачі природного газу на суму 286 816 492,44 грн.
Таким чином, за даними позивача, у відповідача сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 525 765 548,11 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач скеровував на адресу відповідача вимогу № 119/4.3-6635-2022 від 31.05.2022, на яку останній не відреагував.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 98 815 964,65 грн, три проценти річних в розмірі 30 851 269,22 грн, інфляційні втрати в розмірі 142 548 094,03 грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника «останньої надії», про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за поставлений природний газ, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ»;
- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» № 119/4.1-244-2022 від 06.01.2022;
- відомості з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо архіву ціни ПОН для не побутових споживачів;
- рахунки на оплату (природний газ) № 6527 від 11.02.2022, № 10121 від 12.03.2022;
- адвокатський запит б/н та без дати, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-22-5993 від 09.06.2022;
- адвокатський запит б/н та без дати, з відповіддю на нього № ТОВВИХ-24-4867 від 29.03.2024;
- інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56X240000000001W;
- довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про об'єми поставленого природного газу;
- вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» № 119/4.3-6635-2022 від 31.05.2022;
- акти приймання-передачі природного газу № 2142 від 31.01.2022, № 4184 від 28.02.2022.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- постанова Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1414 від 10.11.2022.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Приписами ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був внесений в алокацію позивача, який є постачальником «останньої надії» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 917-р. У вказаному періоді позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 525 765 548,11 грн.
За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній оплати поставлений газ не здійснив.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту своєчасності оплати за поставлений природний газ закон покладає на споживача.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що через включення останнього до Єдиного реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (далі - Реєстр), відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» станом на сьогодні триває процес врегулювання спірної заборгованості перед ГК «Нафтогаз України», яка виникла з 1 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у порядку, визначеному зазначеним законом.
Разом зі тим, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, лише частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (його включено до Реєстру), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена), або належним чином відповідачем виконані умови договору купівлі-продажу природного газу, оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону 1639, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону 1639 за спірним Договором не було укладено (матеріали справи не містять), що у сукупності спростовує висновки відповідача про врегулювання заборгованості.
Більш того, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету, а це своєю чергою додатково свідчить про наявність непогашеної заборгованості перед позивачем.
Таким чином, саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом 1639, не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості.
Отже, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, вартість спожитого природного газу у спірному періоді на користь позивача не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 525 765 548,11 грн.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення розрахунків за поставлений природний газ, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 525 765 548,11 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача:
1. Пеню на загальну суму 98 815 964,65 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями січня 2022 року за період прострочення з 01.03.2022 по 31.08.2022 на суму 41 766 985,65 грн;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року за період прострочення з 01.04.2022 по 30.09.2022 на суму 57 048 979,00 грн.
2. Три проценти річних на загальну суму 30 851 269,22 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями січня 2022 року за період прострочення з 01.03.2022 по 29.02.2024 на суму 14 353 363,20 грн;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року за період прострочення з 01.04.2022 по 29.02.2024 на суму 16 497 906,02 грн.
3. Інфляційні втрати на загальну суму 142 548 094,03 грн, у тому числі:
- за зобов'язаннями січня 2022 року за період прострочення з 01.03.2022 по 29.02.2024 на суму 72 091 795,31 грн;
- за зобов'язаннями лютого 2022 року за період прострочення з 01.04.2022 по 29.02.2024 на суму 70 456 298,72 грн.
Щодо нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4.5 Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум процентів річних та інфляційних витрат, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача проценти річні та інфляційні втрати за відповідні періоди.
За перевіркою суду відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) основний борг у сумі 525 765 548,11 грн, пеню в сумі 98 815 964,65 грн, три проценти річних у сумі 30 851 269,22 грн, інфляційні втрати у сумі 142 548 094,03 грн, а також 847 840,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452).
Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263).
Повне рішення складено та підписано судом 08.11.2024.
Суддя О.Г. Смородінова