08 листопада 2024 року Справа № 915/939/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Опришанської Ніни Сильвестрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 63 980,74 грн,
Суть спору:
06.08.2024 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроценталь» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/1718 від 02.08.2024 (з додатками), в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду.
2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.
3. Стягнути з ФОП Опришанської Н.С. основний борг в сумі 61 539,09 грн на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
4. Стягнути з ФОП Опришанської Н.С. 1 096,51 грн інфляційних втрат, 1 023,60 грн 3 % річних, 321,54 грн пені, 3028,00 грн судового збору на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_3 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 383848834; договір купівлі-продажу від 15.10.2015, технічний паспорт (Магазин продовольчих товарів) станом на 07.12.2015; адвокатський запит від 28.10.2023, з відповіддю на нього № 1290-Ю від 02.11.2023; наряди на підключення системи опалення (2 шт.); рахунки (19 шт.); акти надання послуг (19 шт.); відомості споживання теплової енергії (10 шт.); претензія № 450-Ю від 21.06.2024; рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022, № 566 від 25.10.2022, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1029 від 25.10.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 252 від 14.02.2024, № 513 від 27.03.2024; накази Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 104 від 21.03.2024; застосування положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), норм статей 526, 610, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 12.08.2024, позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/939/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 01.10.2024 повторно направлено на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Опришанської Ніни Сильвестрівни ( АДРЕСА_2 , копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2024 у справі № 915/939/24, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка»; постановлено провести розгляд справи № 915/939/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлена запровадженням в Україні воєнного стану.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 12.08.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, перевірену судом за даними з Єдиного державного демографічного реєстру, була 30.08.2024 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600282110900).
Ухвалою суду від 01.10.2024 повторно направлено на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Опришанської Ніни Сильвестрівни ( АДРЕСА_2 , копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2024 у справі № 915/939/24, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».
Поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600291651329 повернуто до суду 08.10.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд наголошує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
За такого, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення ОСОБА_1 копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2024 та 01.10.2024 у справі № 915/939/24 є 08.10.2024.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 23.10.2024 включно.
Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважав за можливе та необхідне розглянути справу № 915/939/24 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- типова форма Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;
- Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №383848834 від 21.06.2024;
- договір купівлі-продажу від 15.10.2015 №2560;
- технічний паспорт «Магазин продовольчих товарів №3, корпус 1, вул. Заводська, м. Миколаїв» від 07.12.2015, інвентарна справа №172;
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФОП Опришанської І.С.;
- адвокатський запит від 28.10.2023, з відповіддю на нього № 1290-Ю від 02.11.2023;
- наряди на підключення системи опалення (2 шт.);
- рахунки (19 шт.); акти надання послуг (19 шт.);
- відомості споживання теплової енергії (10 шт.);
- претензія № 450-Ю від 21.06.2024;
- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022, № 566 від 25.10.2022, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1029 від 25.10.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 252 від 14.02.2024, № 513 від 27.03.2024;
- накази Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 104 від 21.03.2024.
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач - Фізична особа-підприємець Опришанська Ніна Сильвестрівна є власником нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину продовольчих товарів №9, загальною площею 62,1 кв.м. в житловому будинку літ. А за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 3, корп. 1 (договір купівлі продажу №2560 від 15.10.2015; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №383848834 від 21.06.2024).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).
Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 3/1 є позивач - Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, з 01.11.2021 у позивача з Фізичною особою-підприємцем Опришанською Ніною Сильвестрівною, як власником нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину продовольчих товарів №9, загальною площею 62,1 кв.м. в житловому будинку літ. А за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, вулиця Заводська, будинок 3, корп. 1, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Згідно з пунктом 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
З метою забезпечення теплом об'єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024 на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №626 від 09.11.2022, №176 від 24.03.2023, №1189 від 08.11.2023, №513 від 27.03.2024 було проведено відповідні опалювальні сезони та підписано наряди на підключення опалення від 14.11.2022, від 15.11.2023, що свідчать про підключення будинку АДРЕСА_3 до системи опалення.
Тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №124 від 09.02.2022, №566 від 25.10.2022, №1029 від 25.10.2023, №252 від 14.02.2024, наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, №434 від 13.12.2023, №32 від 18.01.2024, №65 від 15.02.2024, №104 від 21.03.2024.
Вказані вище обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.
За даними позивача, також не запереченими відповідачем, у період з листопада 2022 року по травень 2024 року останньому було поставлено теплову енергію на загальну суму 61 539,09 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:
1. Акти надання послуг (підписані Виконавцем (позивачем) одноособово), зокрема:
- № 6045 від 30.11.2022 на суму 732,82 грн;
- № 6045 від 31.12.2022 на суму 1 627,09 грн;
- № 6045 від 31.01.2023 на суму 1 722,08 грн;
- № 6045 від 28.02.2023 на суму 1 780,39 грн;
- № 6045 від 31.03.2023 на суму 1 090,78 грн;
- № 6045 від 30.04.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 31.05.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 30.06.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 31.07.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 31.08.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 30.09.2023 на суму 32,57 грн;
- № 6045 від 31.10.2023 на суму 28 128,66 грн;
- № 6045 від 30.11.2023 на суму 3 458,15 грн;
- № 6045 від 31.12.2023 на суму 7 137,04 грн;
- № 6045 від 31.01.2024 на суму 6 511,20 грн;
- № 6045 від 29.02.2024 на суму 3 294,08 грн;
- № 6045 від 31.03.2024 на суму 3 479,16 грн;
- № 6045 від 30.04.2024 на суму 1 191,11 грн;
- № 6045 від 31.05.2024 на суму 1 191,11 грн.
2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії, зокрема:
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2022 р. на суму 732,82 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2022 р. на суму 1 627,09 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2023 р. на суму 1 722,08 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2023 р. на суму 1 780,39 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2023 р. на суму 1 090,78 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в червні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в липні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в серпні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в вересні 2023 р. на суму 32,57 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в жовтні 2023 р. на суму 28 128,66 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2023 р. на суму 3 458,15 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2023 р. на суму 7 137,04 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2024 р. на суму 6 511,20 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2024 р. на суму 3 294,08 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2024 р. на суму 3 479,16 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2024 р. на суму 1 194,11 грн;
- № 6045 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2024 р. на суму 1 194,11 грн.
З пояснень позивача вбачається, що відповідачем за спірний період не здійснено оплату за надані послуги на суму 61 539,09 грн.
28.10.2023 до позивача звернувся представник ОСОБА_2 адвокат Петровський Д.О. з адвокатським запитом від 28.10.2023, в якому просив повідомити на яку площу, на які приміщення, за яким тарифом та на яку суму здійснювалося нарахування ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» плати за послугу з постачання теплової енергії фізичній особі-підприємцю Опришанській Н.С. за об'єктом тепло споживання: магазин, АДРЕСА_3 , в період листопад 2022 - вересень 2023.
02.11.2023 позивач листом №1290-Ю від 02.11.2023 надав відповідь на вище зазначений адвокатський запит від 28.10.2023, якою надано пояснення щодо нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії та зазначено, що станом на 01.10.2023 заборгованість відповідача складає 34 376,70 грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія № 450-Ю від 21.06.2024, з вимогою оплатити наявну заборгованість. Вказана вимога залишилася без реагування відповідача.
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.
Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.
Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 61 539,09 грн., строк оплати якої настав, як і не заперечено факту наявності вказаної заборгованості.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлену теплову енергію, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 61 539,09 грн. зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні втрати за сукупний період з листопада 2022 року по травень 2024 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1 096,51 грн.
2. 3 % річних за сукупний період з 03.01.2023 по 30.06.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1 023,60 грн.
3. Пеню за сукупний період з 02.01.2024 по 08.07.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 321,54 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Так, пунктом 45 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Таким чином, на підставі вищевказаного позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є також обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Опришанської Ніни Сильвестрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) заборгованість за теплову енергію в сумі 61 539,09 грн, 3 % річних в розмірі 1 023,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 096,51 грн, пеню в розмірі 321,54 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);
Відповідач: Фізична особа-підприємець Опришанської Ніни Сильвестрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано судом 08.11.2024.
Суддя О.Г. Смородінова