07 листопада 2024 року Справа № 915/1669/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилової Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про: стягнення 10 204,68 грн,
Суть спору:
26.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.10.2023 (вх. № 14209/23) (з додатками), в якій просить суд:
1. Прийняти цю Позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
2. Витребувати в АТ «ПУМБ» (ЄДРПОУ: 14282829, Місце знаходження: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 20.10.2021 року по 15.02.2023 року включно;
3. За результатами розгляду цієї Позовної заяви - позовні вимоги Позивача задовольнити повністю та стягнути з Фізичної особи - підприємця Гаврилова Ірина Анатоліївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 року, що становить 10 204,68 грн., яка складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4 601,01 грн.;
- Суми прострочених платежів по процентах - 5 603,67 грн.;
- Суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.;
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гаврилова Ірина Анатоліївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
5. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
6. Розгляд справи здійснювати без участі Позивача.
7. Копії всіх судових рішень, прийнятих судом за наслідками розгляду цієї Позовної заяви, у встановленому законодавством порядку надсилати за адресою місцезнаходження Позивача - 01133, м. Київ бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору №393980-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 (Електронна форма); пропозиції укласти Договір (оферта) №393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 (Електронна форма); Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 (Електронна форма); Візуальної форми послідовності дій Клієнта, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 393780-КС-001 від 20.10.2021 р. в (витяг з інформаційно-телекомунікаційній системи); Правил про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «БІЗПОЗИКА»; платіжного доручення №454637102 від 20.10.2021; застосування норм статей 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 639, 652, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором про надання кредиту.
Ухвалою суду від 01.11.2023 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1669/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Господарська справа № 915/1669/23 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1669/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/1669/23 визначено суддю Алексєєва А.П.
У зв'язку з відпусткою судді Алексєєва А.П., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1669/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим у справі № 915/1669/23 визначено суддю Смородінову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 справу № 915/16697/24 прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; повторно розпочато розгляд справи № 915/1669/23 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: - чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); - інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 20.10.2021 по 15.02.2023 року; постановлено витребувані докази надати до суду у строк до 01.09.2024.
У період з 19.08.2024 по 13.09.2024 головуюча у справі суддя Смородінова О.Г. перебувала у запланованій щорічній відпустці.
19.08.2024 до суду від Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надійшов лист №КНО-07.8.6/6516БТ від 08.08.2024 (вх. №9917/24 від 19.08.2024), в якому заявником на виконання ухвали від 29.07.2024, повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком було випущено банківську платіжну картку (далі - БПК) № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 , а також надано суду виписку по рахунку № НОМЕР_3 у гривні за період з 20.10.2021 по 15.02.2023 та звіт по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку № НОМЕР_3 в валюті UAH за період з 20.10.2021 по 15.02.2023.
Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 01.11.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, перевірену судом за даними з Єдиного державного демографічного реєстру, була 18.12.2023 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600232998633).
Оскільки поштове відправлення, яким відповідачу скеровувалася копія ухвали суду від 01.11.2023 було повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», та оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, у суду не було підстав вважати, що відповідача належним чином поінформовано про розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 29.07.2024 повторно направлено на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Гаврилової Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ) копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2023 у справі № 915/1669/23, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».
Поштове відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором 0600279667350 повернуто до суду 08.08.2024 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд наголошує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
За такого, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення ОСОБА_1 копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2023 та 29.07.2024 у справі № 915/1669/23 є 08.08.2024.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 23.08.2024 включно.
Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Отже, суд вважає за можливе розглядати справу протягом розумного строку.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
20 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», як Кредитодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Гавриловою Іриною Анатоліївною, як Позичальником, був укладений Договір №393780-КС-001 про надання кредиту, відповідно до предмету якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч грн) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
За умовами наведеного Договору:
- тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 1,07770000, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 750,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 5 000,00 грн. Термін дії Договору до 06.04.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту : 12 480,00 грн. (п. 1);
- цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом (п. 1);
- протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів (п. 2).
- Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Договором та Правилами (п. 9);
- Місцем виконанням цього Договору є місцезнаходження Кредитодавця. Претензії приймаються за адресою Кредитодавця (п. 11).
Пунктом 3 Договору Сторони погодили Графік платежів, у період з 03.11.2021 по 06.04.2022.
Суд зауважує, що вищенаведений Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
При цьому, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
Судом взято до уваги приписи ч. 4. ст. 236 ГПК України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
При цьому, відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» ЄСПЛ наголошує, що «…у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається позивач.
Так, оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із 36 ГПК України.
Таким чином, паперові копії: Договору №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.2021, Пропозиції укласти Договір (оферта) №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.202, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.2021, Візуальної форми послідовності дій Клієнта приймаються судом в якості належних доказів укладення між сторонами Договору №393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021.
При цьому судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20).
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як кредитодавця, про стягнення з відповідача, як позичальника, заборгованості за наданим кредитом, процентами та комісією.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.2021, Пропозиція укласти Договір (оферта) №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.202, Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №393780-КС-001 про надання кредиту (Електронна форма) від 20.10.2021;
- Візуальна форма послідовності дій Клієнта;
- Анкета Клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи);
- Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»;
- платіжного доручення №454637102 від 20.10.2021 з призначенням платежу: «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН 3302710687 зг. до кредитного дог. №393780-КС-001 від 20.10.2021 Без ПДВ».
Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.
Крім того, на виконання задоволеного судом клопотання позивача про витребування доказів, Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надало суду виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період з 20.10.2021 по 15.02.2023.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов'язання.
Так, за приписами ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору №393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 позивач, як Кредитодавець, свої зобов'язання відповідно до умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу, як Позичальнику, кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №454637102 від 20.10.2021, наданим позивачем до матеріалів справи.
Крім того, Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надано суду лист №КНО-07.8.6/6516БТ від 08.08.2024, зі змісту якого вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_3 , а також надано звіт по транзакціях з використанням / без використання БПК за період з 20.10.20251 по 15.02.2023, з якої вбачається зарахування на рахунок відповідача 20.10.2021 грошових коштів в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до вищезазначеного звіту по транзакціях з використанням / без використання БПК за період з 20.10.20251 по 15.02.2023, Позикодавцем своєчасно здійснено чергові платежі згідно погодженого сторонами графіку платежів у п. 3 за Кредитним договором у сумі 4 150,73 грн, платежі здійснено 03.11.2021, 17.11.2021, 30.11.2021, 14.12.2021.
Як вбачається з умов вищенаведеного Договору № 393780-КС-001 від 20.10.2021 про надання кредиту, вказаний договір був укладений на умовах поворотності, строковості та оплатності відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов'язався повернути кредит відповідно до умов Договору та сплатити проценти та комісію за користування кредитом.
З урахуванням наведеного суд констатує, що за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Позичальник скористався кредитними коштами для здійснення підприємницької діяльності, проте, не виконав в повному обсязі свого зобов'язання з повернення кредиту, у зв'язку із чим станом на день звернення позивача до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 204,68 грн, у тому числі: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 4 601,01 грн; сума прострочених платежів по процентах - 5 603,67 грн.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.
Крім того, суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами договору сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту Позичальником - 06.04.2022.
У вказаний строк відповідач не повернув позивачу кредитні кошти. Доказів іншого матеріали справи не містять.
Таким чином, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору № 393780-КС-001 від 20.10.2021 про надання кредиту в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за наданим кредитом та нарахованими процентами, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до суду з позовною заявою розмір заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 4 601,01 грн.
Відповідач також не надав суду доказів звернення до позивача, з належним обґрунтуванням підстав, щодо неможливості проведення оплат у відповідний період.
Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як уже було наведено вище, умовами п.п. 1 та 2 Договору, сторони погодили фіксовану процентну ставку: в день 1,07770000, а також те, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 5.1 Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за користування Кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, Проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування.
На підставі наведеного позивач цілком правомірно нарахував та просить стягнути з відповідача проценти та комісію.
Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано та не заперечено, контррозрахунок не надано. Судом за наявними матеріалами справи перевірено наданий позивачем розрахунок і встановлено, що позивачем відповідні нарахування проведено правильно.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилової Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) за Договором № 393780-КС-001 про надання кредиту від 20.10.2021 суму прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 4 601,01 грн, суму прострочених платежів по процентах у розмірі 5 603,67 грн, а також 2 147,20 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239).
Відповідач: Фізичної особи-підприємця Гаврилової Ірини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено та підписано судом 07.11.2024.
Суддя О.Г. Смородінова