пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 листопада 2024 року Справа № 903/839/24
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/839/24 за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 53915,74 грн,
02.10.2024 представник Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" сформував в системі «Електронний суд» позов до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 53915,74 грн, в т.ч.: 52315,74 грн - заборгованість по тілу кредиту (22341,76 грн - прострочена заборгованість та 29973,98 грн - строкова заборгованість) та 1600,00 грн прострочена заборгованість за комісією.
Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору №7277286824 від 22.06.2023.
Ухвалою суду від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 04.10.2024, отримана відповідачем 08.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600294061883.
Також, ухвала суду надіслання на електронну адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві позивачем: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Строк для подання відзиву - до 23.10.2024 включно.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2023 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (надалі - Позивач, Банк, Кредитор, АТ «ПУМБ») та Фізичною особою-підприємцем Шмигою Вадимом Ігоровичем (надалі - Відповідач, Позичальник, Клієнт, ФОП) укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 7277286824 (надалі за текстом - Кредитний договір, Договір, а.с.10-11) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом.
Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 30.09.2024 (а.с.12).
Відповідно до умов Договору Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно п. 1.1.8 Кредитного договору, термін «Типові умови» використовується в цьому Договорі в наступному значенні: Типові умови кредитування в рамках Кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в Системі ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ ПУМБ DIGITAL BUSINESS АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», що розміщуються на інтернет-сайті Банка (за електронною адресою: https:// www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору) (надалі за текстом - Типові умови).
Всі інші терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають значення, наведені у Типових умовах.
Кредитний договір складається з Договору та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1. Договору).
Умови кредитування: сума кредиту складає 80 000,00 гривень, строк кредитування - до 22 червня 2025 р. включно, комісійна винагорода за надання Кредиту - 1 % від суми кредиту та сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов; комісійна винагорода за обслуговування кредиту - 2 % від суми кредиту за кожен місяць користування кредитом, цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника.
Згідно з п. 1.4. Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в Договорі графіку платежів.
Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 22.07.2023, щомісячно не пізніше 22 числа місяця до 22.05.2025 сплачувати суму у розмірі 4933,33 грн, а 22.06.2025 - 4933,41 грн., з яких на погашення основної суми (тіла) кредиту по 3333,33 грн., а 22.06.2025 - 3333,41 грн., та на погашення комісії по 1600,00 грн. щомісячно.
Загальна сума, яка має бути сплачена позичальником на погашення кредиту складає 118400,00 грн, з яких 80000,00 грн на погашення основної суми (тіла) кредиту та 38400,00 грн на погашення комісії.
Відповідно до п.3.5. Типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5. Договору.
Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією № TR.67632805.105052.29514 вiд 22.06.2023 р., призначення платежу: «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштiв за договором № 7277286824 вiд 22/06/2023 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Шмига Вадим Ігорович», сума: 79 200,00 грн (а.с.20).
Крім того, кредитні кошти були надані на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.67632805.105051.29514 вiд 22.06.2023 р., призначення платежу: «Оплата комiсiї за рахунок кредитних коштiв за договором №7277286824 вiд 22/06/2023 за позикою Фiзична особа-пiдприємець Шмига Вадим Ігорович» (а.с.19).
Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку (а.с.21).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (Постанова КЦС ВС від 30.11.2022 №334/3056/15 (61-8803св22).
Банківська виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рух коштів по банківському рахунку відповідача, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25.05.2021р.)
Згідно із п. 42 Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/10254/18 від 23.09.2019, виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Згідно п. 5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в Договорі.
Відповідно до умов Договору за користування кредитом та його обслуговування за період з 22.03.2024 (дата виникнення заборгованості) по 27.09.2024 нарахована комісія у сумі 1600,00 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 22341,76 грн.
25.05.2024 Позивач направив Відповідачу вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором вих. № 5301 від 23.05.2024 (а.с.22-25). Відповідно до інформації з сайту Укрпошти лист номер 0503869503004, що містить вказану вимогу, повернуто Позивачу через закінчення встановленого терміну зберігання.
Зазначена вимога ФОП Шмигою Вадимом Ігоровичем виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість ФОП Шмиги Вадима Ігоровича за Кредитним договором станом на 27.09.2024 (включно) становить 53 915,74 грн., з яких: 52 315,74 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 22 341,76 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 29973,98 грн.; 1 600,00 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із приписами статті 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 статті 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно з статті 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", в повному обсязі виконало умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.
Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 53915,74 грн, в т.ч.: 52315,74 грн - заборгованість по тілу кредиту (22341,76 грн - прострочена заборгованість та 29973,98 грн - строкова заборгованість) та 1600,00 грн прострочена заборгованість за комісією.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Володимир-Волинським РВ УДМС України у Волинській області від 10.05.2013) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (вулиця Андріївська,4, місто Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) 53915,74 грн (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять гривень 74 коп), в т.ч.: 52315,74 грн - заборгованість по тілу кредиту (22341,76 грн - прострочена заборгованість та 29973,98 грн - строкова заборгованість), 1600,00 грн прострочена заборгованість за комісією, а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І. О. Гарбар