08 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/1415/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" (вх.№2179П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 року (суддя О.В.Солодюк, повний текст складено 26.08.2024) у справі №917/1415/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС", с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро", м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення грошових коштів в сумі 94 905,34 грн. -
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" про стягнення грошових коштів в розмірі 94 905,34 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних, 1 207,80 грн. судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В частині стягнення 55 000,00 грн. основного боргу закрито провадження у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23.
2. Постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
3. Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 року у справі №917/1415/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних, 1 207,80 грн. судового збору, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" на користь відповідача вартість судових витрат, понесених останнім у зв'язку із розглядом вказаної справи, а саме: витрати з надання правничої допомоги у суді першої інстанції 5000.00 грн., у суді апеляційної інстанції 5000,00 грн. та витрати на сплату судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що справа розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (без проведення судового засідання). Подаючи відзив на позов, відповідач у ньому заявляв клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні із повідомленням сторін, однак суд першої інстанції не розглянув це клопотання та позбавив ТОВ «Кремелектро» законних прав на участь у судовому засіданні та відстоюванні охоронюваних законом прав та інтересів.
Зазначає, що договір від 12.01.2012 року №10 припинив свою дію 31.12.2013 року, тобто - майже 10 років тому. Жодних додаткових угод про продовження строку дії цього договору між позивачем та відповідачем не укладалось. Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення лише послався на п.3.3. договору та, на думку апелянта, дійшов помилкового висновку, що дія цього договору була пролонгована ще на десять років, а постачання товарів у 2021 році була в рамках виконання умов цього договору. Вказує, що з 2012 року і до 2021 року між позивачем та відповідачем не було жодних господарських відносин. Зазначає, що жодних товарів ТОВ «Кремелектро» від позивача у 2021 році у рамках договору від 12.01.2012 року №10 не отримувало і не замовляло. Зазначає, що видаткові накладні, рахунки на оплату, акт звірки взаємних розрахунків не містять посилання на договір купівлі-продажу №10 від 12.01.2012 року, а позивачем не доведено, що заборгованість, на наявність якої він посилається у позові, виникла у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу №10 від 12.01.2012 року.
17.09.2024 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/1415/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 у справі №917/1415/23 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1415/23. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику.
02.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1415/23.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" засобами поштового зв'язку надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13115 від 14.10.2024), в якому він просить суд прийняти відзив до розгляду, залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23 без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" адвоката В.В. Пасюка без задоволення. Крім того, а тексті апеляційної скарги зазначає, що його витрати з надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції складають 5000,00 грн. та надає докази їх понесення.
15.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" через підсистему Електронний суд надійшла відповідь на відзив (вх.№13199), в якій він зазначає, що відзив на апеляційну скаргу подано з порушенням строків, встановлених в ухвалі суду від 20.09.2024 року. Відтак, відповідач просить суд не брати до уваги відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що додані в якості додатків витрати на надання правничої допомоги не підтверджують надання такої, адже немає жодних відомостей щодо складання відзиву адвокатом.
16.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" через підсистему Електронний суд надійшло клопотання (вх.№13199), в якому він просить суд визнати поважними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів по справі №917/1415/23; поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів по справі №917/1415/23; долучити до матеріалів справи відзив апеляційну скаргу та додані до відзиву додатки (докази). врахувати даний відзив на апеляційну скаргу, а також додані до відзиву докази при вирішенні справи по суті.
Розглянувши клопотання ТОВ "НВП ТЕХ-АС" про поновлення строку на подання відзиву, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Згідно із частиною восьмою статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою від 20.09.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі судом встановлено позивачу строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
З системи діловодство спеціалізовано суду вбачається, що ухвалу суду від 20.09.2024 доставлено до електронного кабінету ТОВ "Кремелектро" та його представника адвоката адвоката В.В. Пасюка 20.09.2024 о 20:47 год., а до електронного кабінету ТОВ "НВП ТЕХ-АС" доставлено 02.10.2024 о 16:11 год.
Відзив ТОВ "НВП ТЕХ-АС" подано засобами поштового зв'язку 10.10.2024, що вбачається з наліпки Укрпошти на конверті, тобто в межах строку, встановленого судом для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку для подання відзиву на апеляційну скаргу та приймає вказаний відзив на апеляційну скаргу до розгляду. Водночас колегія суддів залишає без розгляду клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки цей строк позивачем не пропущено.
Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за договором №10 від « 12» січня 2012 року купівлі-продажу (надалі - Договір) позивач є Продавцем, а відповідач - Покупцем. За вказаним договором Продавець зобов'язаний у визначений договором термін провести поставку товару згідно замовленнями Покупця. Покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар і сплатити обумовлену договором ціну.
Позивач зазначає, що він виконав свої зобов'язання за Договором та здійснив поставки товару в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними за № 75 від 26 січня 2021 р. на суму 12 312,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2052,00 грн.), № 82 від 28 січня 2021 р. на суму 3933,00 грн. (в т.ч. ПДВ 655,50 грн.), № 159 від 15 лютого 2021 р. на суму 1385,10 грн. (в т.ч. ПДВ 230,85 грн.), рахунок на оплату № 473 від 22 березня 2021 р. на суму 79 686,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13 281,00 грн.), видатковими накладними за № 579 від 27 травня 2021 р. на суму 4155,30 грн. (в т.ч. ПДВ 692,55 грн.), № 649 від 08 червня 2021 року на суму 1197,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199,50 грн), №664 від 11 червня 2021 року на суму 4531,50 грн. (в т.ч. ПДВ 755,25 грн), № 744 від 01 липня 2021 року на суму 79 686,00 грн (в т.ч. ПДВ 13 281,00 грн.), № 771 від 07 липня 2021 р. на суму 1467,74 грн. (в т.ч. ПДВ 244,62 грн.), № 806 від 12 липня 2021 року на суму 1197,00 грн. (в т.ч. ПДВ 199,50 грн.), № 852 від 23 липня 2021 р. на суму 2664,74 грн. (в т.ч. ПДВ 444,12 грн.), № 992 від 13 серпня 2021 р. на суму 1223,12 грн. (в т.ч. ПДВ 244,62 грн.).
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 (десяти) банківських дні з дня отримання товару за накладною, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначено в цьому договорі.
Однак, в порушення умов договору, відповідач не сплатив вчасно вартість одержаного від позивача товару.
Відповідач частково розрахувався із заборгованістю, що підтверджуються платіжними дорученнями за №№1142 від 31.03.2021 р. на суму 30 000,00 грн, №2619 від 07.09.2021 р., №2576 від 31.08.2021р., № 2317 від 30.07.2021 року (призначенням платежу - оплата за рахунком на оплату № 473 від 22 березня 2021 р.).
Згідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 - 04.11.2021 між ТОВ "НВП ТЕХ-АС" і ТОВ "Кремелектро" за договором, що підписаний обома сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.11.2021 становить 80000,00 грн.
ТОВ «НВП TEX-АС» в особі директора Натанзона П.Р. надіслало на адресу ТОВ «Кремелектро» претензію щодо сплати заборгованості за договором поставки від 02.11.2022р. вих. 160/1, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 80 000,00 грн. - основного боргу та пеню в сумі 13 582,45 гривень у відповідності до вимог п. 5.3. Договору та ст. 549, 611 ЦК України.
В претензії позивач попередив відповідача, що у разі несплати заборгованості він має намір звернутися до суду з позовом про стягнення суми заборгованості і штрафних санкцій, з урахуванням інфляційних та процентів за безпідставне користування коштами. Претензія та повідомлення про вручення 14.11.2022 о 10 год. 50 хв. поштового відправлення ТОВ «КРЕМЕЛЕКТРО» міститься в матеріалах справи.
Після одержання претензії відповідач частково розрахувався із заборгованістю, що підтверджується платіжними дорученнями за №2840 від 14.11.2022р. на суму 10 000 грн., № 2933 від 22.11.2022р. на суму 2500,00 грн., № 3124 від 09.12.2022 на суму 2500,00 грн., № 3142 від 12.12.2022р. на суму 2500,00 грн., № 3309 від 29.12.2022р. на суму 2500,00 грн. № 3323 від 30.12.2022р. на суму 5000,00 грн. Отже, після одержання претензії відповідач сплатив позивачу 25000,00 грн.
Позивач зазначає, що сума основної заборгованості становить 55 000,00 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 55 000,00 грн основного боргу, 13 673,41 грн пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних витрат.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 13 673,41 грн. пені, 3 609,43 грн 3% річних, 22 622,50 грн інфляційних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судом закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 55 000,00 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 10 від 12.01.2012 у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості після пред'явлення позову.
Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині стягнення пені, інфляційних та річних, а також витрат на правову допомогу.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і платити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов'язання за договором №10 від 12.01.2012 щодо передачі товару.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.
Станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" за договором купівлі-продажу товару №10 від 12.01.2012 становила 55 000,00 грн.
У відзиві на позов та в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що договір від 12.01.2012 №10 припинив свою дію 31.12.2013 року, тобто - майже 10 років тому. Зазначає, що жодних додаткових угод про продовження строку дії цього договору між позивачем та відповідачем не укладалось.
Колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апелянта та вказує, що відповідно до п.3.3. договору № 10 купівлі - продажу від 12.01.2012 - у випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати даний договір за 1 місяць до закінчення терміну його дії, то термін його дії автоматично продовжується на наступний рік.
Матеріали справи не містять доказів розірвання спірного договору в порядку п.3.3, а відтак цей договір є автоматично продовжений на кожен наступний рік
Відповідачем не спростовано наведених висновків.
Крім того, апелянт зазначає, що жодних товарів ТОВ «Кремелектро» від позивача у 2021 році у рамках договору від 12.01.2012 №10 не отримувало і не замовляло, а позивачем не доведено, що заборгованість, на наявність якої він посилається у позові, виникла у зв'язку із виконанням договору купівлі-продажу №10 від 12.01.2012.
Колегія суддів такі доводи апелянта оцінює критично.
Верховний Суд у постанові від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено на користь позивача оплату заявленої до стягнення основної заборгованості за договором №10 від 12.01.2012 в сумі 55000,00 грн., що підтверджується актом - звірки взаємних розрахунків та платіжними інструкціями. З цих підстав місцевим судом закрито провадження у справі у відповідній частині.
Дослідженням наданих відповідачем платіжних доручень встановлено, що у призначенні платежу є посилання на договір №10 від 12.01.2012.
Відтак відповідачем самостійно вказано в цих платіжних дорученнях, що сплата відбувається саме за спірним договором №10 від 12.01.2012. Колегія суддів зазначає, що наведене свідчить про визнання відповідачем боргу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання відповідачем доказів на їх спростування, що надані позивачем докази відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати переданого позивачем та прийнятого відповідачем товару за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 55 000,00 грн. Відтак право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним, а позовні вимоги про стягнення 55 000,00 грн суми основної заборгованості за Договором є мотивованими та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 5.3 договору купівлі - продажу №10 від 12.01.2012 визначено, що у випадку несвоєчасного виконання перерахування покупцем коштів по оплаті за цим договором, покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню у розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України за кожен день від своєчасно несплачених сум.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 673,41 грн. пені за прострочення оплати вартості товару за договором № 10 від 12.01.2012 за період з 18.09.2021 по 02.11.2022 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано до матеріалів справи розрахунок 3% річних за прострочення оплати товару за договором №10 від 12.01.2012 в сумі 3 966,57 грн. за період з 18.09.2021 по 01.08.2023 року та інфляційних втрат в сумі 22 622,50 грн. за період з жовтня 2021 по 01.08.2023 року.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд не задовольнив його клопотання про розгляд справи в судових засіданнях з повідомленням сторін та позбавив ТОВ «Кремелектро» законних прав на участь у судовому засіданні та відстоюванні охоронюваних законом прав та інтересів.
Таке твердження апелянта не відповідає матеріалам справи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.05.2024 постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначити справу до розгляду в судове засідання на 18.07.2024 на 10:30 год. Повідомлено сторонам, що судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, зал №10. Запропоновано сторонам по справі до 01.07.2024 провести звірку взаєморозрахунків, акт звірки надати суду до 10.07.2024. Повідомлено учасників справи про те, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади у мережі Інтернет за адресою: pl.arbitr.gov.ua.
Вказана ухвала надіслана 04.06.2024. Зареєстрована: 04.06.2024. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.07.2024 року відкладено розгляд справи на 06.08.2024 на 09:30 год. у приміщенні господарського суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, зал №10. Запропоновано відповідачу до 02.08.2024 надати суду заперечення на відповідь на відзив, надіслати заперечення на відповідь на відзив позивачу, докази надсилання надати суду. Ухвалу надіслано учасникам справи. Вказана ухвала надіслана для оприлюднення: 22.07.2024. Зареєстровано: 23.07.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2024. Таким чином, суд першої інстанції в повному обсязі забезпечив відкритість інформації щодо розгляду справи (ст. 9 ГПК України) та надав достатньо часу і можливостей сторонам для захисту своїх інтересів у відповідності до вимог ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що судом забезпечено рівні умови учасникам стосовно участі в судових засіданнях, подачі своїх заперечень, аргументів та доказів, натомість відповідач не скористався своїм правом забезпечити присутність представника у судових засіданнях, хоча про час і місце проведення судових засідань був належним чином повідомлений.
Відтак, доводи апелянта про позбавлення його певних процесуальних прав не відповідають обставинам справи.
Крім того, позивачем до суду першої інстанції також заявлено до стягнення з відповідача витрата на правову допомогу. Так, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.
До позовної заяви ТОВ «НВП ТЕХ-АС» надав копію ордера, серія ВІ № 1158388 від 18.07.2023 на надання адвокатом Пустяк Аллою Володимирівною правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «НВП ТЕХ-АС» та копію свідоцтва серія ПТ №1905 від 17.10.2017 про право Путяк Алли Володимирівни на заняття адвокатською діяльністю.
Також позивачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги №18/07/23 ГС від 18.07.2023, укладеного між ТОВ «НВП ТЕХ-АС» та Адвокатським бюро "Алли Пустяк", в особі керуючого бюро адвокатом Пустяк Аллою Володимирівною, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 18/07/23 ГС від 18.07.2023 розмір та порядок оплати гонорару, Акт №1 приймання передачі виконаних робіт з надання правової допомоги з детальним описом робіт від 31.07.2023 та платіжне доручення № 446 від 31 липня 2023 р. про оплату послуг адвоката.
Відповідно до п. 1 договору № 18/07/23 ГС від 18.07.2023 Клієнт доручає та зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактично понесених витрат, необхідних для виконання доручення, а Виконавець приймає доручення і зобов'язується здійснити правову допомогу Клієнту на підставі діючого законодавства України.
Згідно з детальним описом робіт та актом Сторони підтвердили, що вказані послуги надані Виконавцем належним чином та в повному обсязі.
Всього вартість наданої правової допомоги складає 7000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на його користь.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи не обґрунтовано необхідність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в іншому розмірі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 року у справі №917/1415/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 81148,74 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11438,82 грн. без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Разом з тим, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Крім того, представником позивача надано до суду апеляційної інстанції ордер серії ВІ №1249726 від 09.10.2024.
Розглянувши заяву ТОВ «НВП ТЕХ-АС» про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення з огляду на таке.
Так, статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката Алли Володимирівни Пустяк в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00грн. підтверджується договором про надання правової допомоги № 18/07/23 ГС від 18.07.2023, додатковою угодою №1 від 18.01.2024 до договору про надання правової допомоги № 18/07/23 ГС від 18.07.2023, ордером серії ВІ №1249726 від 09.10.2024, Актом № 2 приймання передачі виконаних робіт з надання правової допомоги з детальним описом робіт від 09.10.2024 та платіжним дорученням № 495 від 09.10.2024 про оплату послуг адвоката.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині 2 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись ЦК України;
- договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до п. 1 договору № 18/07/23 ГС від 18.07.2023 Клієнт доручає та зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактично понесених витрат, необхідних для виконання доручення, а Виконавець приймає доручення і зобов'язується здійснити правову допомогу Клієнту на підставі діючого законодавства України.
Згідно з детальним описом робіт та актом Сторони підтвердили, що вказані послуги надані Виконавцем належним чином та в повному обсязі.
Всього вартість наданої правової допомоги складає 5000,00 грн.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу. Судова колегія зауважує, що відповідачем не було подано ні заперечення проти стягнення з нього судових витрат ні клопотання про їх зменшення.
У відповідності до положень ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в заявленій сумі.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/1415/23 в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" 13673,41 грн. пені, 3609,43 грн. 3% річних, 22622,50 грн. інфляційних, 1207,80 грн. судового збору, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремелектро" (вулиця Чкалова, будинок 1Б, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 34711298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ТЕХ-АС" (вул. Шевченка, буд. 11, с. Терешки, Полтавський район, Полтавська область, 38762, код ЄДРПОУ 35171386) витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн.
Видати наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко