05 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/1955/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича (вх.№2167) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 (рішення ухвалено суддею Жельне С.Ч. в приміщенні Господарського суду Харківської області 21.08.2024 о 12:47 год, повний текст складено 29.08.2024) у справі №922/1955/24
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича, м. Харків
про стягнення коштів 140487,90 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю; розірвано договір оренди №7400 від 29.01.2020, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Головко Олександром Миколайовичем; зобов'язано ФОП Головка Олександра Миколайовича звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення №13, №14 загальною площею 28,20 кв.м у підземному підвуличному пішохідному переході біля станції метро «Історичний музей»», розташованих за адресою: м. Харків, Конституції майдан, 17-М, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнуто з ФОП Головка Олександра Миколайовича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заборгованість за договором оренди №7400 від 29.01.2020 у сумі 92663 грн 59 коп, пеню в сумі 47824 грн 31 коп та витрати по сплаті судового збору 7267 грн 20 коп.
ФОП Головко О.М. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Господарський суд Харківської області здійснив неналежне повідомлення фізичної особи-підприємця Головка О.М. про відкриття провадження у справі №922/1955/24 та протиправно розглянув справу без участі відповідача. За твердженням заявника апеляційної скарги, жодних ухвал та повісток про виклик в суд в рамках справи №922/1955/24 відповідачу до мобільного застосунку Порталу Дія не надходило, втім про наявність ухваленого судового рішення було повідомлено саме через вказаний застосунок. Відповідач вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені основоположні принципи судочинства - гласність та відкритість судового процесу. На думку відповідача, невикористання судом всіх передбачених законодавством можливостей для інформування відповідача про наявність справи потягло за собою порушення основоположних прав фізичної особи-підприємця Головка О,М. та принципів судочинства в Україні, а саме: змагальності сторін, рівність перед законом і судом. При цьому, відповідач зазначає, що був позбавлений можливості надавати свої пояснення по суті справи, висловлювати свої думки та/або заперечення, що потягло неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи.
Відповідач також зазначає, що неможливість виконання умов договору оренди №7400 від 29.01.2020 була спричинена наявністю форс-мажорних обставин, які виникли через збройну агресію російської федерації, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. А тому, розірвання договору з ініціативи позивача є саме відповідальністю за порушення договірних зобов'язань, які не могли бути виконані внаслідок форс-мажорних обставин.
Що стосується сплати орендної плати за договором, відповідач не заперечує проти її сплати та не відмовляється від виконання зобов'язання, а лише просить звільнити його від відповідальності за порушення договірних зобов'язань у вигляді розірвання договору оренди, що є негативним для нього наслідком.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича (вх.№2167) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24, встановлено учасникам справи строк по 10.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 05.11.2024.
10.10.2024 від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 - без змін, стягнути з фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради судові витрати.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 заяву представника фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича адвоката Єрьоменка Севастьяна Валеріановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, судові засідання у справі №922/1955/24 ухвалено проводити за участю представника фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича адвоката Єрьоменка Севастьяна Валеріановича в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заявник апеляційної скарги у судове засідання не з'явився. Разом з тим, судом вчинялись дії через «Підсистему відеоконференцзв'язку» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи щодо встановлення зв'язку із адвокатом Єрьоменко С.В., однак, встановити зв'язок не вдалося, оскільки користувач був відсутній у мережі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши з урахуванням положень ч. 1 ст. 269 ГПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
29.01.2020 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Головко Олександром Миколайовичем (орендар) укладено договір оренди №7400 нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення №13, №14, загальною площею 28,20 кв.м., у підземному підвуличному пішохідному переході біля станції метро «Історичний музей», розташоване за адресою: м. Харків, Конституції майдан, 17-М та знаходиться на балансі КП «Підземне місто».
Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання: торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди (п. 2.2. договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений у листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Відповідно до пункту 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17 від 20.09.2017 р. Базова орендна плата становить 3061,60 грн без ПДВ за грудень 2019. Ставка орендної плати становить 8% (вісім відсотків).
Відповідно пункту 3.3. договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.
Нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6. (п. 3.4. договору).
Відповідно до пункту 3.5. договору орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця за попередній місяць до 20-го числа поточного місяця.
Пунктом 3.6. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.10. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).
Орендар відповідно до п. 4.4. договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).
Відповідно до п. 4.11 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Відповідно до підпунктів 4, 5 п. 7.2. договору орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі, або якщо орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 договору.
Відповідно до п. 7.3. договору у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 9.1. договору).
Пунктом 10.1 договору встановлено строк його дії до 29.01.2025 року.
Відповідно до п. 10.3. договору договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору.
Відповідно до п. 10.6. договору його дія припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.
На підставі акту приймання-передачу нерухомого майна Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а фізична особа-підприємець Головко Олександр Миколайович прийняв в орендне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення №13, №14, загальною площею 28,20 кв.м., у підземному підвуличному пішохідному переході біля станції метро «Історичний музей», розташоване за адресою: м.Харків, Конституції майдан, 17-М.
Листом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №1965 від 21.03.2024 повідомило ФОП Головко О.М. про порушення ним умов договору - орендна плата надходить несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість. Орендодавець також зазначив, що у випадку невиконання вимог та неусунення порушення умов договору, Управління буде змушено звернутися до Господарського суду Харківської області з позовом про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення заборгованості з орендної плати та пені з віднесенням судових витрат на рахунок орендаря.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиний платіж по договору був здійснений ФОП Головко О.М. 20.01.2020 у розмірі 22985,00 грн.
За твердженням позивача, оскільки ФОП Головко О.М. належним чином не виконано обов'язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за договором в сумі 92663,59 грн та що є підставою для розірвання укладеного договору та повернення майна, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до суду із відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 60807,32 грн та пені за невиконання умов договору оренди у сумі 47824,31 грн.
Суд першої інстанції також зазначив, що внаслідок систематичного порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів, позивач не отримує те, на що розраховував при укладанні договору, а саме, на отримання орендних платежів, тобто допущені відповідачем порушення умов договору є істотними, і тому суд дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання договору оренди № 7400 від 29.01.2020 та звільнення та повернення орендованих приміщень позивачу.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
За умовами частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору оренди нерухомого майна, апеляційний господарський суд вважає їх належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до положень ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Предметом оренди у спорі є майно, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Приписами статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не оспорює ні наявну заборгованість, ні нарахування пені за невиконання зобов'язань по сплаті орендних платежів за договором оренди №7400 нерухомого майна від 29.01.2020, ні обставини невиконання ним свого обов'язку щодо вчасної сплати, ні правильність здійснених позивачем розрахунків наявної заборгованості та встановленої договором пені.
Доводи заявника апеляційної скарги зводяться до порушення судом першої інстанції належного повідомлення відповідача про наявність спору та необхідність врахування форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі ухвалою від 10.06.2024, копію якої було надіслано відповідачу за адресою, яка відповідає місцезнаходженню фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .
Вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600270968268 повернулося до суду першої інстанції суду з довідкою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 36).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.07.2024 відкладено підготовче засідання на 24.07.2024, яка була направлена відповідачу. Проте, вказане рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600276657604 також повернулося до суду першої інстанції суду з довідкою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 44).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2024. Проте, вказана ухвала (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600278917492) повернулася до суду першої інстанції суду з довідкою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 51).
Примірник рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600285436904), який був направлений судом відповідачу, також повернувся до суду першої інстанції з довідкою АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 96).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до п. 15 Правил (у редакції на момент здійснення процесуальної дії) поштові картки, листи з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (п. 82 Правил).
Відповідно до п. 101 Правил у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Апеляційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідних положень Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та яка повернулася до суду у зв'язку з неотриманням її адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер. З урахуванням вищенаведених положень законодавства, зазначені обставини підтверджують належне виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Крім того, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що заявник не був позбавлений права та можливості ознайомитись, із означеними ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що аналогічна поштова адреса відповідача (вул. Новий Побут, 8 кв. 1, м. Харків, 61016), на яку судом направлялася відповідна кореспонденція, вказана і в його апеляційній скарзі.
Колегія суддів також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Крім того, процесуальний закон не визначає для суду ні такий спосіб, ні відповідний порядок повідомлення учасників процесу через застосунок Порталу «Дія» (через який, як стверджує відповідач, він отримав оскаржуване рішення суду). А завантаження рішень суду в особисті кабінети фізичних осіб на порталі «Дія» відбувається в автоматичному режимі без участі відповідного суду.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про необхідність врахування форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів звертає увагу, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Заявник апеляційної скарги як на підставу звільнення від відповідальності посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Зі змісту листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який є загальнодоступним, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Проте, суд зауважує, що лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.
В матеріалах справи відсутній сертифікат торгово-промислової палати, який би засвідчував форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо невиконання обов'язку (зобов'язання), а саме щодо оплати послуги з використання електричної енергії за договором.
Втім, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконанні нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі №922/1093/22, від 23.03.2023 у справі №920/505/22 тощо.
У спірних питаннях колегія суддів також наголошує на тому, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Згідно з наведеними позиціями Верховного Суду факт наявності для сторони форс-мажорних обставин слід встановлювати в кожному конкретному випадку на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Отже, істинність твердження відповідача, що воєнний стан, введений на території України, позбавляє його можливості належного виконання договірних зобов'язань (своєчасної сплати орендних платежів) за даних умов, як і взагалі наявність таких обставин, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягали доведенню відповідачем перед судом.
Втім, відповідних доказів відповідачем до суду надано не було.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем здійснено єдиний платіж за договором оренди 20.01.2020. Водночас, згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість у відповідача з орендної плати за договором виникла ще з грудня 2020 року.
А тому, обставини широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 не могли вплинули на спроможність відповідача виконувати свої обов'язки за договором (принаймні до вказаної дати).
При цьому, посилання відповідача на те, що він не відмовляється від виконання зобов'язань за договором, а просить лише «звільнити його від відповідальності у вигляді розірвання договору оренди», не сприймаються судом як обґрунтовані та такі, що заслуговують на увагу, оскільки факти як тривалості невиконання ним відповідних зобов'язань, так і того, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів навіть часткового погашення заборгованості, свідчать про зворотне.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 - без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Головка Олександра Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2024 у справі №922/1955/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.11.2024.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.А. Пуль