Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5856/24
08.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_1 .
Спадкодавець не залишив заповіту. Відкрилася спадщина за законом.
За даними старостинського округу с. Дротинці, разом із ним проживали та були зареєстровані його дружина та діти - сторони у справі.
Ніхто зі спадкоємців за законом не звертався до нотаріуса з метою оформлення спадщини.
До складу спадщини, що відкрилася на день смерті ОСОБА_4 належить житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .
Цей будинок рахується за спадкодавцем на підставі запису у погосподарській книзі №9, номер об'єкта №01-0389-1. Спадкодавцем за життя не оформлено правовстановлюючого документу на будинок.
Це є перешкодою у оформленні спадщини у нотаріальному порядку.
Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, що бажає оформити прийняту спадщину. Відповідачі відмовляються від спадщини на користь позивача, їм відомо про відкриття спадщини та про намір оформити спадкове майно позивачем.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, (ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1221 ЦК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 4.2 ст. 16 ЦК).
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує..
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за нею права власності на вищевказане спадкове майно.
Сторони у судове засідання не з'явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 27.12.2022 року.
Родинні відносини позивача з спадкодавцем ОСОБА_4 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача НОМЕР_2 від 12.08.2008 року повторно (а.с.6).
Спадкодавцю ОСОБА_4 за життя належав житловий будинок в АДРЕСА_1 . Належність спадкового будинку спадкодавцю підтверджується записом у погосподарській книзі № НОМЕР_3 , номер об'єкта №01-0389-1.
Згідно довідки Виноградівської міської ради від 08.07.2024 року №20.5-07/250 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, якому присвоєно адресний номер АДРЕСА_2 , відповідно до погосподарської книги №9 та номер об'єкта по господарського обліку № 01-0389-1, рахується за померлим ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Житловому будинку присвоєно та закріплено адресний номер: АДРЕСА_1 (бувша адреса АДРЕСА_3 ) (а.с.15).
Згідно інформаційної довідки ФОП ОСОБА_5 віж 08.07.2024 року житловий будинок з надвірними побудовами в АДРЕСА_1 рахується за гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (рішенням Дротинської сільської Ради народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області від 23.10.1990 року виділено земельну ділянку під будівництво ЖИТЛОВОГО будинку). Правовстановлюючі документи на будинок відсутні (а.с.16).
Згідно технічного паспорту житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 - 1991 року побудови (а.с. 17-19 зв.).
Позивач спадщину прийняв, оскільки на час смерті батька проживав з ним разом у спадковому будинку.
В нотаріальному порядку оформити спадщину неможливо у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок.
Відповідачі по справі претензій до спадкового майна не мають.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька. Спадщину прийняв. Інші спадкоємці претензій до спадкового майна не мають.
Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за законом житловий на будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо