Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5102/24
06.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стасюк Ю.П., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . ОСОБА_3 (мати позивачки) спадщину після смерті чоловіка прийняла, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , проте спадкові права не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після смерті спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняла на підставі ч.З ст. 1268 Цивільного кодексу України, оскільки на момент смерті проживала разом з ними (спадкодавцями) за адресою: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців, які можуть претендувати на майно, немає. Після смерті спадкодавців залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачкою спадщини після смерті спадкодавців, нотаріусом було роз'яснено, що оформити спадщину в нотаріальному порядку не видається за можливим, оскільки позивачкою не були представлені правовстановлюючі документи на майно внаслідок чого, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності у судовому порядку.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у підготовче засідання не з'явилися, однак представник позивачки подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача Виноградівської міської ради будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти вимог позивача не має.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 (мати позивачки) спадщину після смерті чоловіка прийняла, оскільки на момент смерті проживала разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка Виноградівської міської ради № 20.6-07/71 від 16.04.2024 року.
Разом з цим спадкові права мати позивачки документально не оформила.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Позивачка, як спадкоємець за законом спадщину після матері сприйняла, оскільки на момент її смерті проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . що стверджується довідкою Виноградівської міської ради №20.6-07/67 від 16.04.2024 року.
Інших спадкоємців, які можуть претендувати на майно, немає, оскільки рідний брат позивачки ОСОБА_5 спадщину після матері не прийняв та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті спадкодавців залишилася спадщина, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на який не виготоволено правостановлюючі документи та який рахується за спадкодавцем ОСОБА_2 на підставі довідки Виногардівської міської ради №20.6-07/69 від 16.04.2024 року.
Факт належності спадкодавцям спадкового майна підтверджується наступними документами.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Мала Копаня Виноградівського району Закарпатської області. Тобто це той самий населений пункт, де знаходиться спадкове майно.
Відповідно до Витягу № 76693066 від 20.04.2024 року із Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) за параметрами пошуку: ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - інформація відсутня.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.12.2019 року спадкодавець ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Мала Копаня, Виноградівського району, Закарпатської області, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Мала Копаня, Виноградівського району, Закарпатської області. Тобто це один і той самий населений пункт де народилася та померла спадкодавець, а також знаходиться спадкове майно; Також це той самий населений пункт, де проживає позивачка.
Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76693118 від 20.04.2024 року за параметрами запиту: ОСОБА_3 , інформація відсутня.
Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видні на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) параметри запиту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - інформація відсутня.
Як вбачається у довідці №20.6-07/69 від 16.04.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в тому, що згідно погосподарської книги № 2 номер погосподарського обліку 0113-1, житловий будинок АДРЕСА_1 , рахується за померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Як вбачається у довідці №20.6-07/70 від 16.04.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканці АДРЕСА_1 в тому, що гр. ОСОБА_2 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . На сторінці 11 паспорту позивачки ОСОБА_1 наявна відмітка про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто це одна і та сама адреса.
Відповідно до довідки № 20.6-07/71 від 16.04.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканці АДРЕСА_1 в тому, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент смерті разом з ним були зареєстровані наступні члени сім'ї: дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;. Також в довідці зазначено, що за вказаною адресою були зареєстровані, але не проживали: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (відповідач).
Як вбачається із довідки №20.6-07/67 від 16.04.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканці АДРЕСА_1 в тому, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто це та сама адреса, де проживав до дня смерті спадкодавець ОСОБА_2 , а також та сама адреса де проживає позивачка.
Як вбачається із довідки №20.6-07/67 від 16.04.2024 року виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканці АДРЕСА_1 в тому, що
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , смерть якої настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті разом з нею були зареєстровані наступні члени сім'ї: ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 - дочка, позивачка, а також зареєстрований, але не проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син спадкодавців.
Відповідно до копії свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, що розташована у ОСОБА_6 , забудовником вказаний ОСОБА_2 - спадкодавець.
Відповідно до копії технічного паспорту від 10.05.2024 року виданого ОСОБА_1 (позивачці), на житловий будинок садибного типу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови житлового будинку 1975 рік.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю оформлення спадщини, що залишилася після смерті спадкодавців, позивачка звернулася до нотаріуса однак їй надано відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Разом з цим правовстановлюючі документи на спадкове майно не виготовлено за життя спадкодавців.
Отже, відсутність правовстановлюючих документів та реєстрації права власності на спадкове майно, в даному випадку, перешкоджає оформленню спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року").
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").
За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Відповідно до роз'яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13- по об'єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.
Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265, 315, 316, 318-319 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко