Справа № 638/8632/15-к
Провадження № 1-кп/638/62/24
08 листопада 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у об'єднаному судовому провадженні стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, який зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор»,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, -
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває об'єднане судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185 КК України.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ухвалою суду від 24.03.2023 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому продовжено до 16.11.2024 року.
Відповідно до ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно мітити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому судом враховується, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, встановлений ухвалою ухвалою суду від 24.03.2023 року, продовжує існувати, а саме можливість переховуватись від суду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Так, ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція частини 4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'яти до восьми років позбавлення волі, а отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, який інкримінується обвинуваченому у сукупності з іншими обставинами.
Окрім того, суд враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Також, суд вважає, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, а отже вважає встановленим також продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики продовжують існувати, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, який не працевлаштований, відповідно не має законних джерел отримання прибутку, не одружений, а отже не має міцних родинних зв'язків, відповідно, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду та продовжити злочинну діяльність, також враховано, що його матеріальних стан незадовільний, злочинна діяльність багатоепізодійна, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою на строк до 60 діб, тобто до 06 січня 2025 року включно.
Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
У відповідності ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України. При цьому вважаю, що застава в раніше обраному розмірі - 53 680 гривень здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 , який обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких злочинів, покладених на нього обов'язків.
Визначений розмір застави на думку суду в повній мірі узгоджується з вимогами ст.182 КПК України та, у разі її внесення буде справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою та вагомим стримуючим засобом, здатним забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 196, 201, 331, 369, 372 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Державній установі Харківський слідчий ізолятор, продовживши строк дії запобіжного заходу до 06 січня 2025 року включно.
Одночасно визначити суму застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674 , МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу - застава згідно КПК по справі відносно ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу, справа №638/8632/15-к (Дзержинський районний суд м.Харкова).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом всього строку тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із міста Харкова без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі установи тимчасового тримання.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа установи тимчасового тримання негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1