543/855/23
1-в/543/38/24
08.11.24 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника органу пробації ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області подання начальника Лубенського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вишневе Лубенського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , засудженого Оржицьким районним судом Полтавської області 27.09.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,
Від начальника Лубенського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_6 до суду надійшло подання відносно засудженого ОСОБА_5 для вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку.
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_5 перебуває на обліку Лубенського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області з 31.10.2023. Відповідно до вироку суду вартість матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_5 потерпілому, становить 2100,00 грн.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким змінено поняття «вартості вкраденого майна» для визначення кримінальної караності крадіжки, як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України, що призвело до часткової декриміналізації умисних діянь, які виражені в умисному викраденні чужого майна. До набрання чинності вказаним законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.
Таким чином, вищевказаним законом крадіжки на суму, що не перевищують на момент вчинення правопорушення відповідних сум, віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
У поданні вказано, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024 має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Посилаючись на вищевикладені обставини начальник Лубенського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_6 просила суд вирок Оржицького районного суду Полтавської області від 27.09.2023 відносно ОСОБА_5 привести у відповідність до вимог закону.
В судовому засіданні представник органу пробації підтримав подання. Прокурор підтримав подання органу пробації.
Судом встановлено, що вироком Оржицького районного суду Полтавської області від 27.09.2023 ОСОБА_5 був засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Згідно ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок набрав законної сили 28.10.2023.
За змістом вироку суду на початку червня 2023 року (точної дати та часу слідством не встановлено) ОСОБА_5 своїми діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, завдав потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 2100,00 гривень, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України. Крім того, 29.06.2023 (точного часу слідством не встановлено),ОСОБА_5 своїми діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану, завдав потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 3320,39 гривень, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
За загальним правилом, закріпленим у статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Згідно із частиною першою цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
За ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом. Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Детальний аналіз змісту ч. 2 ст. 74 КК України та п. 13 ч. 2 ст. 537 КПК України дозволяє зробити висновок, що у випадку усунення карності діянь, за які особу було засуджено, суд, що ухвалив вирок у такому кримінальному провадженні, під час виконання такого вироку може лише звільнити особу від покарання, чи пом'якшити покарання, яке було призначене особі за діяння, карність якого усунено. Інших можливостей ревізувати свій вирок, який крім іншого, набрав чинності і, фактично, вже був виконаний в частині покарання, законодавство суду, що ухвалив вирок, не надає. В даному конкретному випадку суд не має можливості ні звільнити особу від покарання за діяння, карність якого усунено, ні пом'якшити це покарання, оскільки покарання особі призначене у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України (п'ять років позбавлення волі), також особі призначено і мінімальний іспитовий строк, передбачений законодавством для повнолітніх осіб (один рік). При цьому особу засуджено, в тому числі і за злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України (епізод викрадення 29.06.2023 майна, що належить потерпілому ОСОБА_8 , вартість якого становить 3320 грн. 39 коп.), тобто за діяння, карність якого не усунуто. Крім того, суд приймає до уваги і те, що на момент розгляду подання органу пробації фактично закінчився і іспитовий строк, який було призначено ОСОБА_5 за вироком.
За таких обставин, подання органу пробації про про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, до задоволення не підлягає.
За п. 9 ч. 2 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішити питання про звільнення особи від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Детальний аналіз змісту ч. 1 ст. 539 КПК України дозволяє зробити висновок, що суд не наділений повноваженнями самостійно ініціювати питання про звільнення особи від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні подання начальника Лубенського районного сектору №2 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя