Справа № 539/3252/24
Провадження № 2-а/539/35/2024
07 листопада 2024 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Крайсвітньої Н. М.,
представника позивача - адвоката Шестакова О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 06 серпня 2024 року отримав на застосунок мобільного телефону «Дія» повідомлення про відкриття щодо нього виконавчого провадження № 75689104, з якого дізнався, що заступник начальника Лубенського відділу Державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванко О. В. 02 серпня 2024 року виніс постанову про відкриття указаного виконавчого провадження про примусове виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05 червня 2024 року № 13853 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у розмірі 51 000 грн.
Позивач вказував, що він з 06 червня 2024 року проходить військову службу по мобілізації, тому за дорученням його батько 06 серпня 2024 року отримав у виконавчій службі копію постанови від 05 червня 2024 року № 13853, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн. У постанові від 05 червня 2024 року № 13853 вказано, що ОСОБА_1 05 червня 2024 року близько 11.00 год прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при собі не мав військово-облікового документа, чим порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у особливий період.
Зазначив, що у постанові викладено неправдиві обставини. Так, під час навчання у Лубенському фінансово-економічному коледжі з 02 січня 2013 року був поставлений на військовий облік як призовник ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ), про що видано посвідчення про приписку до призовної дільниці від 02 січня 2013 року № 254. Позивач подавав до ІНФОРМАЦІЯ_6 інформацію про навчання, зокрема у Сумському національному аграрному університеті. ІНФОРМАЦІЯ_5 не надсилав позивачу повістки про призов на строкову військову службу, про виклик для проходження військово-лікарської комісії або виклик для уточнення даних. ОСОБА_1 не переховувався від проходження військової служби та не змінював зареєстрованого місця проживання.
Після закінчення навчання позивач працював у магазині мережі електроніки « ІНФОРМАЦІЯ_7 » у місті Лубнах Полтавської області та за наказом керівника тимчасово виїхав до міста Ужгорода у виробничих потребах, де з 01 січня 2024 року тимчасово працював та проживав в орендованому житлі.
05 червня 2024 року по дорозі на роботу в місті Ужгороді до позивача підійшов працівник поліції, який наказав сідати у мікроавтобус. Військовослужбовці у мікроавтобусі попросили паспорт та військовий квиток. Позивач надав посвідчення про приписку до призовної дільниці від 02 січня 2013 року № 254, а також пред'явив паспорт через застосунок «Дія». Військовослужбовці погрожували штрафом за нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних, проте на той час строк для оновлення даних не скінчився, а позивач знаходився на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , тому звинувачення були безпідставними. У подальшому позивача відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він пройшов військово-лікарську комісію та йому оформили військовий квиток. 06 червня 2024 року ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації та доставлений на військовий полігон військової частини НОМЕР_1 , зарахований у списки особового складу військової частини, 10 червня 2024 року переведений до військової частини НОМЕР_2 , присягу приймав 22 червня 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 .
Позивач не був обізнаний про складення відносно нього документів щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що ці матеріали хтось розглядав і виніс рішення про накладення штрафу.
Позивач вказував, що станом на 05 червня 2024 року його військово-обліковий документ (посвідчення про приписку до призовної дільниці від 02 січня 2013 року № 254) був дійсний та мав бути замінений на новий військово-обліковий документ під час оновлення даних у строк до 24.00 год 16 липня 2024 року.
При розгляді щодо позивача матеріалів адміністративної справи відповідач допустив порушення порядку розгляду таких матеріалів. Дії відповідача є незаконними. Позивача не повідомляли про час та місце розгляду матеріалів щодо нього, не надали можливості бути присутнім при їх розгляді, надати пояснення, скористатися правовою допомогою. Позивач не бачив матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у відповідних графах не розписувався. Позивачу не роз'яснювали його прав. Відповідач, будучи повноважною посадовою особою, діяв не у порядку та не у спосіб, визначні законом, не у точній відповідності із законом, притягнув до відповідальності позивача незаконно та безпідставно.
У позовній заяві ОСОБА_1 також посилався на поважність причин пропуску строку на оскарження постанови відповідача з тих підстав, що у визначений законом порядок та строк зазначену постанову не було вручено. Вказував, що з 10 червня 2024 року проходить військову службу, про існування постанови від 05 червня 2024 року № 13853 дізнався лише 06 серпня 2024 року із застосунку «Дія», а до суду з позовом звернувся 12 серпня 2024 року. Зазначав, що у постанові відсутні відомості щодо повідомлення позивача про вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності (відсутній його підпис, пояснення тощо).
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати поважною причиною пропуску строку на оскарження постанови відповідача до суду та поновити його; визнати протиправним та скасувати рішення (індивідуальний акт) суб'єкта владних повноважень, начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , - постанову від 05 червня 2024 року № 13853 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП; закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП; вирішити питання розподілу судових витрат.
У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позовну заяву не подали.
Рух справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2024 року вказану справу передано судді Пилипчуку М. М.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з указаним позовом, прийнято до розгляду позовну заяву, визначено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, призначено судове засідання на 06 вересня 2024 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді в нарадчій кімнаті по іншій кримінальній справі, розгляд цієї справи відкладено на 01 жовтня 2024 року.
У судове засідання 01 жовтня 2024 року позивач та відповідач не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Позивач брав участь у судовому засіданні 01 жовтня 2024 року через представника.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2024 року залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 як другого відповідача, відкладено судовий розгляд справи на 16 жовтня 2024 року, направлено залученому співвідповідачу копію позову та ухвали суду для відома та підготовки відзиву, запропоновано ІНФОРМАЦІЯ_9 з урахуванням особливостей розгляду справ даної категорії у п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати відзив на позовну заяву, роз'яснено позивачу його право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, роз'яснено відповідачу його право у п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 жовтня 2024 року витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
29 жовтня 2024 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло клопотання про долучення доказів. До вказаного клопотання додано копії постанови № 13853 за справою про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року та протоколу № 2214 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року.
У судові засідання відповідачі не з'явилися, відзив на позовну заяву не подали, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 07 листопада 2024 року підтримав заявлені у справі вимоги, просив позов задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що за змістом посвідчення про приписку до призовної дільниці № 254 ОСОБА_1 прийнятий на облік призовників ІНФОРМАЦІЯ_10 24 січня 2013 року.
Відповідно до військового квитка від 05 червня 2024 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 05 червня 2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 визнаний придатним до військової служби та 06 червня 2024 року призваний до Збройних Сил України.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в указаній військовій частині.
ОСОБА_1 у 2015 році закінчив Лубенський фінансово-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії за спеціальністю «комерційна діяльність» здобув кваліфікацію «агент комерційних послуг», а у 2017 році закінчив Сумський національний аграрний університет, здобув кваліфікацію - ступінь вищої освіти бакалавр, напрям підготовки «Маркетинг», професійна кваліфікація - бакалавр маркетингу.
За змістом протоколу № 2214 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року, складеного начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 05 червня 2024 року приблизно об 11.00 год ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників Національної поліції України, де було встановлено, що останній не має при собі військово-обліковий документ, чим порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14.15 год 05 червня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . У графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «05 червня 2024 року, від підписання відмовився». Графа «від пояснення та/або підписання протоколу відмовився (лась) у присутності свідків» не заповнена. У графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «працівники ТЦК не надали право скористатися моїм законним правом, а саме ст. 268 КУпАП, чим порушили мої права як людини, затримання вважаю незаконним». Графа «до протоколу додається» не заповнена. У графі «другий примірник протоколу отримав» міститься запис «від підписання відмовився». Графа «від отримання другого примірника протоколу відмовився (лась) у присутності свідків» не заповнена.
У постанові № 13853 за справою про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року, винесеній начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , зазначено, що 05 червня 2024 року приблизно об 11.00 год ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у супроводі працівників Національної поліції України, де було встановлено, що останній не має при собі військово-обліковий документ, чим порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, на нього накладено штраф у розмірі 25 500 грн. Зазначено, що штраф повинен бути сплачений у 15-денний строк з дня вручення постанови. Вказано про стягнення штрафу виконавчою службою у подвійному розмірі - 51 000 грн, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше, як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У поданих до суду поясненнях позивач вказував, що не був присутнім при складенні протоколу, його розгляду та винесення постанови, а написи у протоколі та підписи у постанові виконані не ним.
Заступник начальника Лубенського відділу Державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, розглянувши заяву про примусове виконання постанови № 13853, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 05 червня 2024 року, виніс постанову від 02 серпня 2024 року про відкриття виконавчого провадження № 75689104 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 51 000 грн.
07 серпня 2024 року виконавчою службою винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75689104 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.
За змістом Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
За правилами статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Встановлено, що оскаржувану постанову № 13853 за справою про адміністративне правопорушення винесено 05 червня 2024 року.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 49 Порядку № 560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації (пункт 52 Порядку № 560).
Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа (пункт 55 Порядку № 560).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 видано посвідчення про приписку до призовної дільниці № 254, відповідно до якого він прийнятий на облік призовників ІНФОРМАЦІЯ_10 24 січня 2013 року.
Позивач вказував, що він надав посвідчення про приписку до призовної дільниці від 02 січня 2013 року № 254, а також пред'явив паспорт через застосунок «Дія».
Відповідачу направлено позовну заяву, запропоновано подати відзив на позовну заяву, а також витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, до суду направлено лише копію постанови № 13853 за справою про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року та протоколу № 2214 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року.
До суду не подано доказів, зокрема і фото- і відеофіксацію процесу перевірки військово-облікових документів ОСОБА_1 із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, які б спростовували доводи позивача щодо дотримання ним вимог матеріального права. Графа протоколу № 2214 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року «до протоколу додається» не заповнена.
Крім того, у протоколі № 2214 про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від його підписання, проте графа «від пояснення та/або підписання протоколу відмовився (лась) у присутності свідків» не заповнена, графа «від отримання другого примірника протоколу відмовився (лась) у присутності свідків» не заповнена.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України.
Обов'язок доказування у справах про адміністративні правопорушення покладається на орган (посадову особу), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як це передбачено частиною другою статті 251 КУпАП.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Водночас суб'єкт владних повноважень у цій справі не виконав належним чином свого обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, не подав до суду доказів на спростування заявлених у справі вимог.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд також зазначає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом його вчинення, а протокол та постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування. Таким чином, сам факт складання протоколу та постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Судом також враховано, що ОСОБА_1 05 червня 2024 року видано військовий квиток серії НОМЕР_4 , того ж дня (05 червня 2024 року) медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 він визнаний придатним до в/с та 06 червня 2024 року призваний до Збройних Сил України.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в указаній військовій частині.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушення, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що заявлені до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Частиною третьою статті 9 КАС України визначено те, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною четвертою статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, визначальною ознакою публічно-правового спору, розгляд якого здійснюється у порядку адміністративного судочинства, є наявність серед сторін такого спору відповідача - суб'єкта владних повноважень, котрий у межах спірних правовідносин діє на виконання владних управлінських функцій чи делегованих повноважень.
У межах спірних правовідносин позивачем оскаржено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року № 13853, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 1 Положення 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 210-1 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 вересня 2020 року № 742/2298/17.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який нормами права покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП.
У даному випадку, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, тому вказану суму необхідно компенсувати останньому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 05 червня 2024 року № 13853, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;РНОКПП - НОМЕР_5 ).
Відповідач - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ - НОМЕР_6 ).
Суддя М. М. Пилипчук