Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2168/24
Провадження № 3/945/1401/24
08 листопада 2024 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення № 5 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
На адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 818386 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 03 вересня 2024 року о 09 годині 40 хвилин на 7 км. а/д Т1507 Миколаїв-Парутине-Очаків, поблизу с. Весняне громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ21013, реєстраційний номер НОМЕР_3 без посвідчення водія, тобто не мав права керування. Правопорушення вчинене повторно протягом року, відповідно до постанови серії ББА № 571335 від 23.05.2024 року. Своїми діями порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судові засідання, призначені до судового розгляду на 23 вересня 2024 року о 10 годині 10 хвилин, 14 жовтня 2024 року о 09 годині 10 хвилин та 08 листопада 2024 року о 10 годині 10 хвилин, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 жодного разу не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у протоколі серії ААД № 818386 від 03.09.2024 року. Відповідно до довідки про причини повернення/досилання рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та конверту, судова повістка про виклик до суду не вручена з причин: адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 18).
Крім того, одночасно повідомлявся про слухання справи шляхом направлення судових повідомлень на номер телефону, вказаною останнім у заяві на отримання електронних повісток; однак, відповідно до довідок про недоставляння SMS одержувачу ОСОБА_1 не доставлено з причин: абонент тимчасово недоступний (а. с. 11, 14).
Додатково про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений вчасно та належним чином,шляхом розміщення оголошення про виклик особи до суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" (а. с. 17).
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Дані про місце проживання особи вносяться у протокол про адміністративне правопорушення з її слів, та коли особа знайомиться з його змістом та ставить свій підпис без викладення зауважень, то вказані дії свідчать про те, що усі особисті дані про цю особу внесені представниками поліції вірно та відповідають дійсності, тобто навмисне чи помилкове зазначення особою невірних даних про своє місце проживання не має правового значення для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень щодо даних його місця проживання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З огляду на позицію Європейського Суду, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, заяв про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки від нього до суду не надходило, за вказаних обставин, суд вважає за можливе в силу ч. 1 ст. 268 КУпАП проводити судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Відповідно до підпункту а, пункту 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності притягаються учасники дорожнього руху за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме даними, які містяться в:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 818386 від 03.09.2024 року, відповідно до якого 03 вересня 2024 року на 7 км. а/д Т1507 Миколаїв-Парутине-Очаків, поблизу с. Весняне водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ21013, н/з НОМЕР_3 , не маючи права керування таким т/з, тобто без посвідчення водія, повторно протягом року; протокол містить відмітку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених положеннями ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та ознайомлення з місцем та часом розгляду справи, підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. При цьому, як вбачається з тексту протоколу, ставлячи свій підпис, водій погодився з тим, що зі змістом протоколу він ознайомлений, копію протоколу отримав, внесенні про нього дані - правильні (а. с. 1);
- пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 03.09.2024 року, з якого сліду, що 03.09.2024 року о 09:40 останній керував т/з ВАЗ21013, н/з Ж7401ДП та рухався в бік с. Весняне, був зупинений працівниками поліції ВП № 5 за порушення ПДР, а саме за те, що не користувався паском безпеки. В ході розмови, повідомив поліцейським, що не має посвідчення водія, так як його не отримував у сервісному центрі МВС; крім того, додав, що систематичне керує т/з без посвідчення водія (а. с. 3);
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 571335 від 23.05.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. за порушення правил користування ременем безпеки або шоломом, керування т/з особою, яка не має відповідних документів, тобто за керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з (а. с. 4);
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії від 03.09.2024 року, відповідно до якої за порушення п. 2.3.в ПДР ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн (а. с. 5).
За такого, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доведена повністю зібраними по справі доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, які оцінено судом у відповідності до норм ст. 252 КУпАП за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішенні по справі «О Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортним засобом не отримував (не має).
Отже, суд звертає увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює запобігальну мету покарання.
Це випливає з висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, з якого вбачається, що навіть за відсутності в особи посвідчення водія її може бути позбавлено права керувати транспортними засобами.
Що стосується питання про додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами), адміністративне стягнення, у виді оплатного вилучення транспортного засобу, не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 транспортний засіб моделі ВАЗ21013, номерний знак НОМЕР_3 , 1982 року випуску, належить ОСОБА_2 (а. с. 6).
За таких обставин, суд вважає за неможливе застосування до останнього додаткового стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу, який йому не належить.
Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, суд приходить до висновку про те, що необхідним й достатнім для запобігання вчинення нових правопорушень, слід застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст. ст. 221, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Штраф необхідно сплатити на наступні реквізити: Отримувач коштів: Миколаїв. ГУК/Микол.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. в дохід держави.
Судовий збір необхідно сплатити на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до положень ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
Документ про сплату штрафу слід подати до суду.
Згідно з положеннями ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці.
Суддя І.В. Павленко