Справа № 487/6277/24
Провадження № 2/487/2504/24
07.11.2024 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Притуляк І.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Уманського І.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
22.07.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, якою просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 276182,10 грн. пені за прострочення сплати аліментів за період з 09.02.2023 по 30.06.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що судовим наказом судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.02.2024 у справі №487/827/23, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.02.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зобов'язання по сплаті аліментів відповідач не виконує.
Згідно до розрахунку державного виконавця Заводського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів, станом на 30.06.2024 складає 51567,37 грн.
За такого має місце прострочення сплати аліментів, що тягне за собою відповідальність боржника у вигляді обов'язку сплатити неустойку (пеню), у розмірі визначеному положеннями ч.1 ст..196 СК України, яка за період з 09.02.2023 по 30.06.2024 становить 276182,10 грн.
Дані обставини і послужили підставою для її звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 01.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.
22.08.2024 відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність своєї вини у простроченні сплати аліментів.
Вказав, що є військовослужбовцем. Бухгалтерією військової частини, до особового складу якої його включено, з моменту отримання постанови державного виконавця, проводяться відрахування з його грошового забезпечення на сплату аліментів у розмірі, визначеному за рішенням суду.
Стверджував, що йому не було відомо, про наявність заборгованості по сплаті аліментів, виникнення якої він пов'язує з несвоєчасною виплатою йому грошового забезпечення та бездіяльністю (відсутністю контролю) з боку державного виконавця.
Зазначив, що відповідно до Довідки про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, станом на 30.08.2024 у нього відсутня така заборгованість.
При винесенні рішення просив суд врахувати, що на даний час він одружений, ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася донька ОСОБА_3 .. Окрім того у його новій родині проживає донька дружини ОСОБА_5 , 2016 року народження, яка також фактично знаходиться на його утриманні..
Також просив врахувати положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами не нараховуються.
Враховуючи зазначені обставини у задоволені позову просив відмовити.
Ухвалою суду від 24.10.2024 підготовче провадження було закрито справу призначено до розгляду по суті.
Позивач до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце цього засідання була повідомлена своєчасно, належним чином, про що свідчить зворотнє поштове підтвердження, щодо особистого отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду від 24.10.2024.
Заяви про відмову від позову, залишення позову без розгляду чи закриття провадження у справі позивач до суду не надала.
Враховуючи, що підстав для відкладення судового засідання, визначених положеннями ст.223 ЦПК України не встановлено, розгляд справи по суті було проведено за відсутності позивача.
До судового засідання відповідач не з'явився, у відзиві просив судове засідання провести за його відсутності.
Суд, дослідивши подані сторонами письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду по суті, приходить до наступного.
Судом встановлено, що Судовим наказом судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 13.02.2024 у справі №487/827/23, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 09.02.2023 року і до досягення дитиною повноліття.
На виконання судового наказу державним виконавцем 05.04.2023 відкрито виконавче провадження №71439410.
Відповідно до наданого позивачкою Розрахунку заборгованість зі сплати аліментів станом на 30.06.2024 становила 51567,37.
Відповідно до наданого відповідачем Розрахунку заборгованість зі сплати аліментів станом на 31.07.2024 відсутня.
З наданих розрахунків вбачається, що починаючи з лютого 2023 ОСОБА_3 здійснювалися щомісячні платежі по аліментам, однак за певний період не у повному обсязі, визначеному за рішенням суду, що призвело до утворення заборгованості, наявність якої тягне за собою виникнення у відповідача обов'язку по сплаті пені.
Згідно наданого позивачем розрахунку пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за період 09.02.2023 по 30.06.2024 становить 276182,10 грн.
Згідно з частиною першоюстатті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ятастатті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8СК України та частини першої статті 9 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Разом з тим, під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 з 16.10.2015 року є військовослужбовцем, учасником бойових дій та з 04.04.2022 проходить військову службу за мобілізацією на даний час у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_2 від 18.05.2018, копією посвідчення, що підтверджує статус учасника бойових дій НОМЕР_3 від 28.04.2017, довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 03.08.2024.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, регулювання відносин у цій галузі, визначено положеннямиЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон).
У ст.ст.1, 2 Закону визначено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так пунктом 15 ст.14 Закону встановлено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Аналізуючи вказані норми закону, суд приходить до висновку, що соціальний захист військовослужбовців забезпечується державою шляхом встановлення пільг, зокрема звільнення від нарахування пені за невиконання зобов'язань перед фізичними особами, в тому числі і за несплату аліментів, котрі є зобов'язаннями перед фізичними особами.
Оскільки відповідач є військовослужбовцем, та має пільги, визначені вищенаведеним Законом, на даний час в Україні діє особливий період, тому з урахуванням наведених норм, відповідач звільнений від нарахування та сплати пені за невиконання зобов'язань по сплаті аліментів, яка мала місце за період лютого 2023 по липень 2024.
З урахуванням зазначених обставин у задоволені позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач, звільнена від сплати судового збору.
Враховуючи положення ч.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 10, 18, 23, 76, 279, 258, 259, 263-265, 282, 352, 354, суд,-\\ ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його винесення
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5
Головуючий суддя: І.О.Притуляк