Справа № 473/6058/24
іменем України
"05" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
в жовтні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом, поданим в її інтересах адвокатом Лукіянчиним Ігорем Петровичем, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 грудня 2019 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, який був зареєстрований Подільським міським відділом ЗАГС головного управління ЗАГС Московської області. Від даного шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинилися та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
Під час вирішення питання щодо відкриття провадження по вказаній справі було встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідомо, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно ст.ст.3,497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Відповідно до ст.ст. 60,63 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ч.1ст.16 Закону України «Про міжнародне право»).
Згідно ч.1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених уст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Зокрема, положеннями ст.76Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
З викладеного слідує, що розірвання шлюбу укладеного між громадянами різних держав здійснюється за законодавством України у тих випадках, коли подружжя спільно проживало на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території. У випадку відсутності такої ситуації - правові наслідки шлюбу визначаються правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Як убачається з матеріалів справи відповідач є громадянином російської федерації. Дітей від шлюбу подружжя не має. Згідно повідомлення начальника відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська управління надання адміністративних послуг апарату виконавчого комітету Вознесенської міської ради № 4173/01/05/07 від 01 листопада 2024 року відомості про зареєстроване місце проживання відповідача відсутні. Не містить таких даних і Єдиний державний демографічний реєстр.
Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . При пред'явленні позову позивачка, як останнє відоме місце проживання відповідача, зазначила свою адресу. При цьому, позивачка вказувала, що сімейні стосунки між подружжям фактично припинені з лютого 2022 року та з цього часу сторони проживають в різних країнах. Водночас будь-яких доказів спільного проживання сторін за зазначеною позивачкою адресою до припинення в лютому 2022 року сімейних стосунків, матеріали справи не містять. При цьому, надана позивачкою довідка (в якій зазначено щодо проживання відповідача за адресою реєстрації позивачки з лютого 2020 року по жовтень 2020 року), не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не містить необхідних для довідки реквізитів, зокрема дати видачі, вихідного номера, найменування квартального комітету, чи створений він на території, де проживає позивачка.
Отже, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу не підлягає розгляду відповідно до цивільного законодавства України, а тому в відкритті провадження за вказаним позовом слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186, ст.ст.258,260 ЦПК України, суд
відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.В.Лузан