Справа №: 465/8694/24
3/465/3716/24
08.11.2024 м. Львів
суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, ст.185 КУпАП,-
ОСОБА_1 24.10.2024, о 22 год. 20 хв., за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого 20, перебуваючи в громадському місці, в під'їзді житлового будинку нецензурно виражався, образливо чіплявся до сусідів та працівників поліції в присутності сторонніх осіб, чим вчиняв дрібні хуліганські дії та адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 24.10.2024, о 22 год. 20 хв., за адресою: АДРЕСА_2 ,на вимогу припинити дрібні хуліганські дії, порушення тиші та куріння у громадському місці, в під'їзді будинку, не реагував, чим вчиняв злісну непокору законним вимогам працівників поліції та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
Постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 адміністративні справи № 465/8694/24 (провадження № 3/465/3716/24) та № 465/8695/24 (провадження № 3/465/3717/24), відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, ст.185 КУпАП, об'єднано в одне провадження, справі присвоєно № 465/8694/24 (провадження № 3/465/3716/24).
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, 07.11.2024 подав до суду заяви про розгляд справ у його відсутності, у яких вину визнав, просив суворо не карати.
Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, враховуючи волевиявлення особи, викладене у заяві, і вважає, що такий розгляд направлений на реалізацію принципу диспозитивності, відповідно до якого особа є вільною у використанні своїх прав.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Так положеннями ст. 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
При цьому такі дії мають вчинятися особою безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Основним елементом об'єктивної сторони є спосіб вчинення адміністративного правопорушення, який характеризується нецензурною лайкою, образливим чіплянням до громадян чи іншими діями.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, характеризується умислом (прямим або непрямим), а також явною неповагою до моральних засад суспільства.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п.3,4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 № 10, суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Також з диспозиції статті вбачається, що одним з елементів об'єктивної сторони є місце вчинення правопорушення - громадські місця, тобто місця скупчення громадян, проведення громадських заходів тощо.
Тобто, громадське місце є обов'язковою ознакою, яка підлягає доказуванню під час розгляду справи про адміністративні правопорушення. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.
В ч. 1 ст. 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» дається таке визначення терміну «громадське місце» - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Відповідно до ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів, і працівників правоохоронних органів», згідно ст.185 КУпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників міліції при виконанні ними службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (Абзац другий пункту 7 із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду №12 від 03.12.1977).
Тож для встановлення складу адміністративного правопорушення, слід встановити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, своїми діями вчинила саме злісну непокору працівнику поліції, відповідальність за яку передбачена ст. 185 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП, підтверджується даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії АА №331967 від 24.10.2024;
- протоколі від 24.10.2023 серії АА №126845 про адміністративне затримання 24.10.2024 о 22 год. 20 хв., у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП;
- рапорті працівника поліції;
- постанові серії ЕГА №1593951 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП;
- постанові серії ЕГА №1593938 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП;
- постанові серії ЕГА №1593930 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 182 КУпАП;
- протоколі від 24.10.2024 про адміністративне правопорушення, серії АА №343493.
Проаналізувавши зазначені документи, суддя дійшов висновку про їх відповідність критеріям належності і допустимості. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, судді не надано.
Суддя вважає, що під час складення протоколів інспекторами повністю дотримано вимоги ст. 256 КУпАП, такі протоколи складено уповноваженою особою, їх форма та зміст повністю відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
На підставі наведеного, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ст. 185 КУпАП, у виді штрафу, на рівні мінімальної межі, з урахуванням його статусу учасника бойових дій.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП, з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33 - 35, 40-1, 122-4, 124, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, ст.185 КУпАП та призначити адміністративне стягнення за:
- ст. 173 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить що становить 51 (п'ятдесят одну) гривню 00 копійок;
- ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Баран О.І.