Справа №463/6462/24
Провадження №1-в/463/272/24
про звільнення від відбування покарання
07 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові подання провідного інспектора Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_3 , погоджене начальником Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 , про звільнення від відбування призначеного покарання засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лисиничі Львівського р-ну Львівської обл., українця, громадянина України, з середньо - спеціальною освітою, непрацюючого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, засудженого 16 липня 2024 року Личаківським районним судом м. Львова за ч. 4 ст. 185 КК України, до 5 років позбавлення волі, згідно з ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
провідний інспектор Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням стосовно ОСОБА_5 про вирішення питання про звільнення від відбування покарання у зв'язку із втратою чинності Закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Подання мотивує тим, що засуджений ОСОБА_5 з 27 вересня 2024 року перебуває на обліку Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області. Вказує, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» набрав чинності 9 серпня 2024 року та таким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до 3028 грн. Зазначає, що вартість викраденого майна ОСОБА_5 на момент вчинення правопорушення у 2024 році не перевищувала 3028 гривень. Відтак просить звільнити останнього від відбування покарання.
Учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду подання, в судове засідання 7 листопада 2024 року не з'явились, неприбуття таких відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи №68/2024 р., суд приходить до наступного.
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2024 року у справі №463/6462/24, провадження №1-кп/463/446/24, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік; на підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_5 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання..
Частинами 1, 3 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
При цьому відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу (у даному випадку місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок), має право вирішувати питання в тому числі про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 74 КК України.
Так згідно з ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Зокрема ч. 1 ст. 185 КПК України передбачено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку). При цьому ч. 4 вказаної статті кодексу - за крадіжку, вчинену зокрема в умовах воєнного стану.
Водночас Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 НМ.
Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 7 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 викладено правову позицію про те, що частина 6 ст. 3 КК передбачає, що зміни до КК можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення. У пояснювальній записці до запропонованих змін до ст. 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості. Тому зміну в ст. 51 КУпАП розміру коефіцієнта НМ до 2, який розмежовує адміністративну та кримінальну відповідальності за відповідні діяння, Об'єднана палата розглядає як зміну до кримінального закону, оскільки мета законодавця полягала саме у зміні диспозиції відповідних кримінальних правопорушень.
Таким чином, Об'єднана палата зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. При цьому суд наголосив, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Так з вказаного вище вироку Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2024 року вбачається зокрема, що ОСОБА_5 5 травня 2024 року в умовах воєнного стану таємно викрав майно вартістю 1199 грн.
При цьому з врахуванням положень підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV, пункту 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» два неоподатковувані мінімуми доходів громадян станом на 1 червня 2024 року становили 3028 грн.
З огляду на наведене, оскільки вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2024 року у справі №463/6462/24, провадження №1-кп/463/446/24, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні крадіжки 5 травня 2024 року на суму 1199 грн., а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна у 2024 році настає за крадіжку вартістю понад 3028 грн, відтак ОСОБА_5 підлягає звільненню від призначеного покарання у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.
Керуючись ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 376, 537, 539 КПК України, суд, -
постановив:
подання провідного інспектора Личаківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку із усуненням караності діяння за яке він був засуджений.
На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її винесення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1