Справа № 127/35193/24
Провадження 3/127/8512/24
07 листопада 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
12.10.2024 інспектором з ЮП Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Бзовою К. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 153567. З даного протоколу вбачається, що «12.10.2024 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилився від належного виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була доставлена до лікарні». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в скоєнні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його прийомною донькою, яку він виховує з дружиною ОСОБА_3 та яку удочерив п'ять місяців тому. ОСОБА_1 зазначив, що 12.10.2024 донька порізала вени на руках, оскілки на її думку це має гарний вигляд. Однак ОСОБА_1 наголосив, що такі дії донька вчиняє оскільки має психологічну травму, яка їй була завдана біологічною матір'ю, яка, як і біологічний батько, позбавлені батьківських прав, адже біологічна мати також неодноразово вчиняла подібні дії в присутності малолітньої доньки. ОСОБА_1 повідомив, що донька проходить лікування в психоневрологічній лікарні, однак за словами лікарів така поведінка може бути невиліковною. Також ОСОБА_1 зазначив, що про таку поведінку доньки і проблеми із психікою у дитини перед усиновленням йому та його дружині органом опіки та піклування повідомлено не було, проте наразі з дружиною доньку вони виховують в любові та намагаються сприяти позбавленню її негативної поведінки. ОСОБА_1 повідомив, що крім ОСОБА_4 , вони із дружиною мають троє дітей, двоє з яких вже є повнолітніми.
З письмових пояснень ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її прийомною донькою, яку вони з ОСОБА_1 удочерили. 12.10.2024 ОСОБА_3 помітила на руках доньки неглибокі порізи, однак після усиновлення донька кожного дня вела неналежний спосіб життя, не робила домашнє завдання, довгий час перебувала на прогулянках. Від класного керівника були неодноразові повідомлення про порізи рук Олександри».
З письмових пояснень лікаря швидкої допомоги ОСОБА_5 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що «12.10.2024 приїхавши на виклик оскільки ОСОБА_2 порізала руки лезом виявив, що загрози життю та здоров'ю дитини не було, а їй було надано необхідну допомогу. ОСОБА_6 повідомила йому, що скоїла даний вчинок, тому що побачила подібне в кіно і думала, що це виглядає гарно» (дослівно).
З письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що «батьки до неї ставляться чудово, будь-яких утисків від них не зазнає, живуть в нормальних умовах. Порізала собі руку лезом тому, що думала, що це гарно виглядає коли рука в шрамах, та в той момент не думала, що дані порізи виглядатимуть некрасиво, так як бачила як ініші роблять схоже в інтернеті. Дії, які вона вчинила відносно себе, не були самогубством, просто дані дії побачила в Тік-Тоці і думала, що це буде круто. У сім'ї чи хто-небудь з друзів її до цього не спонукав» (дослівно).
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 153567 від 12.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ухилився від належного виконання батьківських обов'язків, внаслідок чого його донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була доставлена до лікарні, в наслідок чого відносно батька дитини - ОСОБА_1 й було складено даний протокол за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно ст. 150 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Окрім того, ст. 256 КУпАП встановлено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
З огляду на викладене, виходячи з аналізу вищевказаного законодавства, при складанні протоколу про адміністративні правопорушення ВАД № 153567 від 12.10.2024 вказана норма матеріального права застосована не була, оскільки не було конкретизовано, у який саме спосіб ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання малолітньої дитини та яких саме обов'язків він не виконав, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».
Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В ході розгляду справи судом встановлено, що на підставі договору про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у прийомній сім'ї від 24.05.2024 малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дитина позбавлена батьківського піклування, батьки якої на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2022 були позбавлені батьківських прав, влаштована в прийомну сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Так, у відповідності до положень сімейного законодавства прийомні батьки несуть обов'язки по вихованню та розвитку дитини, передбачені ст. 150 СК України.
У даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення не визначено які саме неправомірні діяння ОСОБА_1 вказують на його ухилення від виконання обов'язків щодо дитини.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судом звернуто увагу ще й на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, обов'язок щодо збирання яких у відповідності до ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, на підставі яких суд міг би встановити чи було вчинено ОСОБА_1 адміністративне правопорушення та чи винна саме дана особа в його вчиненні.
Натомість обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 153567 від 12.10.2024 суперечать обставинам встановленим судом в ході розгляду справи та спростовуються наданими ОСОБА_1 поясненнями.
Тому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо - є неналежними доказами.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Судом не встановлено наявність ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків, його бездіяльність, відсутність турботи про дитину, легковажне або байдуже ставлення до дитини. Такі обставини не вбачаються з матеріалів справи, не є підтвердженими належними та допустимими доказами. Крім того, судом не встановлено, що в результаті досліджуваних судом обставин у даній справі дитиною були вчинені протиправні дії з вини ОСОБА_1 .
Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність належних доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої дитини, з урахуванням того, що згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 252 КУпАП докази, наявні в справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП).
Таким чином, враховуючи відсутність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Враховуючи положення ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Оскільки до ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 24 КУпАП не застосовується, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, підстави для справляння судового збору з ОСОБА_1 відсутні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 33, 38, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 221, 245-249, 251-252, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: