Справа № 127/21658/24
Провадження 2-о/127/635/24
07 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
адвоката заявника - Лісуня М.В.,
представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України - Москаленка А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: встановлення факту належності особи до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби та встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, розгляд якої відбувається в порядку окремого провадження.
23.07.2024 до суду надійшли письмові пояснення щодо заяви від ІНФОРМАЦІЯ_1 із змісту яких вбачається клопотання про закриття провадження у справі.
Так, вищевказане клопотання обґрунтоване тим, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
В судове засіданні представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Таким чином, представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився в судове засідання без поважних причин.
Враховуючи вищевикладене, думку заявника, його адвоката та представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України, а також положення ст.ст. 223 і 294 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
В судовому засіданні заявник та його адвокат заперечували щодо задоволення клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на його безпідставність.
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України повідомив, що наразі спір про право відсутній.
Дослідивши клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 , заслухавши думку заявника, його адвоката та представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Як вбачається із змісту заяви та наданих в судовому засіданні пояснень заявника та його адвоката, встановлення факту належності заявника до членів сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби та встановлення факту перебування на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, необхідне заявнику для отримання матеріальних виплат та інших гарантій з боку держави, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб'єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб'єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним ст. 2 КАС України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.
У той же час, як вже суд зазначав, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у ч. 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі 19 ЦПК України та ст. 315 ЦПК України.
Суд вважає, що висловлений представником ІНФОРМАЦІЯ_1 в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі підхід до визначення юрисдикції даної справи, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними ст. 2 КАС України.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Таким чином, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 255, 258-261, 293, 294, 353 ЦПК України, суд -
У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду складена 07.11.2024.
Суддя: