Провадження № 33/803/2654/24 Справа № 205/11680/24 Суддя у 1-й інстанції - Терещенко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.,-
Згідно із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 17 серпня 2024 року о 18 годині 30 хвилин у м. Дніпрі по вул. Юрія Кондратюка, 2-А, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись заднім ходом, не переконалась, що це було безпечним, не звернулась за допомогою сторонніх осіб, в результаті чого відбулось зіткнення з авто «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП було завдано матеріальних збитків та авто отримали механічні ушкодження своїми діями порушила вимоги п. 10.9. Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржувану постанову скасувати та закрити справу у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування необхідності поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що копію постанови було отримано лише 07.10.2024 року. Оскільки, до вказаного часу ОСОБА_1 не була ознайомлена зі змістом постанови, то не могла вчасно подати апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки схемі місця ДТП, де зазначено, що автомобіль «Toyota Corolla» не здійснював розворот для виїзду, коли почав здійснювати рух «Mitsubishi Lancer», що і стало причиною зіткнення. Також зазначає, що не було взято до уваги її пояснення, в яких вона зазначала, що виїжджала з місця паркування заднім ходом, попередньо впевнившись в безпеці руху, та почала рух, після чого побачила, що інший транспортний засіб рухається в її сторону з місця паркування. ОСОБА_1 зупинилась та почала сигналити, але інший автомобіль не зупинився та скоїв зіткнення з її автомобілем. Вказує, що у судовому засіданні ОСОБА_2 визнав свою провину в повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, а отже їх неявка відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду.
Вирішуючи клопотання апелянта про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки доводи апелянта про неможливість своєчасного складання та подання апеляційної скарги з огляду на необізнаність з текстом постанови, - є підставою для висновку про те, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне та вмотивоване рішення.
Аналізуючи висновки суду першої інстанції про доведеність вини водійки ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх передчасними.
Так, обидва водії надали суперечливі пояснення щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.
Водій ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказала, що вона у день та час, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, керуючи автомобілем «Toyota Corolla», виїжджала з місця паркування заднім ходом, попередньо впевнившись в безпеці руху; почала рух, після чого побачила, що інший транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» рухається в її сторону з місця паркування. ОСОБА_1 зупинилась та почала сигналити, але інший автомобіль не зупинився та скоїв зіткнення з її автомобілем, чим спричинив ДТП.
Згідно із поясненнями водія ОСОБА_2 , у день та час, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, він, керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», здійснював виїзд з місця парковки та з ним скоїв зіткнення автомобіль «Toyota Corolla». Ніяких попереджувальних сигналів іншого водія він не чув.
Крім показань водіїв, доказом у справі є лише схема місця ДТП, яка містить тільки відомості про розташування транспортних засобів після ДТП, напрямок їх руху, місце зіткнення.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Аналізуючи вищенаведені обставини та наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи винуватість водійки ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.
Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх відомостей для достовірного встановлення дійсних обставин події, таких, як розташування вказаних транспортних засобів у русі, характер, час початку і черговість виконуваних ними маневрів тощо, оскільки такі дані випливають лише з показань учасників події, які є недостатньо детальними та взаємовиключними за змістом.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що водію ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог п. 10.9 ПДР, згідно із яким під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Таким чином, для вирішення питання про доведеність її винуватості необхідно достовірно з'ясувати, по яким саме траєкторіям і з якими швидкостями рухалися транспортні засоби; чи міг, і з якого саме моменту, кожен з водіїв бачити інший транспортний засіб; коли виникла перешкода в русі для водія ОСОБА_1 ; чи могла вона запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом зміни напрямку руху; як на настання ДТП впливали оцінка нею дорожньої обстановки та обрана швидкість руху; яким був механізм контакту транспортних засобів та інші обставини, що мають значення.
У той же час доводи апелянта про те, що на час зіткнення автомобіль під її керуванням стояв без руху та подія ДТП настала саме внаслідок дій іншого водія, який проявив необачність та продовжив рух, матеріалами справи не спростовується.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про неможливість встановлення із них вищезазначених обставин, а отже і про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого оскаржувана постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року, щодо ОСОБА_1 - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця