Провадження № 11-кп/803/2757/24 Справа № 188/280/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 12020040530000548, №12021040530000041 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Першотравенськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.09.2020 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9
Обставини, встановлені вироком суду першої інстанції та прийняте рішення.
ОСОБА_7 30.11.2020 року в період часу з 11:00 години по 22:00 годину, точний час не встановлено, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що поряд нікого немає і за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені вхідні двері проник у середину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , таким чином проник у житло, де у одній із кімнат зі столу таємно викрав мобільний телефон марки SAMSUNG-A515F/DSN модель SM-A515FZKWSEK Black вартістю 6 453, 91 грн., який належить ОСОБА_10 .
Викрадене ОСОБА_7 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.
ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КК - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло.
Крім того, ОСОБА_7 10.12.2020 року близько 20:00 години, точний час не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , з метою таємного, повторного викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, впевнившись в тому, що поряд нікого немає і його ніхто не бачить та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно викрав з будинку, проникши до середини через незачинені двері, зварювальний інвертор марки «Сталь» моделі «ММА-250Д» вартістю 1221,06 грн., що належить ОСОБА_10 , чим спричинив власнику шкоди на зазначену суму.
Викрадене ОСОБА_7 привласнив, розпорядившись ним на власний розсуд.
ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст.185 КК - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно.
Крім того, ОСОБА_7 19.12.2020 року, у період часу приблизно з 04:00 години по 05:00 годину, точний час не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до домоволодіння ОСОБА_11 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , куди зайшов через хвіртку, у дворі підійшов до приміщення літньої кухні, двері якої були відчинені, та зайшовши в середину приміщення, побачив, що за столом сидів господар домоволодіння ОСОБА_11 , з яким ОСОБА_7 був раніше знайомий. У подальшому, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виник словесний конфлікт у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за фактом крадіжки майна з домоволодіння ОСОБА_11 . Під час вказаного словесного конфлікту у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, 19.12.2020 року у період час приблизно з 04.00 годин по 05.00 годин, точний час не встановлено, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кімнаті літньої кухні, маючи умисел на вбивство ОСОБА_11 , штовхнув руками в тулуб ОСОБА_11 , від чого останній впав на спину в даній кімнаті, де ОСОБА_12 за допомогою ножа та сокири, які взяв там же в приміщенні кухні для спричинення тілесних ушкоджень, якими наніс ОСОБА_11 удари у життєво важливі частини тіла, а саме: в область голови, обличчя, грудної клітки, живота, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді:
- відкритої черепно-мозкової травми у вигляді рубаної рани № 1 на рівні верхньої губи правої половини, правої половини носа, правої щоки до кута нижньої щелепи праворуч до лівої половини підборіддя, яка складається із з'єднаних між собою 7-и ран, розтрощення м'яких тканин правої щоки, верхньої щелепи праворуч, правої гайморової пазухи, багато уламковий перелом кісток носа зі зміщенням з права - наліво, переломів нижньої щелепи праворуч між 3-4 зубами та на рівні кута, травматичного периодонтиту 1 - го зуба нижньої щелепи праворуч, конструкційних (віддалених) переломів передньої черепної ямки на рівні лобного гребішка та на внутрішній поверхні правої скроневої кістки на рівні зовнішнього краю пірамідки;
- відкритою травмою шиї у вигляді завершених переломів великих рогів під'язичної кістки, завершеного вертикального перелому правої і лівої пластинок в області кута щитоподібного хряща, завершеного перелому нижнього правого ріжка щитоподібного хряща, завершеного перелому лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща на рівні його основи;
- відкритою травмою лівої половини грудної клітки у вигляді проникаючих колото - різаних ран лівої половини грудної клітки № 5, № 6, № 7, № 8 - 12, № 14 з пошкодженням серця та нижньої долі лівої легені, відкритого пневмотораксу ліворуч, лівостороннього гемотораксу;
- відкритої травми черевної порожнини у вигляді проникаючих колото - різаних ран № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 22 передньої стінки живота з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, в черевній порожнині 180,0 мл. темно - червоної рідкої крові.
Рубана рана № 1 на рівні верхньої губи правої половини, правої половини носа, правої щоки до кута нижньої щелепи праворуч до лівої половини підборіддя, яка складається із з'єднаних між собою 7-и ран, розтрощення м'яких тканин правої щоки, верхньої щелепи праворуч, правої гайморової пазухи, багато уламковий перелом кісток носа зі зміщенням зправа - наліво, переломи нижньої щелепи праворуч між 3-4 зубами та на рівні кута, травматичний периодонтит 1-го зуба нижньої щелепи праворуч, конструкційні (віддалені) переломи передньої черепної ямки на рівні лобного гребішка та на внутрішній поверхні правої скроневої кістки на рівні зовнішнього краю пірамідки,
Рубана рана № 3 правої скроневої ділянки на рівні волосяної частини голови, садна тім'яної ділянки ліворуч, скронево - тім'яної ділянки ліворуч, лівої половини лобної ділянки, крововиливи в товщі м'яких тканин тім'яної, скронево - тім'яної ділянки ліворуч, носа, верхньої губи, правої щоки, підборіддя.
Відкрита травма шиї: завершені переломи правого та лівого великих рогів під'язичної кістки на рівні зчленування їх з тілом, завершеного вертикального перелому правої і лівої пластинок в області кута щитоподібного хряща, завершеного перелому нижнього правого ріжка щитоподібного хряща, завершений перелом лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща на рівні його основи, рубана рана № 2 лівої половини шиї рана переходе в рановий канал довжиною 4,0 см., напрямком зверху - вниз, зправа - наліво, зпереду - назад, садно передньої поверхні шиї, яке є продовженням вищезгаданої рани.
Відкрита травма лівої половини грудної клітки: колото різана рана № 7 лівої половини грудної клітки 5-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, яка переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та 5 - го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, паріетальну плевру, серцеву сумку та закінчується в порожнині правого шлуночку напрямком зпереду - назад, декілька зправа - наліво довжиною 7,0 см.
Садно 4-6 міжреберних проміжків від середини грудини до передньо - пахвинної лінії лівої половини грудної клітки на тлі якого колото - різані рани № 5, № 6, № 8 - 12, які переходять в ранові канали через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та міжреберних проміжків, 4-6 ребра з повним їх розсіченням, паріетальну плевру, проникають в ліву плевральну порожнину, закінчуються в товщі нижньої долі лівої легені та в товщі передньої стінки міокарда, напрямком спереду - назад, декілька зправа - наліво, довжинами від 6,5 см. до 7,5 см.
Колото - різана рана № 13 нижньої третини грудини, яка переходе в рановий канал напрямком зправа .- наліво, горизонтально (під шкірою по передній поверхні грудини), довжиною 2,5 см., сліпо закінчується в м'яких тканинах.
Колото - різана рана № 14 лівої половини грудної клітки 6-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, яка переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та 6 - го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, паріетальну плевру, серцеву сумку та закінчується в порожнині правого шлуночку, напрямком декілька зправа - наліво, зпереду - назад, довжиною 7,0 см.
Колото - різані рани № 24, № 25, № 26, № 27 лівої половини грудної клітки 4 - 5 міжреберних проміжків по передньо - пахвинній лінії, переходять в ранові канали напрямком зпереду - назад, декілька зправа - наліво в товщі підшкірно - жирового шару та м'язів лівої половини грудної клітки, закінчуються сліпо в них, довжинами від 8,0 см. до 10,0 см.
Відкритий пневмоторакс ліворуч. Лівосторонній гемоторакс об'ємом 250,0 мл. темно - червоної крові та 50,0 мл. рихлих, вологих згортків крові.
Рубана рана № 4 правої половини грудної клітки 2-го міжреберного проміжку по середньо - ключичній лінії.
Садна правого грудино - ключичного з'єднання невизначеної форми, правої половини клітки 7-го ребра по білягрудинній лінії, нижньої третини зовнішньої поверхні передпліччя.
Відкрита травма черевної порожнини: колото - різана рана № 22 пупочної ділянки декілька праворуч, який переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком зправа-наліво, знизу - вверх, зпереду - назад та проникає в черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкого кишечника довжиною 4,5 см.
Колото - різані рани № 15, № 16, № 17, № 18 верхньої - середньої ділянок живота, які переходять в ранові канали через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком зправа - наліво, зпереду-назад, зверху - вниз з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, довжинами від 6,0 х 8,0см.
Колото - різані рани № 19, № 20, № 21, № 23 пупочної ділянки, переходять в раньові канали, які проходять через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком декілька зправа-наліво, зпереду - назад з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, довжинами від 4,0 см. до 5,0 см.
В черевній порожнині рівномірно 180,0 мл. темно -червоної рідкої крові. Садна епігастральної ділянки живота.
Різані рани № 28 по тильній поверхні нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті, № 29 тильній поверхні проксимального суглобу 3 - га пальця лівої кисті, № 30 по тильній поверхні 2-го п'ясного проміжку правої кисті.
Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми: рубаної рани № 1 на рівні верхньої губи правої половини, правої половини носа, правої щоки до кута нижньої щелепи праворуч до лівої половини підборіддя, яка складається із з'єднаних між собою 7 -и ран, розтрощення м'яких тканин правої щоки, верхньої щелепи праворуч, правої гайморової пазухи, багато уламкового перелому кісток носа зі зміщенням зправа - наліво, переломів нижньої щелепи праворуч між 3-4 зубами та на рівні кута, конструкційних переломів передньої черепної ямки на рівні лобного гребішка та на внутрішній поверхні правої скроневої кістки на рівні пірамідки, крововиливів в товщі м'яких тканин носа, верхньої губи, правої щоки, підборіддя заподіяні ударами (не менш як 7) рубаючим предметом (предметами), з помірно гострою кромкою, довжиною біля 18-57 мм (в межах контакту).
Тілесні ушкодження у вигляді рубаної рани № 3 правої скроневої ділянки на рівні волосяної частини голови, саден тім'яної ділянки ліворуч, скронево-тім'яної ділянки ліворуч, лівої половини лобної ділянки, крововиливів в товщі м'яких тканин тім'яної, скронево-тім'яної ділянки ліворуч заподіяні твердим предметом, який володів рубаючими властивостями, не виключено, що ним міг бути предмет, від якого утворилася рубана рана № 1 обличчя.
Тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми шиї: завершених переломів правого та лівого великих рогів під'язичної кістки на рівні зчленування їх з тілом, завершеного вертикального перелому правої і лівої пластинок в області кута щитоподібного хряща, завершеного перелому нижнього правого ріжка щитоподібного хряща мають морфологічні ознаки розгинального характеру переломів і виникли при тупій травмі, прогнозовано, при зовнішньому механічному, статистичному, або динамічному, локальному навантаженню на передні відділи шиї в передньо - задньому напрямку, з притисненням під'язичної кістки і хрящового остову гортані до шийного відділу хребта виникли внаслідок ударної дії тупим предметом (предметами) в передні відділи шиї в передньо -задньому напрямку.
Тілесне ушкодження у вигляді завершеного перелому лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща на рівні його основи має морфологічні ознаки згинального характеру переломів, і виникнув при відхиленні дистального відділу ріжка усередину, в боковому ( зліва - направо) напрямку.
Тілесне ушкодження у вигляді рубаної рани № 2 лівої половини шиї заподіяне ударом рубаючим предметом, з помірно гострою кромкою, довжиною біля 18 - 57 мм (в межах контакту).
Тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани № 7 лівої половини грудної клітки 5-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, яка переходе в раньовий канал через товщу підшкірно-жирового шару, м'язів грудної клітки та 5-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, паріетальну плевру, серцеву сумку та закінчується в порожнині правого шлуночку напрямком зпереду - назад, декілька зправа - наліво довжиною 7,0 см., заподіяна одним предметом, який мав колюче - ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була плоска (по типу клинка ножа), шириною близько 21 мм, відповідно мала вістря, один гостро заточений край (лезовий), та протилежний не заточений край ( обухів), товщиною близько 1 мм.
Тілесні ушкодження у вигляді колото - різаних ран № 5, № 6, № 8 - 12, які переходять в раньові канали через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та міжреберних проміжків, 4-6 ребра з повним їх розсіченням, паріетальну плевру, проникають в ліву плевральну порожнину, закінчуються в товщі нижньої долі лівої легені та в товщі передньої стінки міокарда, напрямком зпереду - назад, декілька зправа - наліво, довжинами від 6,5 см. до 7,5 см., колото - різаної рани № 13 нижньої третини грудини, яка переходе в рановий канал напрямком зправа - наліво, горизонтально (під шкірою по передній поверхні грудини), довжиною 2,5 см., сліпо закінчується в м'яких тканинах, колото - різаної рани № 14 лівої половини грудної клітки 6-го реберного проміжку по білягрудинній лінії, яка переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та 6-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, паріетальну плевру, серцеву сумку та закінчується в порожнині правого шлуночку, напрямком декілька зправа - наліво, зпереду - назад, довжиною 7,0 см., колото - різаних ран № 24, № 25, № 26, № 27 лівої половини грудної клітки 4-5 міжреберних проміжків по передньо - пахвинній лінії, переходять в ранові канали напрямком зпереду - назад, декілька зправа - наліво в товщі підшкірно - жирового шару та м'язів лівої половини грудної клітки, закінчуються сліпо в них, довжинами від 8,0 см. до 10,0 см. були заподіяні предметом, від якого утворилася колото різана рана № 7 лівої половини грудної клітки 5 - го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії.
Тілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани № 22 пупочної ділянки декілька праворуч, який переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком зправа - наліво, знизу - вверх, зпереду - назад та проникає в черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкого кишечника довжиною 4,5 см., утворила ся від дії предмету, який мав колюче - ріжучі властивості, слідоутворююча частина якого була плоска, по типу клинка ножа, шириною близько 28 мм, відповідно мав вістря, один гостро заточений край (лезовий), та протилежний, не заточений край (обухів), товщиною близько 1 мм.
Рубана рана № 4 правої половини грудної клітки 2-го міжреберного проміжку по середньо - ключичній лінії на підставі характеру, заподіяна твердим предметом, який має рубаючі властивості, тобто предмет, від якого утворилася рубана на № 1 обличчя.
Садна правого грудино - ключичного з'єднання правої половини грудної клітки 7-го ребра по білягрудинній лінії, нижньої третини зовнішньої поверхні правого передпліччя утворилися від дії твердого предмету ( твердих предметів) з гострою поверхнею, тобто предмет, від якого утворилася рани грудної клітки та передньої стінки живота.
Тілесні ушкодження на підставі характеру у вигляді колото - різаних ран № 15, № 16, № 17, № 18 верхньої - середньої ділянок живота, переходять в ранові канали через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком зправа-наліво, зпереду-назад, зверху-вниз з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, довжинами від 6,0 х 8,0 см., колото - різаних ран № 19, № 20, № 21, № 23 пупочної ділянки, переходять в ранові канали, які проходять через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину напрямком декілька зправа - наліво, зпереду - назад з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, довжинами від 4,0 см. до 5,0 см., саден епігастральної ділянки, заподіяні предметом, від якого утворилася колото - різаної рани № 22 пупочної ділянки декілька праворуч.
Різані рани № 28 по тильній поверхні нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті, № 29 по тильній поверхні проксимального суглобу 3 - га пальця лівої кисті, № 30 по тильній поверхні 2-го п'ясного проміжку правої кисті на підставі їх характеру утворилися від дії твердого предмету , від якого утворилися рани лівої половини грудної клітки та передньої стінки живота.
На підставі характеру прижиттєвої реакції, вищезгадані тілесні ушкодження утворитися в межах 1 - ї години до настання смерті.
Тілесні ушкодження по своєму характеру та в сукупності у вигляді:
- відкритої черепно - мозкової травми: рубаної рани № 1 на рівні верхньої губи правої половини, правої половини носа, правої щоки до кута нижньої щелепи праворуч до лівої половини підборіддя, яка складається із з'єднаних між собою 7-и ран, розтрощення м'яких тканин правої щоки, верхньої щелепи праворуч, правої гайморової пазухи, багато уламкового перелому кісток носа зі зміщенням зправа - наліво, переломів нижньої щелепи праворуч між 3-4 зубами та на рівні кута, травматичного периодонтиту 1 - зуба нижньої щелепи праворуч, конструкційних (віддалених) переломів передньої черепної ямки на рівні лобного гребішка та на внутрішній поверхні правої скроневої кістки на рівні пірамідки, рубаної рани № 3 правої скроневої ділянки на рівні волосяної частини голови, саден тім'яної ділянки ліворуч, скронево - тім'яної ділянки ліворуч, лівої полові лобної ділянки, крововиливів в товщі м'яких тканин тім'яної, скронево - тім'яної ділянки ліворуч, носа, верхньої губи, правої щоки, підборіддя;
- відкритої травми шиї: завершених переломів правого та лівого великих рогів під'язичної кістки на рівні зчленування їх з тілом, завершеного вертикального перелому правої і лівої пластинок в області кута щитоподібного хряща, завершеного перелому нижнього правого ріжка щитоподібного хряща, завершеного перелому лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща на рівні його основи, рубаної рани № 2 лівої половини шиї, садна передньої поверхні шиї, яке є продовженням вищезгаданої рани;
- відкритої травми лівої половини грудної клітки: колото - різаних ран № 7 лівої половини грудної клітки 5-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, садна 4-6 міжреберних проміжків від середини грудини до передньо - пахвинної лінії лівої половини грудної клітки, на тлі якого колото - різані рани № 5, № 6, № 8 - 12, які переходять в ранові канали через товщу підшкірно-жирового шару, м'язів грудної клітки та міжреберних проміжків, 4-6 ребра з повним їх поперечним розсіченням, паріетальну плевру, проникають в ліву плевральну порожнину, закінчуються в товщі нижньої долі лівої легені та в товщі передньої стінки міокарда, колото-різаної рани № 14 лівої половини грудної клітки 6-го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, яка переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів грудної клітки та 6 - го міжреберного проміжку по білягрудинній лінії, паріетальну плевру, серцеву сумку закінчується в порожнині правого шлуночку;
- відкритої травми черевної порожнини: колото - різані рани № 15, № 16, № 17, № 18 верхньої- середньої ділянок живота, переходять в ранові канали через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника, колото - різаної рани № 22 пупочної ділянки декілька праворуч, яка переходе в рановий канал через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину, з пошкодженням брижі тонкого кишечника, колото - різаних ран № 19, № 20, № 21, № 23 пупочної ділянки, переходять в ранові канали, які проходять через товщу підшкірно - жирового шару, м'язів передньої стінки живота, очеревину та проникають в черевну порожнину з пошкодженням брижі тонкого кишечника та стінки тонкого кишечника; саден епігастральної ділянки живота відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та знаходяться в причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
По своєму характеру тілесні ушкодження у вигляді колото - різаної рани № 13 нижньої третини грудини, яка переходе в рановий канал горизонтально (під шкірою по передній поверхні грудини) та сліпо закінчується в м'яких тканинах, колото - різаних ран № 24, № 25, № 26, № 27 лівої половини грудної клітки 4-5 міжреберних проміжків по передньо - пахвинній лінії, переходять в ранові канали в товщі підшкірно - жирового шару та м'язів лівої половини грудної клітки, закінчуються сліпо в них, рубаної рани № 4 правої половини грудної клітки 2-го міжреберного проміжку по середньо - ключичній лінії, саден правого грудино - ключичного з'єднання, правої половини грудної клітки 7-го ребра по білягрудинній лінії, нижньої третини зовнішньої поверхні правого передпліччя, різаних ран № 28 по тильній поверхні нігтьової фаланги 2-го пальця лівої кисті, № 29 по тильній поверхні проксимального суглобу 3-га пальця лівої кисті, № 30 по тильній поверхні п'ясного проміжку правої кисті, як правило відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не знаходяться.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 помер.
Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 та йому призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді вісім років шість місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_7 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 29.09.2020 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі, з урахуванням змін, прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, згідно якого ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 12 років; за ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 49 КК звільнити ОСОБА_7 від кримінального покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК із застосуванням положень ст.72 КК, згідно яких одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років 1 місяць.
Мотивувальну частину вироку доповнити наступним реченням: «Обставинами, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України є рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння».
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог наводить наступні доводи.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК, ОСОБА_7 вчинив 10 грудня 2020 року (за епізодом крадіжки зварювального інвертора марки «Сталь» поєднаного з проникненням у житло, який належить потерпілому ОСОБА_10 ).
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становив 1051 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2684 грн (1051*2=2102).
Як убачається з досліджених судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 1221,06 грн (за епізодом від 10.12.2020 року) та його дії кваліфіковано судом як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що дії ОСОБА_7 за епізодом кримінального правопорушення від 10.12.2020 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК, як незаконне проникнення до житла.
Вважає, що суд першої інстанції не виконав належним чином вимоги статей 50, 65 КК та при призначенні покарання не врахував в повній мірі обставини, які характеризують особу винного, а саме те, що ОСОБА_12 будучи раніше судимою особою, вчинивши кримінальне вчинивши кримінальне правопорушення у період іспитового строку на шлях виправлення не став та знову вчинив ряд умисних тяжких злочинів та особливо тяжкий злочин.
Крім того, допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт вживання обвинуваченим алкогольних напоїв напередодні вчинення вбивства ОСОБА_11 , однак судом, у вироку безпідставно виключено обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищевикладене, на думку прокурора, судом першої інстанції не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки та ОСОБА_12 призначено покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 409, ст. ст. 411, 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підставою для скасуванню вироку.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції і з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.
Обвинувачений в судовому засіданні 03 вересня 2024 року повідомив, що апеляційну скаргу не подавав, а документ під назвою “апеляційна скарга», в якій він просить ознайомити його з усіма матеріалами справи, є клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, яке задоволено апеляційним судом.
Потерпілий до суду не з'явився, про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції повідомлений належним чином, заяв про поважні причини неявки та про відкладення судового засідання суду до суду не подавав, у зв'язку з чим та відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК, апеляційний розгляд проведений без його участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до статті 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку суду не оскаржуються прокурором в апеляційній скарзі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Щодо перекваліфікації дій ОСОБА_12 за епізодом крадіжки майна від 10 грудня 2020 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про зміну кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_7 за епізодом крадіжки від 10 грудня 2020 року, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
На час апеляційного провадження набув чинності Закон № 3886-ІХ, яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП, відповідальність за якою настає, якщо вартість майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо вартість майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону № 3886-IX передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП встановлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, a саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК, ОСОБА_7 вчинив 10 грудня 2020 року (за епізодом крадіжки зварювального інвертора марки «Сталь» поєднаного з проникненням у житло, який належить потерпілому ОСОБА_10 ).
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 грн, а 50 відсотків від його розміру становлять 1051 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2684 грн (1051*2=2102).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Як убачається з досліджених судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 1221,06 грн (за епізодом від 10.12.2020 року) та його дії кваліфіковано судом як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що дії ОСОБА_7 за епізодом кримінального правопорушення від 10.12.2020 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 162 КК, як незаконне проникнення до житла.
Зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння її з проникненням у житло, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК у зв'язку з таким.
Частиною 3 ст. 337 КПК встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 1 ст. 12 КК).
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 КК, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище засудженого.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судом першої інстанції та які не оспорювалися сторонами кримінального провадження, не вдаючись до оцінки/переоцінки доказів.
Так, згідно з вироком суду, ОСОБА_7 10.12.2020 близько 20:00 години, точний час не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , з метою таємного, повторного викрадення чужого майна, керуючись корисливими намірами, впевнившись в тому, що поряд нікого немає і його ніхто не бачить та за його злочинними діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно викрав з будинку, проникши до середини через незачинені двері, зварювальний інвертор марки «Сталь» моделі «ММА-250Д» вартістю 1221,06 грн., що належить ОСОБА_10 , чим спричинив власнику шкоди на зазначену суму.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднана з проникненням у житло, вчинене повторно.
Об'єктивна сторона ст. 162 КК полягає, зокрема в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.
Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Суд першої інстанції установив, що ОСОБА_7 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення за епізодом 10.12.2020 і не заперечував факт проникнення в житло з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлював, що житло, до якого він проник, перебуває у користуванні чужої особи.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч. 3 ст. 337 КПК, колегія суддів уважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_12 з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК і призначити покарання в межах санкції цієї частини статті, та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК змінити вирок суду в цій частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Таке тлумачення та правозастосування наведене у правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, а правова позиція щодо перекваліфікації таких дій на ч. 1 ст. 162 КК, викладена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (далі - ККС ВС) від 21.08.2024 у справі № 127/26638/23.
Щодо доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому покарання та про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, апеляційний суд вважає їх достатньо обґрунтованими, а призначене ОСОБА_7 покарання таким, що не ґрунтується на засадах призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказане положення закону кореспондується з вимогами ч. 2, 3 ст. 65 КК, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. 66 - 67 КК.
Як слідує з роз'яснень щодо правильного та однакового застосування зазначених вище положень закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги закону, суд першої інстанції не виконав в повній мірі.
Як слідує з оскарженого вироку, при призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції зазначив у вироку, проте не надав належної оцінки тяжкості злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких проти життя людини, який спричинив невідворотні наслідки у вигляді смерті, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, скоїв тяжкі злочини та особливо тяжкий злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, відповідно до довідок Петропавлівської центральної районної лікарні підтверджується, що ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставини, що пом'якшують покарання судом першої та апеляційної інстанції не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК, суд першої інстанції визнав рецидив злочинів.
В обвинувальному акті, як обставина, що обтяжує покарання також зазначено “вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння», проте суд не навів у вироку мотивів чому він не враховує дану обставину при призначенні покарання, проте встановив цю обставину у фактичних обставинах та при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Вчинення злочину ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується показаннями свідків, викладених у вироку суду, а саме свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Вказані показання свідків є належними, допустимими та достатніми доказами обставини перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину.
Аналогічний правовий висновок, викладений і в постанові ККС ВС від 09 лютого 2023 року у справі № 400/1498/18, від 15.03.2018 по справі № 372/2291/16-к, в яких зазначено, що в кримінальному провадженні не виключається можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи скарги прокурора та враховує при вирішенні питання про вид і розмір покарання ОСОБА_7 вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК.
Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з'ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК слід розуміти сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини (статті 3, 27 Конституції України).
Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність (стаття 3 Загальної декларації прав людини).
Право кожного на життя охороняється законом (стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права).
При визначенні розміру покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам даного, конкретного кримінального провадження, способу вчинення злочину, характеру його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, вчинення злочину через невеликий проміжок часу після засудження ОСОБА_12 та в період іспитового строку.
Суд апеляційної інстанції враховує обставини даного кримінального провадження, спосіб вчинення злочину, характер та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, кількість спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, а саме більше тридцяти колото-різаних ран, які він наніс за допомогою двох знарядь злочину: ножа та сокири, які спричинили невідворотні наслідки у виді смерті потерпілого.
Враховуючи вищевикладене, а також обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_12 злочинів, що свідчать про їх високу суспільну небезпечність, також відношення обвинуваченого до скоєного, відсутність каяття з боку обвинуваченого, вчинення трьох злочинів через невеликий проміжок часу після засудження за попереднім вироком, - є підставами вважати обвинуваченого небезпечним для суспільства, тому апеляційний суд вважає обґрунтованим доводи прокурора про невідповідність розміру призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого, який має відбувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, проте, враховуючи його молодий вік, не в максимальному розмірі.
Апеляційний суд, погоджується із обраним видом покарання ОСОБА_7 покарання та зауважує на те, що верховенство права не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, такі як справедливість, яка є однією з основних засад права і є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, про що зазначив в своєму рішенні від 02.11.2004 № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004 Конституційний Суд України.
Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування вироку суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку в цій частині.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Таким чином, вирок суду не містить належного та достатнього обґрунтування щодо наявності обставин, які б дозволяли дійти висновку, що виправлення ОСОБА_12 можливе за умови відбування ним покарання у розмірі наближеному до мінімальної межі, оскільки метою покарання, хоча і другорядною, але є кара винуватої особи за вчинений злочин, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку про збільшення розміру покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК ОСОБА_12 вчинив 10.12.2020, верхня межа найсуворішого покарання, передбаченого санкцію даного закону, становить до трьох років обмеження волі, у зв'язку з чим станом на час апеляційного провадження, закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, які становлять 2 роки з дня його вчинення (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Враховуючи кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності злочинів та утворюють реальну сукупність злочинів, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість наслідку за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 КК, відомості про особу ОСОБА_7 , наявність обставин, що обтяжують покарання, останньому на підставі ч. 1 ст. 70 КК слід призначити покарання шляхом часткового складання призначених покарань.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК необхідно призначити покарання за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, згідно з якими одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, та до призначеного покарання за даним вироком слід повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 29.09.2020 року.
Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок та скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду підлягає зміні в частині кваліфікації дій обвинуваченого та скасуванню в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 з ухваленням нового вироку в цій частині.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 420, 421 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 рокустосовно ОСОБА_7 за частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 ,за епізодом від 10 грудня 2020 року, з ч. 3 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 162 КК.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 рокустосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, скасувати.
Постановити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК, за епізодом 30 листопада 2020 року, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
- за ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 162 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК призначити покарання за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до призначеного покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 29.09.2020 та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років і 6 (шість) місяців.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Повний текст вироку вручити обвинуваченому та прокурору.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4