Провадження № 22-ц/803/7696/24 Справа № 201/9975/22 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
06 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання однією сім'єю
та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про встановлення факту проживання, як члена сім'ї
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2024 року,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 також подала позов до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 про встановлення факту проживання, як члена сім'ї.
21.05.2024 року ОСОБА_3 подала заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що 17.05.2024 до місця проживання ОСОБА_3 прибула відповідач ОСОБА_2 з невідомими особами, погрожуючи поліцією та можливості застосування силових методів, вимагала звільнити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 з тих підстав, шо ОСОБА_2 набула права власності на вищезазначену квартиру в порядку спадкування. ОСОБА_2 , як власник набутого у спадщину нерухомого майна, вчинила дії та зняла ОСОБА_3 та її малолітню дитину ОСОБА_4 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою нею копією довідки про склад сім'ї. ОСОБА_3 вважає, що є ризик істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення.
У зв'язку з вищезазначеним позивач прохає вжити відповідні заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , здійснювати заміну замків, вхідних дверей або зміни вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішення суду по справі № 201/9975/22.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про встановлення факту проживання, як члена сім'ї - відмовлено (а.с.91-93).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали судді, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала порушує його матеріально-правові інтереси. Крім того, апелянт зазначає, що суду першої інстанції було надано достатньо доказів про те, що між сторонами дійсно виник спір та існують обставини щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. (а.с.98-101).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу судді залишити без змін.
Судом 1 інстанції встановлено, що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 просить забезпечити вказаний позов шляхом заборони ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , здійснювати заміну замків, вхідних дверей або зміни вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішення суду по справі № 201/9975/22.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя виходив з того, що заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Відповідно до ч.ч. 6, 7, 8 цієї статті - залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У відповідності до п.п. 1, 4, 5 забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також заявник у своїй заяві не навів відомостей про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, крім того, відповідно до вимог ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із оскаржуваної ухвали судді вбачається, що вона має належне обґрунтування відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову та постановлена відповідно до норм процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не надано будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_2 , здійснювати заміну замків, вхідних дверей або зміни вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_2 до набрання законної сили рішення суду по справі № 201/9975/22, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про встановлення факту проживання, як члена сім'ї.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають вимогам закону і підтверджуються виділеними матеріалами справи.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала судді першої інстанції - залишенню без змін, що не перешкоджає апелянту повторно звернутися до суду з відповідною заявою.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: