Справа № 462/8466/24
провадження 1-кс/462/1976/24
07 листопада 2024 року слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , про накладення арешту у кримінальному провадженні №12024142390000472 від 05.11.2024 року за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-
встановив:
Прокурор Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні №12024142390000472 від 05.11.2024 року за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, про накладення арешту на майно, а саме на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 07.09.2024 року ТСЦ 4641 на ім'я ОСОБА_4 , яке було вилучене в ході огляду місця події 05.11.2024 року.
Клопотання обґрунтовує тим, що 05.11.2024 року близько о 10:38 год. у ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області надійшло повідомлення на лінію «102» від адміністратора ТСЦ № 4641 РСЦ ГСЦ МВС ОСОБА_5 , про те що 05.11.2024 у ТСЦ № 4641 звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою обміну водійського посвідчення пред'явив водійське посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 07.09.2024 року на ім'я ОСОБА_4 із можливими ознаками підробки. 05.11.2024 року в ході проведення огляду місця події у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено посвідчення водія НОМЕР_1 видане 07.09.2024 року на ім'я ОСОБА_4 , яке містило ознаки підробки. 05.11.2024 року винесено постанову про визнання речовим доказом посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 07.09.2024 року ТСЦ 4641 на ім'я ОСОБА_4 .На підставі викладеного, прокурор просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, про розгляд клопотання була повідомлена належним чином, просила таке слухати без її участі.
З метою забезпечення арешту майна, з врахуванням положень ч.2 ст.172 КПК України, слід здійснити розгляд клопотання без повідомлення власників майна та осіб, у фактичному володінні яких перебуває це майно, оскільки існує ризик того, що дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, здійснюватимуться перешкоди у накладені арешту на нього і майно може бути відчужене іншим особам, що унеможливить накладення подальшого арешту, а також унеможливить досягнення мети арешту.
За таких обставин, з урахуванням неприбуття учасників процесу у судове засідання, слідчий суддя вважає за можливе з'ясувати всі обставини під час судового розгляду за їх відсутності.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадженні не здійснювалось (стаття 107 КПК України).
Дослідивши доводи викладені в клопотанні, перевіривши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, включаючи витяг з ЄРДР від 05.11.2024 року, протокол огляду місця події від 05.11.2024 року, протокол допиту свідка від 05.11.2024 року, а також постанову про визнання речовим доказом від 05.11.2024 року, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Статтею 131 КПК України, передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що вилучений предмет може бути використаний як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, його визнано речовим доказом відповідно до постанови дізнавача СД Відділу поліції № 1 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 05.11.2024 року, а тому є всі підстави вважати, що вказаний предмет відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому для уникнення можливості приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, відчуження, необхідно накласти арешт.
Керуючись ст. ст. 107, 131, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
клопотання задовольнити.
Накласти арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні №12024142390000472 від 05.11.2024 року за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, а саме на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 07.09.2024 року ТСЦ 4641 на ім'я ОСОБА_4 , яке було вилучене в ході огляду місця події 05.11.2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання подається слідчому судді.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1