06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/9365/24 пров. № А/857/24567/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року про відмову у відкритті провадження (головуючий суддя Димарчук, м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством етапом на і січня календарного року виплати пенсії, за період в межах визначеного Законом строку позовної давності.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у відкритті провадження у даній справі відмовлено з підстав визначених пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України.
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що на дату винесений попереднього рішення у справі № 140/36159/23 держава не визначала окремо розрахункову величину мінімальної заробітної плати для виплат за судовими рішеннями, що нині було зроблено Законом України «ІІро Державний бюджет на 2024 рік», та відповідно до якого IIФУ здійснює нарахування даної доплати. І це є суттєвою відмінністю для заявлення нового предмету позову та стягнення підвищення до пенсії у відповідному розмірі.
Окрім того зважаючи на висновок, Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 квітня 2024 року, справа № 240/19227/21, оскільки положення пункту 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1774-VIII визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, а відтак відповідач повинен здійснити перерахунок у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідно до, листа від 19.08.2024 ГУ ПФУ у Волинській області (який долучений до матеріалів позовної заяви) повідомило, що рішення суду виконується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік згідно вимог ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1600 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справ, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову, тому що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (чи закрити провадження у справі)
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження або для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України(п.4 ч.1 ст.238 КАС України) є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Як вбачається з рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року в адміністративній справі № 140/36159/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та зобов'язано останнє нарахувати та виплатити позивачеві з 18.06.23 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Поряд з цим, у даній позовній заяві його позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яким проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двоїм прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня календарного року.
Вказане свідчить про наявність іншого предмету спору.
Вважає, що, застосувавши у 2024 році до щомісячного підвищення до пенсії розмір 3200 гри, після перерахунку пенсії на виконання рішення суду, відповідач порушив його права і законні інтереси вже іншими діями, правомірність яких не була предметом перевірки суду у справі № 140/36159/23.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №140/36159/23 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 18.06.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 18.06.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Вказане рішення набрало законної сили 06.03.2024.
Таким чином, суд першої інстанції підставно вважав, що судом вже вирішено спір між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Волинській області щодо непроведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов'язано провести нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
При цьому, суд слушно зауважив, що підстави позову в обох випадках зводяться до одних і тих же обставин: позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером; рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 визнано неконституційним підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено статтю 39 Закону №796-XII.
Постановляючи ухвалу судом зґясовано, що звертаючись до суду із даним позовом позивач вказує на те, що рішенням суду від 05.02.2024 у справі №140/36159/23 зобов'язано відповідача у справі провести нарахування та виплату передбачених статтею 39 Закону №796-XII виплат виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат, тоді як в даній позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаних виплат у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Вказане, на думку позивача, свідчить про наявність іншого ніж у справі №140/36159/23 предмету позову, оскільки просить для визначення розміру спірних виплат застосувати іншу базову величину.
Відхиляючи такі твердження суд правильно вказав, що предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення.
У даній позовній заяві і у позовній заяві в справі №140/36159/23 предметом позову було визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії на підставі та в розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Судом при вирішенні спору у справі №140/36159/23 вирішено питання розміру спірних виплат, отже, рішенням суду від 05.02.2024, у вказаній справі, вирішено спір між тими ж сторонами, який виник з аналогічних підстав та по суті тих же спірних правовідносин (з того ж предмету позову) відповідно до заявлених позовних вимог (матеріально-правових вимог).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин не змінилось, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне, вказати, що доводи позивача у даній справі фактично зводяться до незгоди застосування розрахункової величини - двох мінімальних заробітних встановленої ст. 39 Закону №796-XII, що була визначена рішенням суду від 05.02.2024 у справі №140/36159/23, однак при цьому позивач із таким погодився і вказане рішення в установленому КАС України порядку не оскаржував.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам процесуального права.
Керуючись ст. 243, 287, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі 140/9365/24 про відмову у відкритті провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 07.11.24