Провадження № 22-ц/803/6302/24 Справа № 204/12294/23 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
06 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шкоробот Олега Віталійовича на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року у справі № 204/835/23, який скасований в частині призначення покарання постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік та, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік. Позивач у даному кримінальному провадженні є потерпілим.
Вказує, що 28 жовтня 2022 року близько 23 години 50 хвилин відповідач, сприймаючи поведінку позивача як таку, що загрожує його життю та здоров'ю, захищаючись від реальної загрози своєму життю, з метою захисту від посягань та з метою припинення протиправних безпідставних насильницьких дій позивача, невірно оцінивши небезпечність посягання та обстановку захисту, маючи при цьому реальну можливість захистити свої інтереси без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно, з мотивів самозахисту, дотягнувшись рукою до фрагмента дерев'яної дошки , схопивши її руками, умисно наніс не менше одного удару вищевказаною дошкою в область голови позивача, заподіявши останньому, відповідно до висновку експерта № 3708е/608 від 30 грудня 2022 року, тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку третього ступеню з геморагічними вогнищами забиття речовини головного мозку в лівій тім'яній частці, загальним об'ємом до 30 см3, гострої субдуральної гематоми у лівій лобно-тім'яній ділянці з явищами дислокаційного синдрому (розміщення речовини головного мозку праворуч), субарахноїдального крововиливу, багато уламкового перелому лівої тім'яної кістки, забійної рани у лівій тім'яній ділянці,які спричинені від механічної дії твердого предмету (предметів) з обмеженою жорсткою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в ліву тім'яну ділянку голови, та за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3 - а, б, в «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.стверджує, що із вказаними тілесними ушкодженнями він був госпіталізований до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.. І.І. Мечникова» ДОР» для надання медичної допомоги, де 29 жовтня 2022 року йому була проведене невідкладна (термінова)операція (резекція багато уламкового перелому тім'яної з скроневої кісток зліва (4х5см), видалення гострої субдуральної гематоми зліва з вогнища забою лівої тім'яної частки). У подальшому через погіршення стану здоров'я у наслідок травми, завданої відповідачем, позивач був декілька разів госпіталізований до лікарні, а 27 липня 2023 року за підсумками його огляду МСЕК, йому довічно була встановлення 2 група інвалідності. Вказує, що відповідно до висновків МСЕК та програми реабілітації, йому постійно протипоказані всі види регулярної праці та рекомендовано постійне лікування у невропатолога, нейрохірурга, а також проведення повторної операції з пластики дефекту кісток черепа. Вважає, що оскільки, внаслідок неправомірних дій відповідача він повністю втратив працездатність, то відповідачем повинно бути йому відшкодовано матеріальну шкоду, у вигляді втраченого заробітку. Тому, прохає суд, стягнути з відповідача на його користь щомісячно та безстроково втрачений заробіток в розмірі мінімальної заробітної плати з відповідним коригуванням зазначеної суми у разі зміни її розміру, з моменту встановлення йому групи інвалідності, а також завдану йому вказаними обставинами моральну шкоду у розмірі 400000 гривень (а. с. 1-5).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди - задоволені частково.
Стягнено з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 50 000 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шкоробот О.В. посилаючись на те, що рішення суду суду є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним доказам, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить рішення в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 350 000 грн. моральної шкоди та щомісячного та безстрокового відшкодування втраченого заробітку в розмірі мінімальної заробітної плати, що складає на момент звернення до суду 6700 грн. з відповідним коригуванням зазначеної суми у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що оскільки позивач 100% втратив загальну працездатність, а тому стягнення з відповідача втраченого заробітку (доходу) у відповідності до ст. 1195 ЦК України є законним та обґрунтованим.
Вважає, що враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав і продовжує зазнавати позивач, характер немайнових втрат, суд належним чином не обґрунтував зменшення відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що вироком Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року у справі № 204/835/23 відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку - одного року - не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов'язки. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь держави судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/104-22/34733-Д від 04 листопада 2022 року у розмірі 755 гривень 12 копійок. Вирішено питання щодо речових доказів (а. с. 8-10).
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року у справі № 204/835/23 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, скасовано в частині призначення покарання. Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_2 покарання за ст. 124 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання за умови, що протягом 1 року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В іншій частині вирок залишено без змін (а. с. 11-14).
Згідно з обставинами, встановленими вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 28 жовтня 2022 року близько 23 години 50 хвилин перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де здійснював охорону палатки з продажу овочів. У зазначений час до розташованої за вказаною адресою палатки наблизився раніше не знайомий ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та в подальшому ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, безпричинно наніс не менше двох ударів в область обличчя та кінцівок ОСОБА_2 , внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу з садном на його тлі в підщелепній області по центру з переходом дещо ліворуч; внутрішньо-шкіряного крововиливу з садном на його тлі на задній поверхні лівого ліктьового суглобу; двох саден на внутрішній поверхні лівого колінного суглобу; синця на внутрішній поверхні правого колінного суглобу, які спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) частина і при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область обличчя і кінцівок, та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі пункту 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.
У зв'язку із спричиненням потерпілим ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , останній, сприймаючи поведінку ОСОБА_1 як таку, що загрожує його життю та здоров'ю, захищаючись від реальної загрози своєму життю та здоров'ю, з метою захисту від посягання та з метою припинення протиправних безпідставних насильницьких дій ОСОБА_1 , невірно оцінивши небезпечність посягання та обстановку захисту, маючи при цьому реальну можливість захистити свої інтереси без заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, перевищуючи межі необхідної оборони, умисно, з мотивів самозахисту, дотягнувшись рукою до фрагмента дерев'яної дошки, схопивши її руками, умисно наніс не менше одного удару вищевказаною дошкою в область голови потерпілого ОСОБА_1 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню з геморагічними вогнищами забиття речовини головного мозку в лівій тім'яній частці, загальним об'ємом до 30 см3, гострої субдуральної гематоми у лівій лобно-тім'яній ділянці з явищами дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку праворуч), субарахноїдального крововиливу, багатоуламкового перелому лівої тім'яної кістки, забійної рани у лівій тім'яній ділянці, які спричинені від механічної дії твердого предмету (предметів) з обмеженою жорсткою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в ліву тім'яну ділянку голови, та за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п. 2.1.3-а,б,в, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.
Із вказаними тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_1 був госпіталізований до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР» для надання медичної допомоги.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Таким чином, встановлені вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року та вироком Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2023 року (судова справа № 204/835/23), обставини не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.
З виписного епікризу з історії хвороби № Е 13716 хворого ОСОБА_1 (а. с. 15-16) вбачається, що останній перебував у стаціонарі з 29 жовтня 2022 року по 09 листопада 2022 року, з клінічним діагнозом: (S.065) повторна тяжка ВЧМТ, забій головного мозку ІІІ ступеню, гостра субдуральна гематома зліва, САК. Множинні багато уламкові переломи скроневої тім'яної кісток зліва; Гематома та садна лівої волосистої частини голови; СПО, 29 жовтня 2022 року резекційна краниектомія, видалення кісткових уламків, гострої субдуральної гематоми, забоїв тім'яної частки зліва; пластика дефекту ТМО. Помірний правобічний геміпарез; сенсорна афазія, виражені когнітивні та координаторні розлади. 29 жовтня 2022 року проведено операцію - резекцію багато уламкового перелому тім'яної та скроневої кісток зліва (4х5 см), видалення гострої субдуральної гематоми зліва та вогнища забою лівої тім'яної частки.
З епікризу із медичної картки № 3562/2023 стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а. с. 17-18) вбачається, що останній перебував у стаціонарі КП «ДБКЛПД№ ДОР» з 27 березня 2023 року по 10 квітня 2023 року з повним діагнозом (основним): (F 07.84) наслідки повторних побутових ЧМТ (2004 р., 2009 р., 2022 р.). помірно виражений психоорганічний синдром, змішаний варіант з поліморфними включеннями у формі сенестопатичного, експлозивного та дисоціативного компонентів. СПО (29.10.2022 р.) - резекційна краниектомія, видалення кісткових уламків, гострої СДГ, забоїв тім'яної частки зліва; пластика дефекту ТМО. СПО (2004 р.) - резекція вдавленого перелому. СПО (01.04.2005 р.) - пластика дефекту черепа проток рилом. Психічні функції стійко порушені. Соціальна недостатність внаслідок порушення життєдіяльності за критеріями: трудова діяльність, контроль поведінки, спілкування. З анамнезу з-поміж іншого, вбачається, що у 2013 році на МСЕК визнаний інвалідом 3 групи б/т.
З виписки № 1686/473 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 (а. с. 19-20) вбачається, що останній перебував у стаціонарі з 22 травня 2023 року по 07 червня 2023 року з повним діагнозом: наслідки повторних побутових ЧМТ (2004 р., 2009 р., 2022 р.) СПО (2004 р.) - резекція вдавленого перелому, СПО (01.04.2005 р.) - пластика дефекту черепа проти крилом. СПО (29.10.2022 р.) - резекційна краниектомія, видалення кісткових уламків, гострої СГД, забоїв тім'яної частини зліва; пластика дефекту ТМО з правобічним легким геміпарезом, помірно координаторною недостатністю, помірним вестибуло-атактичним синдромом з генералізованими епіприпадками.
З довідки до акту повторного огляду МСЕК серії 12 ААВ № 797223 (а. с. 21) вбачається, що з 24 липня 2023 року позивачу встановлено другу групу інвалідності безтерміново за загальним захворюванням та протипоказано всі види регулярної праці.
Відповідно до частини першої статті 1195, частини першої статті 1197 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням ступеня втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення» причини й групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
З аналізу пунктів 1, 11 Положення про медико-соціальну експертизу, пунктів 3, 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлення медико-соціальною експертною комісією тієї чи іншої групи інвалідності внаслідок загального захворювання визначається за критеріями життєдіяльності людини, зокрема, здатності особи до виконання трудової діяльності.
Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю.
Чинне законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, у той час як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці медико-соціальна експертна комісія під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.
Параметрами оцінки є збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
На підставі цих даних суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню за рахунок винної особи.
Належним і допустимим доказом, що підтверджує ступінь втрати професійної або загальної працездатності (у процентах) для застосування статті 1195 ЦК України є відповідний висновок МСЕК або висновок судово-медичної експертизи з визначення ступеня втрати працездатності потерпілого.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 2119/2-404/2011, від 12.08.2022 року у справі № 234/12481/17.
Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З вказаних норм вбачається, що для застосування статей 1195 та 1197 ЦК України необхідно встановити ступінь втрати професійної працездатності. Належним та допустимив доказом якої буде відповідний висновок МСЕК з визначенням відсотка втрати професійної працездатності.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем належними, достатніми та допустимими доказами завдання йому відповідачем матеріальної шкоди, у вигляді втраченого заробітку (доходу) внаслідок втрати працездатності, оскільки ані висновком експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 3708е/608 від 31 жовтня 2022 року, ані довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 797223 від 27 липня 2023 року, жодним чином не встановлено (%) ступеня втрати потерпілим/позивачем ОСОБА_1 професійної працездатності в результаті завданої йому відповідачем травми, так само, як і не зазначено, який саме відсоток працездатності він мав, після встановлення йому у 2013 році третьої групи інвалідності за загальним захворюванням, безтерміново, та до встановлення другої групи інвалідності в даному випадку, що в свою чергу, позбавило суд першої інстанції можливості встановити причинно наслідковий зв'язок між отриманою ним 28 жовтня 2022 року травмою та втратою працездатності, і як наслідок - встановленням другої групи інвалідності.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку (доходу) у відповідності до ст. 1195 ЦК України до уваги колегією суддів не беруться.
Що стосується доводи апеляційної скарги стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 350 000 гривень, вони також не приймаються до уваги, виходячи з наступного.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
На підставі вищевикладеного, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням критерію справедливості, дійшов вірного висновку про відшкодування з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гривень.
Отже, переглянувши справу колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а зводяться до незгоди апелянта із висновками суду, в основному направлені на переоцінку доказів.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкоробот Олега Віталійовича - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: