Провадження № 22-ц/803/8942/24 Справа № 185/4626/24 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
06 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Халаджи О. В.
суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,
секретар:Піменова М.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.),
У квітні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - адвокат Мотуз Олександр Володимирович звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, 600 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, 300 000 грн. 00 коп, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 3 000 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Єлістратов Р.В., та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права та без належного з'ясування обставин справи.
Скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , гірник на допоміжних роботах в шахтах, дільниці профілактичних робіт та техніки безпеки ВСП «ШУ ДНІПРОУВСЬКЕ» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ», який порушив абзац 3 пункту 3.3, абзац 4 пункту 3.3, підпункт 8 пункту 4, абзац 9 пункту 8 «Типовий паспорт на монтаж-демонтаж трубопроводу» ДТЕК ЕНЕРГО «ШУ ДНІПРОВСЬКЕ».
Не виконання вищезазначених правил безпеки, свідчить про грубу необережність потерпілого, а не просту необачність що призвели до даного нещасного випадку.
Основною причиною нещасний випадку з ОСОБА_3 є дії джерела підвищеної небезпеки внаслідок грубого порушення нормативних актів з охорони праці потерпілим.
Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було враховано судову практику в подібних правовідносинах.
Єлістратов Р.В. просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 150000 грн. з утриманням прибуткового податку та інших платежів.
Від ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що , заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок смерті ОСОБА_3 його дочці ОСОБА_2 завдана незгладима моральна шкода на все його подальше життя, яка полягає в тих стражданнях, які перенесе і переносить дитина, у зв'язку з втратою близької та дорогої для нього людини його батька. Дитина ніколи більше не відчує батьківської підтримки та любові. Єдиними її близькими людьми залишилися мати та брат, які також перебувають у депресивному стані через смерть рідної людини. Для неї значним ударом є той факт, що її батько помер. Материнське піклування ніколи не зможе повноцінно замінити батьківської любові та поради. Дитина відчуває серйозний стрес та потрясіння через те, що більшість її однолітків мають повноцінну сім'ю, а вона не зможе ніколи відчути турботи рідного батька.
У зв'язку з тим, що батько помер, дитина позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення.
ОСОБА_5 просив оскаржуване рішення залишити без змін. У судовому засіданні заперечення на апеляційну скаргу підтримала.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованих шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Подружжя мають дочку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого 20.01.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про, що зроблений відповідний актовий запис № 86 від 20.01.2010 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 42 років, відповідно до свідоцтва, серії НОМЕР_2 , виданого 27.12.2023 року Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про, що зроблений відповідний актовий запис № 2490 від 27.12.2023 року.
24.12.2023 року ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» припинено трудовій договір з ОСОБА_3 , у зв'язку зі смертю, який працював уструктурному підрозділі відповідача - шахти «Самарська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді гірника на допоміжних роботах в шахтах, 4 розряду (ст. 36 КЗпП України).
02 грудня 2023 року, о 21 годині 55 хвилин, з ОСОБА_3 , на шахті «Самарська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», трапився нещасний випадок на виробництві, та комісією складено акт (форма Н-1/П) розслідування нещасного випадку на виробництві, який затверджений 08.04.2024 року Начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_10 Комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок, згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, пофесійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, вважати пов'язаним з виробництвом.
Обставини нещасного випадку відповідно до акту про нещасний випадок: 02.12.2023 року, у третю зміну, МБУ ОСОБА_6 , МБУ ОСОБА_7 і ГРД ОСОБА_3 , під керівництвом гірничого майстра ОСОБА_8 , приступили до виконання наряду по монтажу дегазаційних труб на конвеєрному штреку пл.С10. На підошві виробки знаходились дві труби дегаційного трубопроводу, які фланцевими з'єднаннями були з'єднані між собою (загальна довжина складала 12 м). Робітники зацепили ручний таль до рами кріплення виробки, а крюк ланцюга таля закріпили до труб за допомогою металевого троса (діаметром 10 мм), який завели петлею посередині двох з'єднаних труб. Після цього робітники встановили навпроти талі дробину. І почали підіймання двох труб однією талю, що є порушенням паспорту. Приблизно о 21 годині 55 хвилин МБУ ОСОБА_7 стояв на драбині та працював талю, а МБУ ОСОБА_9 та ГДР ОСОБА_3 стояли з одного кераю труби та підтримували її за фланець, щоб при підйомі не відбувалося розгойдування та зміщення труб. Після підйому труб на висоту 1,5 метра ОСОБА_3 вирішив піти до протилежного краю труб, щоб притримувати їх з двох сторін. При проході ОСОБА_3 під трубою, приблизно посередені з'єднаних труб, відбулося падіння труб вниз і ОСОБА_3 отримав удар трубою в поперекову область спини і був придавлений трубами до підошви виробки. МБУ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і гірничий майстер ОСОБА_8 вивільнили з під труби ОСОБА_3 , піднявши трубу талю і надали йому першу допомогу та повідомили гірничому диспетчеру про нещасний випадок.
Діагноз згідно довідки лікувально-профілактичного закладу: закрита хребтово-спинно-мозкова травма. Компресійно-уламковий перелом L2 хребця. Забій спинного мозку. Нижня параплегія.
Як вбачається з акту про нещасний випадок, комісією встановлені наступна хронологія подій та обставин стосовно наслідків нещасного випадку.
08.12.2023 року ОСОБА_3 була проведена операція на хребті.
15.12.2023 ОСОБА_3 був виписаний з лікарні КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР з позитивною динамікою, для продовження амбулаторного лікування за місцем проживання.
Згідно протоколу опитування ОСОБА_1 (дружини) остання повідомила, що в ніч з 23.12.2023 року на 24.12.2023 року викликала швидку допомогу, так як чоловіку стало погано. ІНФОРМАЦІЯ_5 під час перебування на амбулаторному лікуванні, вдома, ОСОБА_3 помер.
Згідно листа № 4 від 05.01.2024 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Павлоградське районне відділення встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер від закритої хребтово-спинно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом поперекового хребця L2 та ушкодженням спинного мозку, що призвело до безпосередньої причини смерті.
За фактом смерті ОСОБА_3 були внесені відомості до ЄРДР за № 12023041370002253 від 25.12.2023 року за ч. 1 ст. 115 КК України, та 29.12.2023 року кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України. Як вбачається з висновку експерта в рамках кримінального провадження, смерть ОСОБА_3 настала від закритої хребтово-спинно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом (розтрощенням) тіла поперекового хребця L2, з ушкодженням спинного мозку, набряком та забоєм спинного мозку, з порушенням функції тазових органів. В ході досудового розслідування було встановлено, що тілесні ушкодження було отримано внаслідок того, що на ОСОБА_3 впала залізна труба.
Причини нещасного випадку: основна - організаційна: порушення технологічного процесу (порушення абзацу 3 пункту 3.3, абзацу 4 пункту 3.3, підпункту 8 пункту 4, абзацу 9 пункту 8 «Типового паспорту на монтаж-демонтаж трубопроводу «Шахтоуправління Дніпровське»; супутні: організаційна: порушення трудової і виробничої дисципліни, у тому числі невиконання посадових обов'язків та не виконання вимог Інструкції з охорони праці працівниками, в тому числі гірником на допоміжних роботах в шахтах потерпілим ОСОБА_3 .
Таким чином, суду доведений причинно-наслідковий зв'язок між смертю батька неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отриманого ним травмування на виробництві, яке мало наслідком його смерть.
Надані представником позивачки в інтересах дитини письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені належним чином представником позивачки. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи на користь позивачки з відповідача у рахунок відшкодування 300000,00 грн моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи, що смертю батька дитині завдано глибоких моральних страждань, оскільки був порушений нормальний розвиток дитини у повноцінній родині, наявністю вимушених змін у життєвих стосунках дитини, яка втратила турботу, любов та піклування батька, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, а також враховуючи обставини нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, згідно ч. 2 ст.1168 ЦК України.
Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.
Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Вказані підстави відповідальності ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_3 судом встановлені в повному обсязі.
02 грудня 2023 року, о 21 годині 55 хвилин, з ОСОБА_3 , на шахті «Самарська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», трапився нещасний випадок на виробництві, та комісією складено акт (форма Н-1/П) розслідування нещасного випадку на виробництві, який затверджений 08.04.2024 року Начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ОСОБА_10 Комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок, згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, вважати пов'язаним з виробництвом.
Обставини нещасного випадку відповідно до акту про нещасний випадок: 02.12.2023 року, у третю зміну, МБУ ОСОБА_6 , МБУ ОСОБА_7 і ГРД ОСОБА_3 , під керівництвом гірничого майстра ОСОБА_8 , приступили до виконання наряду по монтажу дегазаційних труб на конвеєрному штреку пл.С10. На підошві виробки знаходились дві труби дегаційного трубопроводу, які фланцевими з'єднаннями були з'єднані між собою (загальна довжина складала 12 м). Робітники зачепили ручний таль до рами кріплення виробки, а крюк ланцюга таля закріпили до труб за допомогою металевого троса (діаметром 10 мм), який завели петлею посередині двох з'єднаних труб. Після цього робітники встановили навпроти талі дробину. І почали підіймання двох труб однією талю, що є порушенням паспорту. Приблизно о 21 годині 55 хвилин МБУ ОСОБА_7 стояв на драбині та працював талю, а МБУ ОСОБА_9 та ГДР ОСОБА_3 стояли з одного краю труби та підтримували її за фланець, щоб при підйомі не відбувалося розгойдування та зміщення труб. Після підйому труб на висоту 1,5 метра ОСОБА_3 вирішив піти до протилежного краю труб, щоб притримувати їх з двох сторін. При проході ОСОБА_3 під трубою, приблизно посередені з'єднаних труб, відбулося падіння труб вниз і ОСОБА_3 отримав удар трубою в поперекову область спини і був придавлений трубами до підошви виробки. МБУ ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і гірничий майстер ОСОБА_8 вивільнили з під труби ОСОБА_3 , піднявши трубу талю і надали йому першу допомогу та повідомили гірничому диспетчеру про нещасний випадок.
Діагноз згідно довідки лікувально-профілактичного закладу: закрита хребтово-спинно-мозкова травма. Компресійно-уламковий перелом L2 хребця. Забій спинного мозку. Нижня параплегія.
Так, акту про нещасний випадок, комісією встановлені наступна хронологія подій та обставин стосовно наслідків нещасного випадку.
08.12.2023 року ОСОБА_3 була проведена операція на хребті.
15.12.2023 ОСОБА_3 був виписаний з лікарні КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР з позитивною динамікою, для продовження амбулаторного лікування за місцем проживання.
Згідно протоколу опитування ОСОБА_1 (дружини) остання повідомила, що в ніч з 23.12.2023 року на 24.12.2023 року викликала швидку допомогу, так як чоловіку стало погано. 24.12.2023 року під час перебування на амбулаторному лікуванні, вдома, ОСОБА_3 помер.
Згідно листа № 4 від 05.01.2024 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради Павлоградське районне відділення встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер від закритої хребтово-спинно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом поперекового хребця L2 та ушкодженням спинного мозку, що призвело до безпосередньої причини смерті.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 02.12.2023 року о 21 годині 55 хвилин на шахті «Самарська» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді гірника на допоміжних роботах в шахтах, 4 розряду,не потребує додаткового доказування.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв'язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, останні, у зв'язку із втратою близької людини (батька, сина) переживають нервові потрясіння, вони постійно потребують підтримки, як фізичної так і моральної, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв'язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Позивачці ОСОБА_1 , та її доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, порушенням їх нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.
Визначення розміру моральної шкоди є правовим питанням, яке вирішується судом.
Колегією суддів встановлений причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та заподіянням позивачці та її неповнолітньому сину моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що відповідач мав створити загиблому ОСОБА_3 та належні безпечні умови праці, за яких факт настання смерті потерпілого був би неможливим.
Бездіяльність відповідача полягає в тому, що ним не були забезпечені безпечні умови праці, які призвели до смерті чоловіка позивачки та батька її дитини, внаслідок чого відбулась втрата їхніх життєвих зв'язків з рідною людиною.
Нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_3 , заподіяв моральні страждання, як його дружині так його і малолітній доньки, що спричинили погіршення душевного та психічного стану кожного з них, призвели до зміни звичайного способу їхнього життя, спричинили негативні наслідки морального характеру через те, що позивачка булі позбавлені турботи, любові з близькою людиною, можливості спілкування з ним, отримання матеріальної і моральної підтримки. Відсутність батька у малолітньої дитини, усвідомлення того, що ця втрата є непоправною, відчуття самотності, туги, хвилювання призводять до моральних страждань і переживань.
Тому суд вважає, що відповідач, як промислове підприємство, діяльність якого пов'язана з підвищеною небезпекою, зобов'язаний відповідати за завдану шкоду.
Факт смерті чоловіка та батька, беззаперечно свідчить про те, що вони відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Отже, суд вважає, що факт моральних страждань позивачів є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та врахував, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Так, рішенням від 27.07.2004 по справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Отже, врахувавши всі обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивачів, їх інтенсивність, тривалість наслідків, що наступили, і, враховуючи, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, дійшов вірного висновку, що співмірною моральним стражданням ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
Не тягнуть за собою зміну чи скасування оскаржуваного рішення суду й доводи апеляційної скарги про те, що при визначенні розміру стягнутої суми моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, судом не було взято до уваги негативний вплив військового стану на господарську діяльність відповідача, що проявляється в нестачі персоналу через евакуацію населення за місцем реєстрації відповідача - м. Покровськ, Донецької області (що є загальновідомим фактом та не потребує доказування), нестабільним постачанням матеріалів, адже, при визначенні розміру моральної шкоди суд першочергово має враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), а не майновий стан заподіювача шкоди.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
У постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог чинного законодавства, з урахуванням характеру і тривалості його душевних страждань та обсягу змін у житті. Визначена судом сума відповідає ступеню втрати професійної працездатності, засадам розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О. В. Халаджи
Т.В. Космачевська
Ж.І. Максюта
Повний текст судового рішення складено 7 листопада 2024 року.
Головуючий суддя О. В. Халаджи