Провадження № 11-кп/803/2068/24 Справа № 235/3395/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12024053500000045 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Алтинівка Кролевецького району Сумської області, громадянина України, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі,-
Згідно вироку, 07 квітня 2024 року о 15.00 годині ОСОБА_8 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , щоб побачити своїх побратимів, але двері квартири були зачинені. Напроти цієї квартири на другому поверсі ОСОБА_8 побачив квартиру АДРЕСА_3 , двері якої були не замкнуті та вирішив зайти до неї та подивитись хто там мешкає. Зайшовши до покинутої квартири та пройшовши зальної кімнати, біля лівої стіни, на столі-тумбі ОСОБА_8 виявив скляну банку, об'ємом 460 мл, в середині якої знаходився сліп пакет з полімерного матеріалу із особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення режиму обігу наркотичних засобів, діючи умисно, реалізовуючи протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, перебуваючи у зальній кімнаті вищезазначеній покинутій квартирі, ОСОБА_8 поклав скляну банку із особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс до своєї правої кишені формених штанів, тим самим незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, після чого направився до центру м. Українськ, сів до автомобілю таксі та рушив у напрямку тимчасового розташування його підрозділу у с. Маринівка Донецької області, таким чином почав зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс.
В подальшому, 07 квітня 2024 року о 17.46 годині, реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, зберігаючи при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс ОСОБА_8 перетинав блокпост «Михайлівський», розташований за адресою: АДРЕСА_4 , у напрямку с. Маринівка Донецької області, під час якого на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про Національну поліцію" був зупинений працівниками поліції, де у останнього о 19.30 годині виявлено та вилучено один сліп пакет з полімерного матеріалу із речовиною рослинного походження - канабісом, масою 20,80 г (в перерахунку на суху речовину), який є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, який ОСОБА_8 незаконно зберігав без мети збуту.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, факт відсутності скарг за місцем його проживання, молодий вік, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, службу в Збройних Силах України та позитивну характеристику за місцем служби. На її думку, достатнім та необхідним для досягнення мети покарання було б призначення судом покарання у виді штрафу.
Заслухавши доповідача, думку захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з положень ст. 65 КК суди повинні суворо додержуватися вимог цієї норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Якщо санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з обмеженням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з обмеженням волі. У разі обрання покарання у виді обмеження волі це рішення також має бути вмотивовано у вироку.
Додержання цих вимог закону вимагає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати у вироку, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити обвинуваченому і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Статтею 71 КК України встановлено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 2 років обмеження волі, та на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 31 січня 2023 року і, враховуючи приписи ст.72 КК України, призначив остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд дійшов правильного висновку про необхідність застосування положень ст. 71 КК України.
Однак, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 17.09.2024 року задоволено клопотання начальника Конотопського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Сумській області та звільнено ОСОБА_8 , засудженого 31.01.2023 року Кролевецьким районним судом Сумської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, від призначеного покарання як особу, засуджену за діяння, караність якого законом усунена.
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність виключення з вироку при призначенні покарання ОСОБА_8 застосування положень ст. 71 КК України.
Також, апеляційний суд вважає слушними доводи захисника щодо призначеного ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість з огляду на таке.
Призначаючи ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 65 КК України покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 2 років обмеження волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, кримінальний проступок вчинив в період іспитового строку, неодружений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, за місцем служби характеризується негативно.
Разом з тим, суд призначив найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією статті у виді обмеження волі не навівши при цьому у вироку мотивів про те, чому мети покарання неможливо досягти при застосуванні одного із заходів примусу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, які не пов'язані з обмеженням волі.
Так, беручи до уваги обставини вчинення діяння, його наслідки, всі дані про особу обвинуваченого, який на спеціальних обліках не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, а також те, що ОСОБА_8 у теперішній час перебуває у зоні бойових дій на Покровському напрямку, боронить незалежність та територіальну цілісність нашої держави, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до засудженого покарання у виді штрафу.
Таке покарання, на думку колегії суддів, забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним матеріальному стану засудженого, необхідним і достатнім для його виправлення.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та зміну вироку суду першої інстанції на підставі ст. 407 КПК України через пом'якшення призначеного ОСОБА_8 покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2024 року відносно ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 травня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень.
Виключити з вироку при призначенні покарання ОСОБА_8 посилання на застосування положень ст. 71 КК України.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: