Провадження № 11-кп/803/3323/24 Справа № 243/4706/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2024 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_11 ,
особи, яка подала заяву про взяття обвинуваченого на особисту поруку - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року, в межах кримінального провадження №22023050000004439 від 21.11.2023 року, якою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Поросозеро Суоярвського району Республіка Карелія РФ, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 06 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року:
задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Продовжено захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк шістдесят днів - до 06 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави;
відмовлено у задоволенні клопотання захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_11 ;
відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , про звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 з під - варти;
відмовлено у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_10 , про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку обвинуваченому ОСОБА_11 ;
відмовлено у задоволенні клопотання народних депутатів України: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисту поруку або запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_11 .
В обґрунтування рішення суд 1-ї інстанції зазначив, що в судовому засіданні не спростовано факту обґрунтованості повідомленої ОСОБА_11 на теперішній час підозри та не було надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що на даний час відсутні ризики, які були враховані судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, отже суд не вбачав підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 з-під варти, тому в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_11 з під варти відмовив.
Доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції захисниками адвокатами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , діючих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , подано апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить скасувати вищевказану ухвалу суду та застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Зазначає, що в клопотанні про продовження запобіжного заходу не було вмотивовано жодних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Жодним чином не обґрунтовано ризик продовжувати вчиняти злочин, оскільки обвинувачений до відповідальності притягується вперше, є особою з релігійної спільноти, яка користується повагою вірян, має відповідні нагороди.
Захисник ОСОБА_7 своїй апеляційній скарзі, діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить скасувати оскаржену ухвалу суду, обрати ОСОБА_11 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, у тому числі у вигляді особистої поруки народних депутатів України: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , та звільнити ОСОБА_11 з під варти. В разі вирішення питання на користь сторони обвинувачення та продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 , визначити мінімальний розмір застави для категорії кримінальних правопорушень, у якому він обвинувачується.
На підтвердження апеляційних вимог зазначає, що обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, є необґрунтованим. Жодних доказів про існування ризиків не наведено як в самому клопотанні, так і поясненнях прокурора з посиланням на певні докази. Фактично зі справи вбачається факт переслідування ОСОБА_11 з боку державних органів у зв'язку з його належністю до певної релігійної конфесії.
Звертає увагу, що судом безпідставно проігноровано заяви 11 народних депутатів України, які поручались за ОСОБА_11 , підтвердили його позитивну репутацію, відсутність ризиків та просили визначити у справі розмір застави.
Наполягає, що судом було проігноровано та не з'ясовано у обвинуваченого ОСОБА_11 під час судового розгляду 08.10.2024 року думку обвинуваченого про можливість розгляду справи за відсутності захисника ОСОБА_24 , чим порушено його право на захист. Захисник ОСОБА_24 не зміг скористатися своїм правом заявити відвід та подати клопотання.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить скасувати оскаржену ухвалу суду, постановити нову, якою звільнити ОСОБА_11 з-під варти, передавши на поруки народним депутатам України, а у разі невизнання судом можливим щодо застосування поруки, обрати ОСОБА_11 інший альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. У разі залишення судом ОСОБА_11 під вартою, визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
В обгрунтування зазначила, що права ОСОБА_11 при розгляді питання під вартою давно порушуються Слов?янським міськрайонним судом Донецької області, однак суд не звертаючи на це жодної уваги знову продовжує це тримання, вже на підставі інших статей закону, однак також як і раніше безпідставно та незаконно.
Наполягає, що інкримінований склад злочину обвинуваченому ОСОБА_11 відсутній, оскільки відсутня така ознака складу злочину як достатність поширеної інформації.
Зазначає, що з моменту проповіді обвинуваченого ОСОБА_11 (24.09.2023 року) до моменту його затримання (24.04.2024 року) пройшло рівно 7 місяців, а СБУ не вчиняло жодний дій для видалення проповіді обвинуваченого з мережі Інтернету. Крім того, в зазначений проміжок часу не було жодних обстрілів нападів чи бомбувань, що також свідчить що інформація не була наведенням для ворога на пости військових формувань.
Зауважує, що судом 1-ї інстанції не спростовано факту необгрунтованості повідомленої ОСОБА_11 підозри.
Наголошує на недоведеності ризиків, а саме:
- переховування від органів досудового розслідування та суду, через відсутність будь-якого обгрунтування взагалі, обвинувачений є священиком з бездоганною репутацією, ченцем, який залишається в лаврі вже 33 роки, в підтвердження чого суду надано статут лаври та присягу ченця;
- знищення, спотворення речей чи документів, оскільки майже рік проповідь обвинуваченого міститься в мережі Інтернет, зафіксована в матеріалах слідства, її до цього часу ніхто не видалив;
- впливу на свідків, оскільки зазначене є надуманим, жодних доводів суд не зазначив;
- вчинення іншого правопорушення, однак жодних доказів або аргументів для такого твердження суд не вказав, проте ОСОБА_11 є несудимою особою з незаплямованою репутацією, тому жодних підстав у суду для того, щоб підозрювати його у скоєнні іншого злочину не може бути.
Вказує, що місцевий суд не обгрунтував неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу, що вважає порушенням прав обвинуваченого, оскільки це суперечить вимогам розумності та пропорційності при обмеженні свободи.
Звертає увагу, що сторона захисту надала суду багато медичних документів, які підтвердили поганий стан здоров'я ОСОБА_11 , в тому числі сахарний діабет 2-го типу, вкрай низький гемоглобін, серцеву аритмію, похилий вік та інші вади здоров'я, які унеможливлюють належне лікування у місцях позбавлення волі.
Звертає увагу, що суд, в порушення закону, проігнорував зазначення стороною захисту про існування нагород, грамот, досягнень обвинуваченого, які підтверджують, що людина за будь-яких обставин не буде бігти від слідства, від суду, оскільки вона відповідальна не тільки перед людьми, а і перед богом.
В своїй апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , просить скасувати вищевказану ухвалу суду, застосувати відносно ОСОБА_11 будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Зазначає, що жоден із доданих до клопотання документів не доводить факту існування події кримінального правопорушення, а тому обґрунтованої підозри існувати не може. Суддею не надано оцінку належності, допустимості та достовірності доказів. Суддею не враховано аргументи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення.
Стверджує, що клопотання прокурора не містить належного обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. В клопотанні не зазначено який саме ризик, яким саме доказом(додатком) доводиться. Натомість кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд правом переймати на себе повноваження сторони обвинувачення, доводити існування ризиків і вишукувати докази.
Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, а тримання ОСОБА_11 під вартою свавільним.
Позиції сторін в суді :
Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав, що наведені в них.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг захисників обвинуваченого, ухвалу суду 1-ї інстанції просив залишити без змін.
Особа, яка подала заяву про взяття обвинуваченого на особисту поруку ОСОБА_12 , Народний депутат України ОСОБА_12 у судовому засіданні зазначила, що вона зобов'язується в разі задоволення клопотання забезпечувати виконання ОСОБА_11 покладених на нього обов'язків.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що у провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Виходячи із пред'явленого обвинувачення та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_11 , колегія суддів вважає, що існує реальний ризик, що усвідомлюючи розмір кримінального покарання яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року обвинуваченому за ч. 2 ст. 114-2 КК України ОСОБА_11 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Суд 1-ї інстанції встановив, що обраний відносно ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_11 кримінально протиправного діяння. Врахував, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Суд, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин того кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_11 , покарання, що може бути призначено (позбавлення волі від 5 до 8 років), прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для продовження застосування до обвинуваченого такого суворого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, оскільки потенційна загроза відбування тривалого строку покарання у виді позбавлення волі обумовлює продовження існування ризику того, що ОСОБА_11 , перебуваючи на свободі, може здійснити спробу переховуватися від суду, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України.
Також суд встановив, що має місце ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_11 , може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме: може дистанційно видалити з мережі інтернет публікації про поширення ним інформації про розташування ЗС України та інших військових формувань за можливості їх ідентифікації на місцевості.
Також суд зазначає, що має місце ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_11 , може незаконно впливати на свідків, експерта, у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. На теперішній час судом не допитані свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не продовження ОСОБА_11 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, створить передумови для впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд встановив, що має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Оскільки ОСОБА_11 , проживає у АДРЕСА_1 , де на теперішній час розміщуються підрозділи Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, у разі не продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дозволить йому продовжити кримінальне правопорушення.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням наявності наведених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на теперішній час не встановив.
Отже, судом 1-ї інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого встановленні ризики, які не зменшились з моменту обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 та продовжують існувати, а прокурором у судовому засіданні доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою..
Судом 1-ї інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону було розглянуто і альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_11 , які передбачені ст.176 КПК України, та надано обґрунтований висновок, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, та існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є умисним злочином вчиненим в умовах воєнного стану, проти основ національної безпеки України, чітким є переконання суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.
З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 на більш м'який, оскільки обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою під час досудового розслідування з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене, в разі визнання його винуватим.
Всупереч доводам сторони захисту, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, суд врахував вагомість наявних доказів, тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_11 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, які не вказують на неможливість застосування запобіжного заходу, сімейний та майновий стан, який неодружений, утриманців немає, є чернцем, особою без громадянства, має хронічні хвороби, раніше не судимий, та суд дійшов висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема,у виді застави, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
Також судом 1-ї інстанції належним чином враховано, що оскільки ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, то відповідно до приписів ч.6 ст.176 КПК України до обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід тільки у виді тримання під вартою. Тому відсутні законні підстави для застосування відносно обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема, у виді застави, на чому наполягає сторона захисту.
За таких обставин суд 1-ї інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, недоведеність існування підстав для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого є безпідставними.
Не обґрунтованими є доводи сторони захисту щодо не врахування судом аргументів захисників та їх посилання на наявність у обвинуваченого ОСОБА_11 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, позитивної характеристики, численних проблем зі здоров'ям (цукровий діабет, відсутність шлунку, низький гемоглобін), безлічі почесних нагород, грамот, подяк, зокрема від голови м. Святогірська, від військових комісарів ТЦК ЗСУ, начальників військового гарнізону ЗСУ, Державної пенітенціарної служби, інших державних установ, благодійних фондів, санаторіїв, вдячних дітей, шкіл та будинків культури, відсутності судимостей, оскільки такі були предметом розгляду в суді 1-ї інстанції та їм суд дав належну та повну оцінку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що всі перелічені аргументи не можуть бути безумовними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. І вказані чинники не вплинули на ОСОБА_11 як стримуючі фактори при вчиненні дій, в яких він обвинувачується
Всупереч доводам сторони захисту, вірними є висновки суду про недоцільність у даному випадку визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, проти основ національної безпеки України, вчиненого під час дії воєнного стану. Тому підстав для визначення розміру застави та взяття на поруки, як альтернативних запобіжних заходів, на даному етапі кримінального провадження судом також не вбачається.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції, оскільки не зважаючи на те, що захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 та народні депутати України: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , безперечно, є особами, які заслуговують на довіру, повагу до їх намірів та бажання взяти на поруки обвинуваченого ОСОБА_11 , зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, якими визначено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисників обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та їх існування на час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_11 є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики вказані у клопотанні прокурора з їх обґрунтуванням та встановлені в ухвалі суду 1-ї інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, не завдання шкоди правам та інтересам інших осіб, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його зверненням до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо порушення його прав, та не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_11 під вартою. Отже, судом вірно враховано вимоги ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його стан здоров?я та відомості, які характеризують особу обвинуваченого.
Доводи апелянтів про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них. Фактично подання апеляційних скарг викликано самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому, ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України. Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту щодо порушеного права на захист обвинуваченого через відсутність в судовому засіданні 08.10.2024 року захисника ОСОБА_10 , спростовуються оскарженою ухвалою суду, згідно якої захисник ОСОБА_10 приймав участь в судовому засіданні, надавав свої пояснення, а тому мав можливість заявити суду відвід та інші клопотання в ході судового розгляду.
Доводи апелянтів щодо недоведеності стороною обвинувачення підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.114-2 КК України, колегія суддів залишає без розгляду, оскільки такі не є предметом розгляду в розумінні положень ст. 422-1 КПК України. Питанням щодо доведеності обвинувачення суд 1-ї інстанції має дати оцінку при ухваленні рішення по суті.
Отже, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу. Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_11 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду 1-ї інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги захисників обвинуваченого задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 376, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 , залишити без задоволення.
Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2024 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_11 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4