Провадження № 22-ц/803/8383/24 Справа № 215/7611/23 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
06 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.
сторони справи
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Бут Наталії Вікторівнина рішення Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року, та додаткове рішення Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року, ухвалені суддею Сіденком С.І. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного тексту судового рішення 01.07.2024),
В грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 , від імені якої діяла адвокат Бут Н.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача згідно рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 та просила суд стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 7500 грн. на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в сумі 7500 грн. на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили до досягнення повноліття дітей.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.06.2021 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , аліменти у твердій грошовій сумі з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання кожної дитини по 3000,00 грн. до повноліття дітей на користь матері дітей - ОСОБА_1 .
Представник позивача у позовній заяві вказує, що при ухваленні рішення про стягнення аліментів, суд акцентував увагу, що відповідач, будучи ФОП, згідно декларації за 2020 рік в середньому має прибуток 7316 грн. на місяць. Але з 15.03.2022 по теперішній час позивачка ОСОБА_1 проживає в м. Відень, Австрія, припинила свою підприємницьку діяльність. Відповідач по даній справі сплачує аліменти, які відраховуються з його грошового забезпечення у ВЧ НОМЕР_1 на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 20.05.2022. З урахуванням заборгованості по аліментах, із грошового забезпечення платника аліментів стягується 6420,00 грн. на місяць. Призначений судом розмір аліментів є значно меншим від витрат отримувача аліментів та є мізерною сумою для забезпечення необхідного всебічного та повноцінного розвитку дітей. Відповідач взагалі не цікавиться життям дітей, добровільно додаткової допомоги на їх утримання не надає, хоча має таку можливість, оскільки має досить високий дохід, тому може сплачувати аліменти в більшому розмірі. Так, грошове забезпечення відповідача за жовтень 2023 року становить 22600 грн., за період з травня по жовтень 2023 року - 284056,41 грн., що в середньому за місяць становить 47342,73 грн.
Дочка ОСОБА_3 має проблеми із зниженням слуху та потребує досить коштовного лікування та послуг психолога. Дохід позивача становить лише державна допомога біженцям, що включає допомогу на харчування та оплату житла, що загалом в середньому становить за курсом НБУ 39,6 грн./євро - 28536,75 грн. в місяць. Цих виплат позивачу не вистачає, оскільки її витрати становлять майже 70000,00 на місяць на обох дітей та включають витрати на оренду житла, комунальні послуги, витрати на забезпечення учбовими матеріалами та витрати по школі, витрати на придбання одягу, взуття, витрати на догляд за собою та гігієною, витрати на обстеження, лікування сезонних та хронічних захворювань, іграшки для дітей, проїзд до школи, витрати на забезпечення творчого соціального культурного розвитку, репетиторство, витрати на щорічний дворазовий відпочинок, страхування життя та накопичування коштів на майбутнє навчання, дозвілля, відпочинок, розваги, продукти харчування. Позивач витрачає кошти, які були накопичені раніше та їй допомагає цивільний чоловік, що не знімає обов'язку з батька матеріально утримувати своїх дітей. У позивача погіршився матеріальне становище, тоді як відповідач має щомісячний дохід 47342,73 грн. на місяць.
Рішенням Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, змібльшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_3 по 5500 грн. на кожну дитину щомісячно до досягнення повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 01 липня 2024 року в рішенні суду від 18.06.2024 року виправлено помилку в зазначенні номеру цивільної справи.
Додатковим рішенням Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року клопотання представника позивача адвоката Бут Н.В. про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Представник позивача адвокат Бут Н.В., діючи від імені позивачки ОСОБА_1 , не погодилася як з основним так і з додатковим рішеннями суду першої інстанції. На обґрунтування апеляційних скарг зазначила, що суд першої інстанції припустився порушень як процесуального так і матеріального права. Так суд не надав можливості представнику позивачки пояснити їх правову позицію, зокрема щодо розміру аліментів, до якого вони просили збільшити раніше стягнутий розмір аліментів на користь кожної дитини, не зробив зауваження представникові іншої сторони, натомість не вислухав її. Суд не врахував надану стороною позивача довідку ВЧ НОМЕР_1 від 03.06.2024 №259, в якій дохід відповідача складає 314979,80 за 6 місяців, що в середньому становить 52497,00 грн. на місяць. Позивачка в межах державної програми базової допомоги біженцям отримує 28536,75 грн., на дітей витрачає 70000 грн., половину від яких вважає повинен сплачувати відповідач, тому просила змінити рішення суду, визначити розмір аліментів по 7500 грн. на кожну дитину.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, представник позивачки адвокат Бут Н.В. просила стягнути судові витрати, зокрема на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки ця сума витрат в розмірі 12000,00 повністю підтверджена документально.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Морозов Є.Є. апеляційну скаргу представника позивачки просив залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду - без змін, як законні та обґрунтовані. Звернув увагу суду апеляційної інстанції, що позивачка ОСОБА_1 є отримувачем пільг від державної програми базової допомоги біженцям, розмір яких за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 становила 4914,22 євро, що в еквіваленті становить 194406,54 грн., а постійний дохід відповідача за шість місяців, який складається із заробітної плати військовослужбовця становить 135604,80 грн., що в місяць становить 22600, 00 грн., та інших виплат, які мають періодичний характер і залежать від його бойових виходів тощо, на які він не розраховує, бо вони не мають постійного характеру. Щодо порушень процесуального права, про які зазначено в апеляційній скарзі, представником позивача так і не зазначено, які саме додаткові пояснення вона намагалась надати суду першої інстанції та як саме ці пояснення могли вплинути на рішення суду по суті.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам відповідає.
Сторони по справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей (а. с. 17, 18).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі №215/7146/20 від 30.06.2021 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кривого Рогу, Дніпропетровської обсласті, громадянина України, ІПН: НОМЕР_2 який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого - ФОП ОСОБА_2 , аліменти у твердій грошовій сумі з усіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 3000, 00 грн. та на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі 3000, 00 грн., щомісячно, починаючи з 21.11.2020 року до повноліття дітей на користь матері дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_3 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 19 - 22).
Виконавчий лист щодо виконання вищевказаного рішення суд перебуває на виконанні Саксаганського відділу ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, виконавче провадження № 66157446, що підтверджується відповідним листом органу виконавчої служби № 28.11-34/172903 від 12.10.2023 (а. с. 29).
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним.
Частиною 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Задовольняючи частково позовні вимоги про збільшення розміру стягнутих на утримання неповнолітніх дітей аліментів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач може забезпечити матеріальну підтримку своїх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які знаходяться на утриманні матері, позивачки по справі ОСОБА_1 , матеріальне положення якої змінилося, вона не здійснює підприємницької діяльності, із дітьми вимушено перебуває за межами України, і які отримують державну соціальну підтримку у якості біженців, а відповідач є військовослужбовцем і отримує регулярний дохід, а сума аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 5500 грн. на кожну дитину щомісячно відповідають потребам для забезпечення інтересів дітей, не є завищеними та не будуть порушувати майнові права відповідача.
Крім того колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з приводу часткового задоволення вимог про відшкодування витрат позивачки на професійну правничу допомогу з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).
Отже, враховуючи, що дана справа є нескладною, позовні вимоги по суті спору були задоволені судом частково, відповідач заперечував про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн. з огляду на їх завищеність та неспівмірність, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив ці вимоги частково, стягнувши на відшкодування витрат позивачки на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.
Аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до незгоди представника позивачки з висновками суду по суті спору та у питанні компенсації судових витрат.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Бут Наталії Вікторівнизалишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2024 року та додаткове рішення Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: