Провадження № 22-ц/803/8999/24 Справа № 212/3879/24 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
06 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів - Агєєва О.В., Корчистої О.І.
секретар судового засідання - Лідовська А. А.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 , відповідача Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року, яке ухвалено суддею Ведяшкіною Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 липня 2024 року,
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК у 2024 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 40% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи безстроково.
Вважаючи, що з вини підприємства роботодавця він отримав два професійні захворювання, безстроково, він отримав інвалідність, переносить фізичні та моральні страждання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 340 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 1800,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості.
Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, у віці 52 років отримав інвалідність, вимушений постійно лікуватися. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, відчуває сильні фізичні болі та моральні страждання - його турбує постійні болі в грудях та міжлопатковій ділянці, він відчуває підвищену втому, запаморочення, головний біль,почав погано чути на обидва вуха, турбує шум в голові. Усвідомлення безповоротності змін у здоров'ї позивача пригнічують його морально.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Криворіізький залізорудний комбінат ", посилаючись на незаконність і необгрунтованість судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача та здійснити новий розподіл судових витрат в частині судового збору
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанці, визнаючи розмір моральної шкоди порушив принципи справедливості, домірності та виваженості. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що позивачеві встановлено тілько 40% втрати професійної працездатності, він був звільнений за власним бажанням, а не за станом здоров'я. На думку відповідача, суд першої інстанції, стягнувши 180 000 грн моральної шкоди при 40% втрати професійної працездатності, що майже довіівнює сумі відшкодування моральної шкоди за повну (100%) втрату працездатності. Зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає судовій практиці у справах, з таким же відмотком втрати професійної працездатності та встановленням третьої групи інвалідності.
Окрім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно здійснив розподіл судових витрат та стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 грн.
Зазначає, що норма ч.3 ст.88 ЦПК України, яка передбачала стягнення з відповідача судового збору в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, в разі, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, діяла до 15.12.2017 року. Наголошує на тому, що відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України певна частина судових витрат компенсуються за рахунок держави, що узгоджується з правовою позиціє Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справ №496/3134/19, де зокрема у п.41-46 зазначено :"Фактично за наслідками касаційного розгляду справи позовні вимоги задоволені (констатовано нікчемність окремих пунктів кредитного договору та проведено реституцію), а тому незалежно від форми їх заявлення питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору й вона не оплачувала судовий збір за позовну заявну, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються". Таким чином на АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" не має покладатися витрат по сплаті судовог збору, оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору та не оплачував судовим збором позовну заяву.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача АТ «Кривбасзалізорудком» - Каретну Є.В., яка заперечила проти доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що слід частково задовольнити апеляційну скаргу позивача, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з наступних підстав.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 02.08.2004 року працював у відповідача гірничим робітником третього розряду дільниці №8 шахти «Октябрьська» з повним робочим днем на підземних роботах. З 15.03.2005 року переведений слюсарем черговим з ремонту обладнання третього розряду дільниці №8 шахти «Октябрьська» з повним робочим днем на підземних роботах. 15.09.2010 року переведений заточувальником 4 розряду дільниці №8 шахти «Октябрьська» з повним робочим днем на підземних роботах. 13.06.2018 року звільнено за власним бажанням згідно ст.. 36 КЗпП. 20.12.2019 року прийнятий заточувальником 3 розряду, зайнятим повним робочим днем на підземних роботах дільниці №9 шахти «Тернівська». 29.12.2021 року звільнено за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком, згідно ст.. 38 КЗпП.
Відповідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12.02.2024 року, у ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання: 1) Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, ЛН-другого ступеня; 2) Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (а.с. 10-14).
Висновком МСЕК від 09.01.2024 року встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (30% по ХОЗЛ та 10% по туговухості) безстроково та третя група інвалідності. Протипоказана важка праця в умовах виробничого пилу, шуму. Потреба у медичній та соціальній допомозі: санітарно-курортне лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с.23-24)
Крім того, з наданих позивачем виписних епікризів вбачається, що позивач впродовж довгий час проходить лікування через отримані хронічні захворювання ( а.с.19-22).
Хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких підстав: працюючи заточувальником на дільниці №9 шахти «Тернівська» та дільниці №8 шахти «Октябрьська» АТ «Кривбасзалізорудком» у період з 15.09.2010 по 13.06.2010, з 20.12.2019 по 29.12.2021, ОСОБА_1 в підземних умовах заточував бурові коронки, приймав та видавав буровий інструмент, мастила, допоміжне обладнання, перевіряв наявність інструмента, справність заземлення і огородження електродвигуна, аспіраційної системи , вів документацію.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолів фібро генної дії та рівнів шуму, які перевищували нормативні.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 09.01.2024 №34 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив професійний маршрут: 15.03.2005-15.09.2010 - підземний слюсар черговий та з ремонту устаткування дільниці №8 шахти «Октябрська» ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗОРУДКОМ» та ПАТ «КРИВБАСЗАЛІЗОРУДКОМ», та з 16.09.2010 року - 13.06.2018 року - заточувальником 4 розряду дільниці №8 шахти «Октябрьська»; з 20.12.2019 року - 29.12.2021 року - заточувальником 3 розряду дільниці №9 шахти «Тернівська».
Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): пил переважно фібро генної дії та шум.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, проте не може повністю погодитися із розміром моральної шкоди, визначеним судом.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у 2024 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров'я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 лютого 2024 року причиною професійних захворювань позивачає перевищення роботодавцем допустимих норм шкідливих факторів- пил переважно фіброгенної дії та виробничий шум.
Отже, роботодавець АТ «Кривбасзалізорудком», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Кривбасзалізорудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Таким чином, судом вірно встановлено порушення АТ «Кривбасзалізорудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із встановленням інвалідності третьої групи.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з'ясованих обставин, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшеного розміру моральної шкоди, порівняно з тим, про який позивач просив у позові.
Зокрема, колегія суддів дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
В цивільній справі №690/217/21 Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу роботодавця на постанову апеляційного суду, який визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн. потерпілому позивачу, який втратив 70 % втрати професійної працездатності.
В судовому засіданні в даній справі встановлено, що у зв'язку з двома професійними захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, безстроково втратив професійну працездатність у загальному розмірі 40% безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та неможливістю його повного відновлення.
Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, реалізовувати свої звички та бажання, вимушений постійно лікуватися, оскільки його постійно турбують фізичні болі, він турбується про своє майбутнє та своєї сім'ї.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці на одному й тому самому підприємстві протягом 20 років 10 місяців на робочому місці відповідача АТ «Кривбасзалізорудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 40%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 180 000,00 грн. до 260 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ «Кривбасзалізорудком» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1800,00 грн. до 2600,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача АТ «Кривбасзалізорудком» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 3900 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (2600,00грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 змінити, збільшивши цей розмір з 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн. до 260 000,00 (двісті шістдесяти тисяч) грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1800,00 грн. до 2600,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 3900,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: