07 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 176/2322/22
провадження № 61-14732ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. (далі - державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Фещук О. А.) , заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»).
Скарга обґрунтована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/2322/22 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
З листа начальника ВП ВР Департаменту ДВС І. Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні
в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинене вчинення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні.
Даний лист заявник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв'язку. Телефоном йому вдалось з'ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є Фещук О. А .
Зазначеним листом заявника, серед іншого, поінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Також, у вищевказаному листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025року.
ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. Зазначав, що судовим рішенням у цій справі стягнуто
з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошові кошти
в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров'я.
На думку скаржника, законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров'я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, законодавець не визначив.
Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров'ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.
Якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров'я при виконанні умов трудового договору.
ОСОБА_1 вважав, що державний виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
Враховуючи вищевикладене, просив суд:
- визнати неправомірними дій державного виконавця ВП ВР Департаменту ДВС Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;
- скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій;
- зобов'язати ВП ВР Департаменту ДВС поновити вчинення виконавчих дій
з виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 22 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця ВП ВР Департаменту ДВС Фещук О. А., щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа: ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суду апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», прийшовши до висновку про те, що відшкодування моральної шкоди у зв'язку
з ушкодженням здоров'я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті
1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами.
04 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року (надійшла до суду 04 листопада 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення скарги.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що наведене у Законі серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає
з них.
Зазначає, що якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між скаржником як працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним суб'єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним у зв'язку з цим специфічним переліком прав і обов'язків, на користь іншого суб'єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб'єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин.
Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі,
є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв'язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров'я при виконанні умов трудового договору.
Колегія суддів, оцінивши доводи касаційної скарги та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Судами встановлено, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2023 року стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання.
10 березня 2023 року державним виконавцем ВП ВР Управління ЗПВР
у Дніпропетровській області Загребельською Д. С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/2322/22 від 23 лютого 2023 року про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання грошових коштів в розмірі 120 000,00 грн.
Боржником у даному виконавчому провадженні зазначено ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Постановою державного виконавця ВП ВР Департаменту ДВС Фещук О. А.
від 21 лютого 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 176/2322/22 від 23 лютого 2023 року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686.
Постановою державного виконавця ВП ВР Департаменту ДВС Фещук О. А.
від 21 березня 2024 року, на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій
з примусового виконання виконавчого листа № 176/2322/22 від 23 лютого 2023 року зупинене.
17 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. звернувся до ВП ВР Департаменту ДВС із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу.
Згідно листа ВП ВР Департаменту ДВС № 62705/73730-33-24/20.1 від 24 квітня
2024 року на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження
№ 71263686, до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Як зазначено у листі, керуючись розділом ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця має відбуватися згідно із статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення,
у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.
Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту: «Установити, що до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року в справі № 165/1292/21, виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства,
в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України.
Встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я не входять до переліку виключень із загального правила, зазначених
у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець, зупинивши вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, діяв у межах Закону.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не виявлено порушення судами норм Закону України «Про виконавче провадження». Правильність застосування судами попередніх інстанцій вказаних вище норм права не викликає розумних сумнівів.
Слід звернути увагу, що Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження у подібних справах ухвалами від 25 жовтня 2024 року у справі
№ справа № 176/2614/23, від 22 жовтня 2024 року у справі № 176/1630/23, від 02 жовтня 2024 року у справі № 176/2467/23, від 09 вересня 2024 року у справі № 176/237/23 та інші.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права
є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник