30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 2-472/09
провадження № 61-14301ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо нездійснення перерахунку заборгованості по аліментам,
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 27 лютого 2009 року у справі № 2-472/09 стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до їх повноліття щомісячно у розмірі 1/3 частини усіх видів доходів, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 16 грудня 2008 року та було видано виконавчий лист.
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не здійснення перерахунку заборгованості по аліментам за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2022 року, з урахуванням довідок Криничанського управління Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення та зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості.
Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у Заводському відділі державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-472/а/2009, виданого 27 лютого 2009 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з проханням зробити йому перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з 01 вересня 2016 року по 30 квітня 2022 року, з урахуванням довідок Криничанського управління Дніпропетровського обласного центру зайнятості населення, проте станом на 16 листопада 2023 року перерахунок не було зроблено. Вважав такі дії протиправними, тому звернувся з даною скаргою.
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 28 березня 2024 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Дніпровський апеляційний суд постановою від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 березня 2024 року залишив без змін.
12 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом спору в цій справі є вимоги про стягнення аліментів.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Схожий висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 569/24427/21 (провадження № 61-5048св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 182/2842/22 (провадження № 61-17448ск23), від 21 жовтня 2024 року у справі № 2-169/2009 (провадження № 61-13882ск24).
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо нездійснення перерахунку заборгованості по аліментам.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко