Ухвала
30 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 760/11052/17
провадження № 61-6124 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І.,
Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути належні їй грошові кошти, розміщені на рахунках Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), а саме: за рахунком № НОМЕР_7 - 17 636,73 дол. США, три відсотки річних у розмірі 1 362,62 дол. США, що еквівалентно 35 441,74 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 490 477,46 дол. США, що еквівалентно 12 757 318,73 грн; за рахунком № НОМЕР_2 - 7 538,23 грн, три відсотки річних у розмірі 582,41 грн, інфляційне збільшення в сумі 5 745,82 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 209 638,18 грн; за рахунком № НОМЕР_1 - 6 527,40 євро, три відсотки річних у розмірі 504,31 євро, що еквівалентно 14 695,59 грн, три відсотка вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 181 526,99 євро, що еквівалентно 2 375 696,48 грн; за рахунком № НОМЕР_5 - 183 407,61 грн, три відсотки річних - 14 170,12 грн, суму інфляційного збільшення - 139 797,62 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 5 100 565,63 грн; за рахунком № НОМЕР_3 - 135 024,71 грн, три відсотки річних - 10 432,05 грн, суму інфляційного збільшення - 102 919,03 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 3 755 037,19 грн; за рахунком № НОМЕР_4 - 5,76 грн, три відсотки річних - 0,45 грн, суму інфляційного збільшення - 4,39 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 160,19 грн; за рахунком № НОМЕР_6 - 38 888,06 дол. США, три відсотки річних - 3 004,50 дол. США, що еквівалентно 78 147,04 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 1 081 476,95 дол. США, що еквівалентно 28 129 215,46 грн; за рахунком № 26357614479029 - 163,93 дол. США, три відсотки річних - 12,67 дол. США, що еквівалентно 329,54 грн, три відсотки вартості послуг, згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - 4 558,89 дол. США, що еквівалентно 118 576,72 грн.
Солом'янський районний суд міста Києва рішенням від 11 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 три відсотки у розмірі 703,56 грн та інфляційні втрати - 5 759,29 грн. В іншій частині позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 08 грудня 2021 року скасував постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в частині позову ОСОБА_1 про стягнення пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишив без змін.
Київський апеляційний суд постановою від 08 червня 2022 року скасував рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 січня 2019 року в частині відмови у позові ОСОБА_1 про стягнення пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 10 000 грн пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Здійснив розподіл судових витрат.
05 липня 2022 року до Верховного Суду засобами електронного зв'язку із застосуванням електронного цифрового підпису, надійшла касаційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення пені відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Верховний Суд ухвалою від 20 липня 2022 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із Солом'янського районного суду міста Києва.
Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року призначив вказану справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Також, 07 жовтня 2024 року суддя Пророк В. В. виклав окрему думку в цій справі, в якій, зокрема, висловив власну позицію щодо прийнятності Верховним Судом касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» та необхідності постановлення ухвали про закриття касаційного провадження.
Суддя Пророк В. В. у своїй заяві про самовідвід зазначає, що оскільки він в окремій думці виклав правову позицію щодо результатів розгляду Верховним Судом справи № 760/11052/17 та з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді-доповідача та забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду його варто відвести від розгляду справи
№ 760/11052/17.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви судді Верховного Суду Пророка В. В., дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України»,
№ 33949/02, від 09 листопада 2006 року).
Згідно з частиною дев'ятою статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Зазначені суддею, який входить до складу колегії, - ОСОБА_2 доводи не свідчать про існування обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості та об'єктивності при вирішенні цієї справи та не вказують на недопустимість його участі у розгляді справи № 760/11052/17.
Посилання у заяві про самовідвід на те, що саме з підстав висловлення суддею ОСОБА_2 окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів його від участі у розгляді справи
№ 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20) (ухвала Верховного Суду
від 20 березня 2024 року) та справи № 456/253/22 (провадження
№ 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року) колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
В окремій думці, викладеній суддею Пророком В. В. у цій справі, він висловив свою позицію щодо процесуальних питань, які виникають під час руху касаційної скарги в суді касаційної інстанції та не робив жодних висновків щодо результатів розгляду справи по суті.
У справі № 757/7499/17-ц (провадження № 61-9313св20) Верховний Суд ухвалою від 20 березня 2024 року задовольнив заяву Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ) про відвід суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М. Заяву судді Ситнік О. М. про самовідвід задовольнив. Відвів суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М. від участі у розгляді Верховним Судом цивільної справи № 757/7499/17-ц.
Ухвала мотивована тим, що судді Пророк В. В. та Ситнік О. М. , які діяли у складі Великої Палати Верховного Суду, вже висловили свою правову позицію за доводами касаційних скарг у цій справі.
У справі № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) Верховний Суд ухвалою від 12 липня 2024 року заяву ПП «ПАФ «Батько і Син» про відвід судді Пророка В. В. задовольнив. Відвів суддю Пророка В. В. від розгляду справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24).
Ухвала мотивована тим, що висновки судді в окремій думці про те, що доводи касаційної скарги ПП «ПАФ «Батько і Син» є необґрунтованими, а правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та відповідає висновкам Верховного Суду, вочевидь дають заявнику об'єктивно обґрунтовані причини побоюватись, що цей суддя вже висловив свою позицію щодо вирішення спору у цій справі, надав оцінку доводам касаційної скарги, а тому в подальшому не буде неупередженим та безстороннім.
Проте у справі, яка є предметом касаційного перегляду, у висловленій суддею Пророком В. В. 07 жовтня 2024 року окремій думці відомості про те, що суддя вже висловив свою позицію щодо вирішення спору у цій справі відсутні.
Інших, визначених статтями 36-37 ЦПК України підстав для його самовідводу, також не встановлено.
За таких обставин касаційний суд відмовляє судді Верховного Суду
Пророку В. В., який входить до складу зазначеної колегії суддів, у задоволенні заяви про самовідвід у зв'язку з відсутністю визначених цивільним процесуальним законодавством України обставин, які виключають його участь у розгляді цієї справи.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України оформлена суддею Литвиненко І. В.
Суддя-доповідач В. В. Пророк
Судді: А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров