31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 2/1519/7865/11
провадження № 61-3973св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,
треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 ,
за позовом третьої особи:
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 ,
третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області,
розглянув заяву ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк Суліко , про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним, та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору,
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ»), звернулось із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «ПУМБ», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору.
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 як третя особа звернувся до суду із уточненим у травні 2019 року позовом до ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року позов ПАТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користування кредитом у розмірі 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в розмірі 545,89 дол. США, штраф за невиконання умов страхування предмету застави в розмірі 43 650,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог ПАТ «ПУМБ» відмовлено.
Стягнено в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
У задоволенні позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 про визнання пунктів кредитного договору недійсними, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року в частині задоволення позову ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_2 та стягнення судового збору скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення у спосіб викладення абзаців другого, третього, четвертого рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі - 37 426,28 дол. США, заборгованість за непогашеними у строк відсотками за користуванням кредитом в розмірі - 3 421,90 дол. США, штраф за ненадання довідки про заробітну плату та інші доходи в сумі - 545,89 дол. США та штраф за невиконання умов страхування предмету застави в сумі - 43 650 грн.
В задоволенні інших позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі - 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі - 120 грн».
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнено з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 550,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 25 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року в нескасованій і незмінений частині та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання пункту кредитного договору недійсним, встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору та позовних вимог третьої особи ОСОБА_2 до ПАТ «ПУМБ» про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним залишено без змін.
10 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пілюк С. подала до Верховного Суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення до постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року, яким розподілити судові витрати, понесені ОСОБА_2 за результатом розгляду справи судом касаційної інстанції.
Заява мотивована тим, що:
суд касаційної інстанції розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року. За результатами касаційного перегляду справи постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишено без змін. При цьому відповідно до змісту постанови апеляційного суду ОСОБА_2 було звільнено від обов'язків поручителя за кредитними відносинами, які виникли між іншими учасниками справи за кредитним договором від 26 червня 2008 року № 6556734, укладеним між ПАТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 . Проте всупереч нормам статті 272 ЦПК України представник ОСОБА_2 копію постанови Верховного суду від 25 червня 2024 року, копію касаційної скарги іншого позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 з доданими матеріалами, копію ухвали суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження, інші ухвали - не отримувала, а про існування постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року дізналася 03 вересня 2024 року з інтернет порталу суду;
зміст постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року свідчить, що справу було розглянуто без повідомлення сторін, тобто в порядку письмового провадження відповідно до статті 402 ЦПК України. Разом з цим за весь час розгляду справи представником ОСОБА_2 не було отримано копію касаційної скарги ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, копію ухвали суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі від 22 серпня 2023 року, що процесуально позбавило її можливості своєчасно надати відзив на скаргу, право, строк і порядок подання якого визначено статтею 395 ЦПК України;
вказані обставини також позбавили представника можливості своєчасно прийняти рішення щодо приєднання (або неприєднання) до касаційної скарги, яка була предметом розгляду. Крім того, суд касаційної інстанції не вжив заходів щодо надіслання представнику ОСОБА_2 інших проміжних ухвал, якими фіксується певні процесуальні рішення впродовж слухання справи, що позбавило її права своєчасно ознайомитись з протоколами судових засідань, фіксацією процесу технічними засобами, з метою прийняття рішення щодо подання або неподання відповідних зауважень. Вказане також позбавило її як представника учасника справи надати до суду власні доводи по суті скарги, долучити докази, які свідчать, що суд апеляційної інстанції проігнорував питання про розподіл судових витрат в частині відшкодування ОСОБА_2 суми судового збору, сплачених ним за подання апеляційної скарги, та витрати на правничу допомогу, пов'язані з участю адвоката у розгляді справи судами апеляційної і касаційної інстанцій;
клопотання з приводу розподілу судових витрат представник ОСОБА_2 не могла подати до суду касаційної інстанції своєчасно, оскільки дізналася про результати розгляду справи випадково з інтернет порталу суду 03 вересня 2024 року;
у резолютивній частині постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 рокупитання про судові витрати не вирішено, що позбавляє ОСОБА_2 права на повернення йому раніше сплачених сум судового збору та витрат на правничу допомогу, отриману ним за час слухання справи судами апеляційної і касаційної інстанцій за відповідним договором про надання правничої допомоги.
У заяві ОСОБА_5 , яка підписана представником Пілюк С. , про ухвалення додаткового судового рішення міститься клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (частина перша статті 402 ЦПК України).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Згідно з положеннями частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень. Оскільки Верховним Судом не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і така необхідність відсутня, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак (стаття 6 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань. Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22) зазначено, що
«суд апеляційної інстанції встановив, що до заяви ОСОБА_1 не додано доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення разом із додатками, доданими до неї та, як наслідок, виснував про наявність підстав для відмови в ухваленні додаткового рішення у справі на підставі частини дев'ятої статті 83 ЦПК України.
За правилами частини дев'ятої статті 83 ЦПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Порівняльний аналіз правил частини дев'ятої статті 83 ЦПК України та частини четвертої статті 183 ЦПК України дає підстави для висновку, що правило частини дев'ятої статті 83 ЦПК України застосовується у разі подання до суду безпосередньо доказів, а правило частини четвертої статті 183 ЦПК України - у разі подання до суду заяв, клопотання чи заперечення, у тому числі і з доданими до них додатками на підтвердження вимог цих заяв, клопотань, заперечень.
Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, позивач подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додала додатки - докази понесення витрат на правничу допомогу, які є складовими заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв, а не правило частини дев'ятої статті 83 ЦПК України щодо подання доказів.
Тож, застосовуючи до спірних процесуальних правовідносин правило частини дев'ятої статті 83 ЦПК України, апеляційний суд не врахував, що докази понесення витрат на правничу допомогу є додатками до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, а тому під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил як неподання доказів направлення копії заяви разом із додатками іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали докази надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 01 вересня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи».
Під час розгляду заяви встановлено, що 10 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пілюк С. подала до Верховного Суду заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення до постанови Верховного Суду від 25 червня 2024 року, яким розподілити судові витрати, понесені ОСОБА_2 за результатом розгляду справи судом касаційної інстанції.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката у судах апеляційної та касаційної інстанцій представник ОСОБА_2 - адвокат Пілюк С. подала до суду: ордер від 06 вересня 2024 року серії ВН № 1406754; витяг з договору про надання правничої допомоги від 06 вересня 2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 листопада серії ОД № 002088, видане на ім'я Пілюк Суліко ; копію акта звірки від 21 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 25 листопада 2019 року б/н, в якому зазначено розмір судових витрат, понесених ОСОБА_2 за надання правничої допомоги при розгляді справи судом апеляційної та касаційної інстанцій; копію заяви від 06 вересня 2024 року про отримання ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження. Проте до заяви не додано доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копій заяви про ухвалення додаткового рішення із додатками.
Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Пілюк С. у заяві про ухвалення додаткового судового рішення зазначила, що «копії заяви сторонам з доданими до неї матеріалами, - до цієї заяви не долучаю, так як це не передбачено чинним ЦПК України».
Отже, представником ОСОБА_2 не дотримановимоги частини четвертої статті 183 ЦПК України.
За таких обставин заява представника ОСОБА_2 - адвоката Пілюк С. про ухвалення додаткового рішення підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 141, 183, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником Пілюк Суліко , про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та визначенням часу і дати судового засідання відмовити.
Заяву ОСОБА_2 , яка підписана представником Пілюк Суліко , про ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_1 , третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання пунктів кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, визнання договору поруки неукладеним, та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, ОСОБА_2 , про визнання пункту кредитного договору недійсним та встановлення суми кредиту відповідно до кредитного договору залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко