Справа № 309/4509/24
Провадження № 2/309/1195/24
07 листопада 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Ткач О.О.
з участю секретаря судового засідання Гелетей Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хуст у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 28.08.2018 року між нею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, який був зареєстрований виконавчим комітетом Липчанської сільської ради Хустського району. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з позивачкою та повністю перебуває на її утриманні. Причиною розірвання шлюбу є те, що шлюбні стосунки та спільне господарство сторони не ведуть з початку 2023 року. Подальше життя і збереження шлюбу стало суперечити їхнім інтересам, відповідач у листопаді 2021 року виїхав у Чехію на заробітки, де знайшов іншу жінку. Зазначає, що відповідач часто ображав її, погрожував фізичною розправою, іноді бив у стані алкогольного сп'яніння, проживання з ним не можливе, оскільки вона живе у постійному страху та хвилюванні, інтересами сім'ї не цікавиться взагалі. Вважає, що примирення між ними не можливе, оскільки сімейне життя не налагоджується вже тривалий час. Спільно нажитого майна не мають. Посилаючись на вищевикладені обставини, просить суд шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 28.08.2018 року виконавчим комітетом Липчанської сільської ради за актовим записом №28, розірвати; після розірвання шлюбу відновити позивачці прізвище « ОСОБА_4 », неповнолітню доньку ОСОБА_3 залишити на вихованні матері; стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі 3500 грн. щомісяця, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавав.
На виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем подано заяву, згідно якої ОСОБА_2 проти розірвання шлюбу не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши докази по справі суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. (а.с.5).
У даному шлюбі у них народилася дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6), яка проживає разом з позивачем (а.с.7).
Відповідно до ст.ст. 110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою «чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання».
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечую проти його розірвання, тому суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід розірвати.
Також позивач ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 113 СК України, має право після розірвання шлюбу змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Щодо вимоги про стягнення аліментів, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, ч.1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7, ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У ст.182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, ст.184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Оскільки на теперішній час неповнолітня дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, то суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо її утримання належним чином.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст.81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не зазначено належних обставин, які б свідчили про його матеріальний стан.
Водночас суд враховує відсутність відомостей про наявність у відповідача інших осіб, які б знаходилась на його утриманні, та те, що він є фізично здоровою людиною працездатного віку та доказів, які б це спростували суду не надав, а отже не позбавлений можливості заробляти.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, а також враховує стан здоров'я відповідача, який є молодим працездатним чоловіком та спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини.
Суд визначає розмір аліментів у сумі 3500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.3 ст.184 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину і відповідачем жодним чином не спростована можливість надання утримання дитині в такому розмірі.
Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
За таких обставин, приймаючи до уваги необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку та рівний обов'язок батьків утримувати дітей, суд вважає справедливими та фінансово можливими для відповідача і достатніми для забезпечення належного рівня дитини сторін аліменти у розмірі 3500 грн. щомісячно.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який в пункті 54 свого рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначав, «що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п.90), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».
Щодо вирішення інших вимог позовної заяви, то з цього приводу суд зазначає наступне.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити на вихованні матері.
На думку суду обраний позивачем спосіб судового захисту не передбачений нормами чинного сімейного законодавства.
Відповідно до приписів СК України утримання та виховання дітей відноситься до обов'язків обох з батьків. Способи утримання та участі у вихованні дітей батьки визначають за взаємною згодою між собою (ст.150, ч.3 ст. 151, ч.1 ст. 157, ст. 180, ч.1 ст. 181 СК України). При цьому нормами сімейного законодавства не передбачено можливості за відсутності спору у судовому порядку (примусово) покласти на когось із батьків обов'язок утримувати чи виховувати дитину. Судом лише вирішуються спори (саме спори, а не безспірні питання) між батьками пов'язані з участю в утриманні та вихованні дитини (стягнення аліментів, усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини тощо). Відтак на думку суду, дана частина вимог позовної заяви ОСОБА_1 не може бути задоволена у спосіб викладений у позовній заяві.
Узагальнюючи наведене, позов ОСОБА_1 підлягає лише частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
У зв'язку з визнанням відповідачем позовної вимоги про розірвання шлюбу на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України позивачці необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову згідно квитанції №7999-0002-3560-3752 від 20 вересня 2024 року, що становить 605,60 грн. Решту судових витрат у сумі 605,60 грн. суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки з відповідача.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141,258, 259, 263-265,354 ЦПК України, ст.ст. 180-184 Сімейного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, укладений 28 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Липчанської сільської ради за актовим записом №28, розірвати.
Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки ОСОБА_1 на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі по 3500 /три тисячі п'ятсот/ гривень щомісячно на дитину із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 27 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору у сумі 605 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хустського
районного суду: Ткач О.О.