про відмову у відкритті касаційного провадження
07 листопада 2024 року
м. Київ
справа №160/6201/24
адміністративне провадження № К/990/41122/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року та на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/6201/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року році ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:
-визнати протиправним рішення про результати розгляду заяви від 17 жовтня 2022 року № 4 прийнятому комісією при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 червня 1999 року по 26 червня 2000 року на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046050017953 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 вересня 2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди:
з 16 травня 1986 року по 01 лютого1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
з 01 січня 1992 року по 01 листопада 1994 року - с/х робітником озеленення у колгоспі;
з 09 листопада1994 року по 14 квітня 1997 року - на посаді пожарного в АТ «Восход»;
з 24 листопада 1997 року по 30 червня 1998 року - на посаді двірника в ЖЕУ;
з 01 липня 1998 року по 09 березня 1999 року - на посаді двірника в ЖЕУ;
зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи:
з 16 травня 1986 року по 01 лютого 1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
з 01 червня 1999 року по 26 червня 2000 року - на посаді сталевих та залізобетонних конструкцій у Будівельно-монтажному відділенні №4 ЗАО «Криворіжсеврудстрой»;
з 23 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року - на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Сервісмонтаж»;
з 05 листопада 2015 року по 30 жовтня 2020 року - на посаді муляра 4 розряду бригади мулярів дільниці загально-будівельних робіт з ремонту фабрик комбінату №16 у ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД»;
з 02 липня 2023 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позов задоволено частково, внаслідок чого:
-визнано протиправним рішення про результати розгляду заяви від 17 жовтня 2022 року № 4 прийнятому комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 червня 1999 року по 26 червня 2000 року на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій.
-визнано протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046050017953 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 вересня 2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди:
з 16 травня 1986 року по 01 лютого 1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
з 01 січня 1992 року по 01 листопада 1994 року - с/х робітником озеленення у колгоспі;
з 09 листопада 1994 року по 14 квітня 1997 року - на посаді пожарного в АТ «Восход»;
з 24 листопада 1997 року по 30 червня 1998 року - на посаді двірника в ЖЕУ;
з 01 липня 1998 року по 09 березня 1999 року - на посаді двірника в ЖЕУ;
до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи:
з 16 травня 1986 року по 01 лютого 1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
з 01 червня 1999 року по 26 червня 2000 року - на посаді сталевих та залізобетонних конструкцій у Будівельно-монтажному відділенні №4 ЗАО «Криворіжсеврудстрой»;
з 23 жовтня 2012 року по 30 квітня 2014 року - на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Сервісмонтаж»;
з 05 листопада 2015 року по 30 жовтня 2020 року - на посаді муляра 4 розряду бригади мулярів дільниці загально-будівельних робіт з ремонту фабрик комбінату №16 у ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог відмовлено, а саме в частині зобов'язання виплатити пенсію позивачу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через дії компетентного органу, а саме в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01 червня 1999 року по 26 червня 2000 року на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій та відмову в призначенні пенсії №046050017953 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06 вересня 2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
За правилами пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, згідно з пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Проте, колегія суддів не може взяти до уваги посилання на існування обставин, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки скаржником не зазначено яку саму норму права було неправильно судами застосовано при ухваленні оскаржуваних рішень без застосування висновків Верховного Суду, які викладені у визначеній постанові, окрім того відсутнє посилання яку саме постанову Верховного Суду не було враховано при ухваленні оскаржуваних рішень.
Слід зауважити, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. В даному випадку скаржником не зазначено обставин, які б свідчили про необхідність відступлення від даного висновку в даних правовідносинах.
Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 1 частини 4 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки воно не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме справи №160/6201/24.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми матеріального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Так, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту, що суди неправильно застосували норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, які саме порушені при неврахуванні визначеного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також зазначення обставин, які б свідчили про те, що посилання на постанову Верховного Суду, які застосували суди попередніх інстанцій потребують відступлення від таких висновків.
До того ж, Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України необхідно зазначати постанову Верховного Суду, висновки якої не було враховано судами попередніх інстанцій, в тому числі навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від такого висновку у визначеній постанові.
Саме по собі посилання на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, колегія суддів не приймає посилання скаржника на пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України можливе у разі, якщо скаржник у касаційній скарзі навів обґрунтовані та переконливі аргументи, які б підтверджували порушення норми права без врахування висновку у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду, а також зазначенні обставин про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року та на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №160/6201/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові через підсистему «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя В.М. Кравчук