07 листопада 2024 року
м. Київ
справа №990/309/24
адміністративне провадження №П/990/309/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід від участі у розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій,
27 вересня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі) до Вищої ради правосуддя (далі також - ВРП, відповідач у справі), у якій позивач просить визнати дії Вищої ради правосуддя щодо використання наявної в матеріалах кримінального провадження інформації, отриманої внаслідок втручання у спілкування, під час здійснення дисциплінарного провадження за скаргою ОСОБА_2 від 02 травня 2022 року №М-6/11/7-22 щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_3., протиправними та такими, що порушують вимоги частини 3 статті 14, статей 222, 257 КПК України, статей 8 та 19 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 наголошує на порушенні його прав та інтересів в частині правової визначеності в питанні продовження суддівської кар'єри, а також правомірних очікувань щодо проведення відносно нього дисциплінарних проваджень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, за наслідком чого ВРП мало ухвалити відповідне правомірне рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2024 року зазначену справу розподілено колегії суддів у складі: суддя-доповідач - ОСОБА_4., судді - Білоус О.В., Бившева Л.І., Олендер І.Я., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання суду документа, що підтверджує сплату судового збору, згідно з яким судовий збір зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України або ж навести доводи та надати докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Крім того, вказаною ухвалою з метою вирішення питання про відкриття провадження у справі колегією визначеною Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою в порядку встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд витребував у Вищої ради правосуддя ухвалу Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1137/3дп/15-24, якою відкрито дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_3. та лист Головного підрозділу детективів НАБУ від 13 лютого 2024 року №0412-303/4190.
11 жовтня 2024 року на адресу Верховного Суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків адміністративного позову, до якої позивач додав платіжне доручення, що підтверджує сплату судового збору за подання позову у цій справі.
Також 11 жовтня 2024 року до Суду надійшли пояснення Вищої ради правосуддя, в яких відповідач зазначив, що провадження у справі за позовом ОСОБА_3 на той час ще не було відкрито, відтак у Суду були відсутні повноваження витребовувати відповідні докази у відповідача.
Наголошуючи на тому, що викладені в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року вимоги до Вищої ради правосуддя щодо витребування відповідних документів є передчасними, відповідач жодних документів до Суду не надав.
З метою своєчасного вирішення питання про відкриття провадження у справі та у зв'язку з відпустками суддів Бившевої Л.І. та Білоуса О.В. здійснено заміну цих членів колегії.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2024 року визначено наступний склад суду: суддя-доповідач - ОСОБА_4., судді - Гончарова І.А., Олендер І.Я., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дії та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін на 11 листопада 2024 року.
05 листопада 2024 року, суддя ОСОБА_4. заявила собі самовідвід у справі №П/990/309/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій.
Обґрунтовуючи заяву про самовідвід суддя ОСОБА_4. звернула увагу на те, що ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року, якою відкрито провадження в цій, адміністративній справі повторно витребувано у Вищої ради правосуддя ухвалу Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1137/3дп/15-24, якою відкрито дисциплінарну справу щодо судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_3., лист Головного підрозділу детективів НАБУ від 13 лютого 2024 року №0412-303/4190 та інші документи, які містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі.
До відзиву на позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 30 жовтня 2024 року, Вищою радою правосуддя додано ухвалу Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1137/3дп/15-24, жодні відомості якої не були знеособленими.
Суддя звернула увагу на те, що копія ухвали Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1137/3дп/15-24, яка додана позивачем до позовної заяви та яка міститься на офіційному сайті Вищої ради правосуддя містить певні знеособлені відомості, зокрема номера кримінальних проваджень у яких здійснюється розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень.
Суддя наголосила на тому, що на момент відкриття провадження у справі, Суду було невідомо номера кримінальних проваджень у яких здійснюється розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень та дії щодо використання інформації з яких позивач просить визнати протиправними та такими, що порушують вимоги частини 3 статті 14, статей 222, 257 КПК України, статей 8 та 19 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ознайомившись зі змістом ухвали Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 квітня 2024 року №1137/3дп/15-24, суддя дізналася, що відкриваючи дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 відповідач у своїй ухвалі процитував лист Головного підрозділу детективу НАБУ від 13 лютого 2024 року №0412-303/4190, з якого зокрема вбачається, що:
17 березня 2021 року детективами НАБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року (об'єднаного із кримінальним провадженням №22020120000000019 від 17 липня 2020 року, раніше виділеного із кримінального провадження № 421410020000046 від 25 лютого 2014), за підозрою голови ОАСК ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
17 червня 2022 року САП в порядку статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 .
На сьогодні справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати дії Вищої ради правосуддя щодо використання наявної в матеріалах кримінального провадження інформації (зокрема в кримінальних проваджень номера яких зазначено вище).
Заявляючи самовідвід у цій справі суддя ОСОБА_4. звернула увагу на те, що 01 серпня 2020 року вона була допитана старшим детективом НАБУ Шмітьком В.В. в якості свідка у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, статей 351-2, 109, 369-2, 369, 343, 344, 190, 375 та іншими статтями КК України, де підозрюваним був у т.ч. голова ОАСК ОСОБА_1 , якому 17 липня 2020 року повідомлено про підозру за частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 КК України.
12 серпня 2020 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року об'єднано із кримінальним провадженням № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер №52019000000000522 від 21 червня 2019 року.
17 червня 2022 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора в порядку статті 291 КПК України направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 109, частиною другою статті 369-2, частиною другою статті 344 КК України. З цих пір та до теперішнього часу вказана судова справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
З огляду на вказане, та враховуючи той факт, що суддя ОСОБА_4. є свідком у кримінальному провадженні дії щодо використання інформації з яких позивач просить визнати протиправними та такими, що порушують вимоги частини 3 статті 14, статей 222, 257 КПК України, статей 8 та 19 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою уникнення сумнівів у безсторонності, неупередженості або об'єктивності, суддя ОСОБА_4. заявила самовідвід у цій справі.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого клопотання, заслухавши учасників справи Суд виходить із такого.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд наголошує на тому, що положення пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та не дозволяють судді брати участь у справі, зокрема, якщо суддя був свідком у іншій справі.
Щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, то як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 4 лютого 2020 року у справі №908/137/18 звернула увагу на те, що помилково вважати, що щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Проте, варто врахувати, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу адміністративного судочиснтва України питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
В даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді ОСОБА_4. при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
В той же час, враховуючи той факт що суддя ОСОБА_4. є свідком у кримінальному провадженні дії щодо використання інформації з яких позивач просить визнати протиправними та такими, що порушують вимоги частини 3 статті 14, статей 222, 257 КПК України, статей 8 та 19 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді ОСОБА_4. під час розгляду позовної заяви, існують правові підстави для задоволення заяви судді ОСОБА_4. про самовідвід від розгляду цієї справи.
Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід у розгляді справи №990/309/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дії задовольнити.
Відвести суддю ОСОБА_4 від розгляду справи №990/309/24.
Передати справу №990/309/24 Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді І.А. Гончарова
І. Я. Олендер
В.В. Хохуляк
В.П. Юрченко