Справа № 560/6814/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
07 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Олександра Гречаника про застосування адміністративно - господарського штрафу від 10.04.2024 № ПШ 069798.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що не є перевізником вантажу автомобілем, щодо якого відповідач зафіксував порушення та не займається діяльністю з перевезення вантажів. Вказує, що згідно ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника, однак у спірних правовідносинах позивач не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як транспортний засіб у спірній ситуації використовувався іншою особою.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
16 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, видами діяльності якої є 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через систему Інтернет (основний), 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів, 73.11 Рекламні агентства, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
18.03.2024 інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Bens Vario 612D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевезення на якому здійснював водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт АР №029090 від 18.03.2024, в якому зафіксовано порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" - водій здійснював перевезення вантажу за маршрутом м.Хмельницький. Під час перевезення вантажу у водія відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Відповідальність передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону.
В акті зазначені пояснення водія ОСОБА_2 : ознайомлений. Копію акту отримав.
В акті також вказано, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 .
Позивач повідомлявся про час (10.04.2024 об 10:00) і місце розгляду справи про порушення відповідно до листа відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.03.2024 №26.03.2024 (надісланим 26.03.2024, згідно інформації про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті "Укрпошта").
Позивач отримав такий лист 28.03.2024.
На підставі акту перевірки, начальником відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті розглянуто справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та винесено 10.04.2024 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ069798, відповідно до якої до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. згідно абз.3 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон).
Статтею 48 Закону визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
- дата і місце складання;
- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Згідно із абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивача було притягнуто до відповідальності за порушення ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (зокрема, з підстав відсутності у водія товарно-транспортної накладної на товар, який він перевозив) та накладено санкцію за абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".
Разом з тим, позивач зазначає, що автомобіль, щодо якого відповідач зафіксував порушення, було передано в користування ОСОБА_2 , який не перебуває з позивачем в трудових відносинах, а використовував вказаний транспортний засіб для власних потреб.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним із видів діяльності якої є 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів,
Між тим, в ході розгляду справи відповідачем не наведено достатніх мотивів на спростування позиції ОСОБА_1 , що під час рейдової перевірки транспортний засіб використовував ОСОБА_2 для власних потреб.
Колегія суддів звертає увагу, що визначений законодавством перелік документів, які зобов'язаний надати автомобільний перевізник контролюючому органу під час перевірки, а також вимоги до змісту таких документів встановлені з метою повного та всебічного дослідження обставин здійснення відповідного перевезення та, у випадку порушення вимог чинного законодавства, беззаперечного встановлення складу адміністративного правопорушення та винної особи - порушника.
Водночас абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.
Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - остання не оформлюється.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/21).
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача був відсутній обов'язок пред'являти посадовим особам відповідача товарно-транспорту накладну, оскільки в межах спірних правовідносин фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов'язковим оформленням товаро-транспортної накладної, адже є лише власником транспортного засобу.
Стосовно відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, то суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.1.2. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до п.6.1 Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.1.3 розділ І Положення).
Водночас, згідно із підпунктом 1.4 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.
Зважаючи на те, що у спірному випадку позивач не здійснював перевезення вантажу на договірних умовах, а тому останній не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов'язковим дотриманням у такому випадку вимог Положення №340.
Враховуючи вищевказане, до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, що вказує на протиправність винесення постанови від 10.04.2024 №ПШ 069798.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.