Справа № 755/16377/24 Суддя (судді) першої інстанції: Хромова О.О.
06 листопада 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
за участю секретаря Барміної Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року,
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , уродженця Республіки Грузія, у якому просило:
- продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задоволено.
Продовжено строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, терміном на 6 (шість) місяців.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що згідно з Указом Президента Грузії громадянство Грузії було припинено. Таким чином, звернення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до Консульського відділу Посольства Республіки Грузія в Україні не можуть бути визнані такими, що підтверджують процедуру ідентифікації ОСОБА_1 , позаяк скаржник не може бути ідентифікований як громадянин Грузії, як на цьому наполягає позивач. Вказано, що позивачем не вчинено вичерпних заходів для ідентифікації особи відповідача протягом останніх 6 місяців, зокрема з квітня по липень 2024 року позивачем направлено лише 2 запити до консульського відділу Посольства Республіки Грузія в Україні та лише 1 запит за вересень. Зазначено про відсутність доказів того, що позивач ухилятиметься від виконання рішення про його видворення, чи перешкоджатиме відповідній процедурі.
Представники апелянта в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши на його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України про припинення громадянства від 04 березня 2024 року № 142/2024 ОСОБА_1 позбавлено громадянства України.
25 березня 2024 року встановлено, що співробітниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України виявлено уродженця Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого Указом Президента України про припинення громадянства від 04 березня 2024 року № 142/2024 позбавлено громадянства України. У зв'язку із відсутністю відомостей про законні підстави перебування на території України, ОСОБА_2 запрошено до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.
ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області 25 березня 2024 року сформовано довідку про особу ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Грузія, місце проживання - АДРЕСА_1 , особу виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , документ, що посвідчує особу - відсутній, інформація про особу за обліками ДМС відсутня. Довідку підписано перекладачем ОСОБА_4 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 березня 2024 року серії ПР МКМ № 014767 встановлено, що 25 березня 2024 року о 13 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено громадянина Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , за що передбачена відповідальність відповідно до частини другої статті 203 КУпАП. Протокол складено щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Грузія. Протокол містить відмітку, що переклад протоколу зроблено усно за участі перекладача ОСОБА_4 .
Згідно з постановою від 25 березня 2024 року серії ПН МКМ № 014708, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено порушення статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 203 КУпАП України та застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи отримання статусу особи без громадянства до компетентних органів іноземець не звертався, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. У ОСОБА_2 відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України.
На підставі викладеного 25 березня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення з України уродженця Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на території України з порушенням Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
27 березня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулось до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців. В ході судового розгляду судом не було встановлено наявності обставин, передбачених статтями 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове видворення відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва 27 березня 2024 року у справі
№ 755/5415/24 адміністративний позов ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про примусове видворення задоволено, затримано ОСОБА_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 755/5415/24 апеляційну скаргу задоволено частково, змінено мотивувальну частину рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2024 року в частині посилання суду на норми законодавства у їх нечинній редакції статей 26, 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, статей 288, 289 КАС України, зазначено, що підставами для задоволення адміністративного позову ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області є норми матеріального та процесуального права в редакції, наведеній в мотивувальній частини даної постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Станом на дату розгляду справи ухвалою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 755/5415/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
Також у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала адміністративна справа № 755/5787/24 за позовом ОСОБА_2 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про cкасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року по справі
№ 755/5787/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Також у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 755/5403/24 за позовом ОСОБА_2 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про скасування рішення про примусове видворення. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Станом на дату розгляду справи вказане рішення законної сили не набрало, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .
Як було вказано вище, 27 березня 2024 року Дніпровський районний суд міста Києва задовольнив адміністративний позов у справі № 755/5415/24 та ухвалив затримати відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
На момент звернення до суду з даним позовом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вживалися заходів, передбачених чинним законодавством для здійснення ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача. Однак на даний час особу відповідача не ідентифіковано - у нього відсутні документи, які надають право перетину державного кордону для виїзду з України, крім того ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, не отримано відповідей на листи, що адресовані посольству Республіки Грузія в Україні.
Надалі на підставі ч. 11 ст. 289 КАС України Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області звернулося до суду з позовною заявою про продовження строку затримання уродженця Республіки Грузія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з метою завершення процедури подальшої ідентифікації та примусового повернення/видворення відповідача до країни громадянської приналежності, наявні підстави для продовження строку затримання позивача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його подальшого видворення, строком на 6 місяців.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною четвертою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов'язання внести заставу.
За змістом пункту одинадцятого статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.
Нормою частини дванадцятої статті 289 цього Кодексу встановлено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Так, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Предметом розгляду у справі, що розглядається, є виключно підстави для продовження строку затримання відповідача з метою його ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справа № 158/1645/23.
Така практика покликана стимулювати позивачів до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом 6-місячний строк за реальної можливості встановити його особу.
Отже, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (частина одинадцята, дванадцята статті 289 КАС України).
Згідно із частиною тринадцятою статті 289 КАС України, пунктом 6 розділу ІІІ «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція) умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Вказані обставини надають підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).
Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI Інструкції, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
Після здійснення дій щодо ідентифікації та документування відповідний орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо видворення іноземця до країни походження або третьої країни в порядку, визначеному розділом VIІІ інструкції.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця чи особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та (або) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову, який подається кожні шість місяців.
З наведеного слідує, що інформація щодо іноземця чи особи без громадянства та документи, які необхідні для забезпечення його примусового видворення мають бути надані саме з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутній будь-який дійсний документ, який дозволить перетнути державний кордон.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вживає заходів, спрямованих на ідентифікацію особи відповідача з метою його подальшого видворення за межі території України, зокрема:
25 березня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано повідомлення до Консульського відділу Посольства Республіки Грузія в Україні про затримання та поміщення до Миколаївського ПТПІ ОСОБА_1
09 квітня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано листа до Консульського відділу Посольства Республіки Грузія в Україні з проханням у сприянні ідентифікації особи ОСОБА_5 .
Також 09 квітня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направило листа до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з проханням у сприянні в ідентифікації особи ОСОБА_2
25 квітня 2024 року від Миколаївського ПТПІ надійшов лист з проханням повідомити про вжиті заходи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо ідентифікації та видворення ОСОБА_5 . Листом від 15 травня 2024 року було проінформовано ПТПІ про вжиті на той момент заходи.
05 липня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано листа до Консульського відділу посольства Республіки Грузія в Україні з проханням у сприянні ідентифікації особи відповідача. Офіційної відповіді на жоден з надісланих листів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до посольства Республіки Грузія в Україні отримано не було.
17 вересня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направлено листа до Миколаївського ПТПІ з проханням надати відповідачу можливість заповнити бланк згоди на обробку персональних даних для подальшого направлення його до посольства Республіки Грузія в Україні з метою ідентифікації особи.
18 вересня 2024 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направлено листа до Міністерства закордонних справ України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні особи відповідача.
20 вересня 2024 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 з доданою до нього згодою на обробку персональних даних відповідача.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що процедура ідентифікації ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , триває. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не отримано відповідей на листи адресовані посольству Республіки Грузія в Україні.
При розгляді апеляційної скарги судом апеляційної інстанції відповідачем надано лист від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 72/32006 від 04.10.2024, згідно з яким, Указом Президента Грузії № 146 від 02.03.2010 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , припинено громадянство Грузії.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги враховує правову позицію, що викладена у постанові Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 359/5975/17, за змістом якої суд зазначив, що при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту
Положеннями частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зокрема, відповідно до пункту «f» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
У пункті 103 Рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року «Справа «Анатолій Руденко проти України» (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.
Судова колегія звертає увагу, що підстави для задоволення позовних вимог визначено ст. 289 КАС України.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, метою звернення з даним позовом є ідентифікація особи відповідача.
Поряд з цим, під час розгляду справи встановлено, що фактично особу позивача встановлено, що підтверджується, зокрема, фактом прийняття Указу Президента України про припинення громадянства від 04 березня 2024 року № 142/2024, яким ОСОБА_1 позбавлено громадянства України.
Крім того, представником відповідача ОСОБА_6 до матеріалів справи долучено:
- відомості, які ідентифікують особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Фрунзенським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 07 травня 2015 року, роздруківку відомостей сервісу перевірки недійсних документів із сайту Державної міграційної служби України станом на 01 квітня 2024 року, 02 квітня 2024 року, 03 квітня 2024 року, 04 квітня 2024 року, 18 квітня 2024 року, картка фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 , повідомлення Державного департаменту у справах громадянсьтва та реєстрації фізичних осіб від 2 квітня 2009 року № 49/5-2664, дублікат довідки про реєстрації особи громадянином України від 06 травня 2015 року № 2824, посвідчення серії НОМЕР_3 про надання державної соціальної допомоги, видане 03 липня 2020 року, посвідку на постійне проживання особи та картку фізичної особи-платника податків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , посвідку на постійне проживання особи та картку платника податків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідку на постійне проживання особи та картку платника податків ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , посвідку на постійне проживання особи та картку платника податків ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_4 , ФОП ОСОБА_10 , податкову декларацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_10 , Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 березня 2024 року № 372102281 за адресою: АДРЕСА_1 , заяву ОСОБА_10, посвідчену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. 13 вересня 2024 року.
- відомості, що підтверджують вжиті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заходи, спрямовані на ідентифікацію, а саме: запит адвоката Богданова О.О. до Надзвичайного та повноважного Посла Грузії в Україні від 26 березня 2024 року, нотаріально засвідчений переклад Указу Президента Грузії від 2 березня 2010 року № 146 про припинення громадянства Грузії, запит адвоката Богданова О.О. до Надзвичайного та повноважного Посла Грузії в Україні від 02 квітня 2024 року зі згодою на обробку персональних даних ОСОБА_2 від 01 квітня 2024 року, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 09 травня 2024 року до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянсьва, які незаконно перебувають в Україні ДМС», відповідь ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС» від 16 травня 2024 року № 333/04-55, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 14 серпня 2024 року до Департаменту консульської служби МЗС України, відповідь Департаменту консульської служби МЗС України від 06 версеня 2024 року № 71/36-530-120917, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 20 серпня 2024 року до Державної міграційної служби України зі згодою на обробку персональних даних ОСОБА_2 від 20 серпня 2024 року, відповідь Державної міграційної служби України від 13 вересня 2024 року № 6.1-8781/2-24, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 20 серпня 2024 року до Директора ДП «Документ» Прокопченка С.В. , відповідь ДП «Документ» від 13 вересня 2024 року № 1/9-2768, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 20 серпня 2024 року до Центру надання адміністративних послуг Обухівської міської ради, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 20 серпня 2024 року до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС», відповідь ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС» від 29 серпня 2024 року № 4877.5-297/4877.1.3-24, Заява ОСОБА_2 до Посольства Грузії в Україні від 20 серпня 2024 року зі згодою на обробку персональних даних, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 09 вересня 2024 року до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянсьва, які незаконно перебувають в Україні ДМС», відповідь ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС» від 16 вересня 2024 року № 4877.5-310/4877.1.3-24, адвокатський запит адвоката Богданова О.О. від 09 вересня 2024 року до Посольства Грузії в Україні.
В силу статті 289 КАС України необхідність ідентифікації особи вказує на наявність підстав для застосування відповідних заходів до особи.
Зважаючи на вищевикладене та те, що особу відповідача встановлено, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в межах спірних правовідносин - відсутні, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про внесення за відповідача ОСОБА_12 застави з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-3 частини четвертої статті 289 КАС України, то підстави для вжиття таких заходів відсутні, позаяк ст. 289 КАС України передбачено, що при розгляді позову про продовження строку затримання такі питання не вирішуються. Питання щодо внесення застави за іноземця або особи без громадянства розглядається при подачі адміністративного позову про примусове видворення чи про застосування судом до іноземця або особи без громадянства відповідних заходів, за наявності підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії, або існує ризик її втечі, а також у разі відсутності документів, що дають право на виїзд з України.
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області звертаючись до суду з підстав визначених статтею 289 КАС України, визначив захід застосування судом до іноземця або особи без громадянства - затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України та продовження строку такого затримання.
Таким чином, підстави для задоволення згаданого клопотання судом не встановлені.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом апеляційної інстанції у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Я. М. Василенко