01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
07 листопада 2024 року Справа № 320/4373/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Кузьмишиної О.М.,Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього
заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 23.02.2022;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 23.02.2022 в сумі 404 228, 80 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2021 у справі № 320/12626/21, зокрема зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На виконання рішення суду Відповідачем, з порушенням строку виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
З огляду на викладене вище, Позивач наполягав на наявності правових підстав для виплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року вимоги Позивача було задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.12.2017 по 23.02.2022;
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з 28.12.2017 по 23.02.2022 у розмірі 9 448, 18 грн.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не проведення з вини відповідача виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Разом з тим, виходячи з принципу справедливості та співмірності, суд дійшов до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений Позивачу у розмірі 9 448, 18 грн, із урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно з середнім заробітком, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
6. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позов у повному обсязі, зазначаючи, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпустки, а тому вимоги Позивача є безпідставними.
Крім того, Апелянт посилається на роз?яснення Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 № 774/13/84-13, згідно з якими на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється, оскільки військовослужбовці не перебувають в трудових відносинах з військовою частиною та з ними не укладається трудовий договір.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.
7. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09..2023 та від 11.09.2024 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження..
8. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
9. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
11. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 27.12.2017 № 295 (по стройовій частині) старшого сержанта ОСОБА_1 , коменданта споруд (начальника ЗКП) взводу комунального господарства комендантської роти, відповідно до пункту «и» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», звільненого з військової служби згідно наказу командувача Національної гвардії України від 22.12.2017 № 185 о/с у запас у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, без права носіння військової форми одягу, без виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з 27.12.2017 та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 та зарахування до військово-оперативного резерву першої черги Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2021, що набрало законної сили 31.01.2022, у справі № 320/12626/21 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати гр. ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання рішення суду у справі №320/12626/21, 23.02.2022 здійснено перерахування Позивачу компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки в сумі 9 471, 88 грн, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку/т.1 а.с. 14/.
12. Позивач, вважаючи протиправною затримку Відповідачем виплати йому при звільненні відповідних сум, а свої права на своєчасне отримання таких виплат - порушеними, звернувся до суду з цим позовом.
13. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Висновки суду апеляційної інстанції.
14. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано обов'язок роботодавця здійснити з працівником повний розрахунок при його звільненні та відповідальність за невиконання такого обов'язку.
15. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивач був звільнений з військової служби 27.12.2017, а остаточний розрахунок з ним проведено лише 23.02.2022 .
16. З огляду на це, колегія суддів вважає, що Відповідач провів фактичний розрахунок із Позивачем щодо виплати вказаної суми поза межами строку, установленого статтею 116 КЗпП України.
Водночас непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, Позивач набув право на отримання такого відшкодування за затримку виплати, а саме на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
17. При цьому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції за результатами судового розгляду цього спору виважено та обґрунтовано зменшено розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь Позивача з Відповідача, з урахуванням принципу пропорційності, співмірності та відповідних обставин, за яких остаточний розрахунок був проведений.
Доводів щодо неправомірності відповідних висновків суду апеляційна скарга не містить.
18. Колегія суддів також зазначає, що оскільки спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці посадових осіб військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, застосовуються норми статей 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.
19. З огляду на викладене вище, судова колегія не приймає до уваги доводи Апелянта про те, що норми Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців.
20. Разом з тим, посилання військової частини на роз?яснення Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 № 774/13/84-13, апеляційний суд вважає необґрунтованим і також до уваги не приймає, оскільки, з огляду на положення ст. 7 КАС України, відповідні роз?яснення не є джерелом права.
21. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
22. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
23. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
24. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
25. Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року - без змін.
26. Розподіл судових витрат.
Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 07 листопада 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.М. Кузьмишина
Є.І. Мєзєнцев