Справа № 640/7053/22 Головуючий у 1 інстанції - Жукова Є.О.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
06 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Мельничука В.П.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національна поліція України про скасування наказів, поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ГУНП у м. Києві від 21.03.2022 за № 223, яким за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 14 частини 3 статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 7 пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у м. Києві №499 о/с від 25.03.2022, яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування житлового масиву «Виноградар») Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді з 25.03.2022;
- стягнути з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.03.2022 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України на посаді.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_1 , виданий органом №8031 11.08.2021.
Позивач проходив службу в органах Національної поліції.
12 березня 2022 року під час несення служби по охороні адміністративної будівлі Подільського управління поліції майор поліції ОСОБА_2 , старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та лейтенант поліції ОСОБА_3 перебували з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: відчувався запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. У зв'язку із цим їм було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку. Вказані особи у присутності свідків погодились на проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом.
Згідно висновку спеціального технічного засобу «Drager» №ARNK 0698, тест №68, дата і час проведення тесту 14 год. 23 хв. 12.03.2022, результат тесту старшого лейтенанта ОСОБА_1 0,78 проміле.
12 березня 2022 року начальником Подільського УП ГУНП у м. Києві подано на ім'я начальника ГУНП у м. Києві доповідну записку про порушення дисципліни окремими працівниками Подільського управління поліції, зокрема старшим лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 18.03.2022 №417 призначено службове розслідування щодо перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
З наданих позивачем пояснень від 18.03.2022 вбачається, що він 12.03.2022 перебував на службі. Приблизно о 13 год 00 хв йому зателефонував керівник відділу кримінальної поліції ОСОБА_4 та запросив до себе в кабінет. У службовому кабінеті запропонував позивачу здати зброю та прослідувати до ГУНП у м. Києві для проходження освідування на предмет алкогольного сп'яніння. Повідомив про вживання ним ліків для зубів. Вживання алкогольних напоїв заперечив.
18 березня 2022 року начальником ГУНП у м. Києві затверджено висновок службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни, зокрема, старшим лейтенантом ОСОБА_1 .
Вказаним висновком за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 14 частини 3 статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 7 пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.201 б № 1179, Присяги працівника поліції запропоновано застосувати до старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом начальника ГУНП у м. Києві від 21.03.2022 №223 ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 14 частини 3 статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 7 пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом начальника ГУНП у м. Києві №499 о/с від 25.03.2022 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції (з обслуговування житлового масиву «Виноградар») Подільського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Вважаючи протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що спірні накази ГУНП у м. Києві прийнято на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення є необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580 національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 3 Закону №580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина 3 статті 11 Закону №580).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
В силу пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580 поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини 1 та 2 статті 19 Закону №580).
Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно із частинами 2, 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
За правилами статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Такий висновок щодо застосування наведених вище правових норм сформульовано у постановах Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 804/2711/17 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту урегульовано порядок та підстави проведення службового розслідування.
Так, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 4 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/3280 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 Розділу VI Порядку).
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Аналогічні положення містить частина 8 статті 19 Дисциплінарного статуту.
Як вже було зазначено вище, у ході проведення службового розслідування було встановлено, що 12.03.2022 ОСОБА_1 перебував на службі, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (відчувався запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови).
Цього ж дня о 14:23 год. за допомогою газоаналізатора «Drager» було проведено огляд на стан перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , за результатами якого тест показав позитивний результат- 0,78 проміле у парах видихуваного повітря.
По даному факту було складено доповідну записку на ім'я начальника ГУНП у м. Києві.
Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 12.03.2022, перебуваючи на робочому місці для вгамування зубного болю за порадою лікаря застосовував для полоскання ротової порожнини спиртовмісний ополіскувач «Лістирин».
Матеріали службового розслідування прямо свідчать про наявність складу дисциплінарного проступку в діях старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що виразився у перебуванні 12.03.2022 на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не визначено характеру та обсягу доказів, якими може підтверджуватися факт перебування особи на службі (на роботі) в стані алкогольного сп'яніння, а тому під час підтвердження або спростування таких обставин необхідно застосовувати загальні положення КАС України, що регулюють порядок надання доказів і розкривають поняття їхньої належності, достатності, допустимості.
Нетверезий стан працівника або особи, яка проходить публічну службу, може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року в справі №806/2272/16, від 07 листопада 2019 року в справі №826/1610/18.
З матеріалів справи вбачається, що перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння зафіксовано за допомогою приладу «Drager» №ARNK 0698 та встановлено в крові 0,78 проміле алкоголю. Результати огляду проведеного 12.03.2022 о 14:23, тест 68, результат - 0,78% за допомогою приладу «Drager» №ARNK 0698, підтвердженні особисто підписом позивача на дублікаті чеку. Факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння також підтверджується поясненнями безпосереднього керівника позивача, який був опитаний під час службового розслідування.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що тестування на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» ОСОБА_1 проходив добровільно та без жодного примусу. З результатами освідування був відразу ознайомлений та жодних сумнівів щодо таких результатів не висловлював.
Щодо доводів апелянта про те, що належним доказом перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння мав бути відповідний висновок за результатами медичного огляду, а не тестування на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager», то колегія суддів зауважує, що оскільки чинним законодавством не передбачено порядок та спосіб проведення огляду працівника поліції, зокрема, на предмет стану алкогольного сп'яніння, то, в даному випадку підлягає застосуванню Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735).
Відповідно до пункту 9 розділу II Інструкції № 1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
При цьому, приписами пунктів 17, 20, 22 розділу III Інструкції № 1452/735 зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Враховуючи специфіку роботи поліції, в Подільського УП ГУНП у м. Києві був наявний спеціальний технічний прилад «Drager», який саме у спосіб дихання особи на нього перевіряв на стан алкогольного сп'яніння, відповідно такий засіб використовувався в поліції для встановлення належного стану працівника поліції на службі безпосередньо під час виконання обов'язків.
Позивач погодився на проведення освідування у такий спосіб.
Колегія суддів наголошує, що жодного доказу про те, що позивач не перебував у стані алкогольного сп'яніння останній, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не надав. При цьому, позивач не був обмежений самостійно пройти огляд в медичному закладі та спростувати результати тестування за допомогою газоаналізатора «Drager», однак доказів, які спростовують факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння (результатів медичного огляду) позивач в ході службового розслідування не надав.
Також, колегія суддів зазначає, що навіть за умови вживання позивачем спиртовмісних лікарських засобів, що, насамперед, приймаються як краплі, прилад «Drager» не показав би результат - 0,78%, що спростовує доводи апелянта про невживання ним алкоголю.
Надані пояснення колег позивача щодо наявності конфлікту між ним і начальником колегія суддів оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету доказування, а можливе упереджене, суб'єктивне ставлення безпосереднього керівника позивача не вплинуло на результати службового розслідування, оскільки начальник позивача ОСОБА_4 не входить до складу комісії, яка проводила службове розслідування.
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку - перебування на службі в стані алкогольного сп'яніння.
Щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частинами 1-2 статті 13 Закону № 3460-IV дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 13 Закону № 3460-IV такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (частина 10 статті 14 Закону № 3460 -IV).
Як вбачається з матеріалів службового розслідування, позивач, під час несення служби перебував у стані алкогольного сп'яніння, що в свою чергу свідчить про легковажність поведінки, яка могла призвести до настання суспільно небезпечних, тяжких наслідків.
Також, як вірно було зауважено судом першої інстанції, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
Крім того, визначення виду дисциплінарного проступку є виключно дискреційним правом відповідача, тобто таким, що вчиняється із свободою розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Колегія суддів вважає, що факт перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння є вчинком, який дискредитує систему органів внутрішніх справ та поліції в очах громадськості, а тому є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи встановленим факт перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на збройну агресію російської федерації та посилений режим несення служби, відповідно до розстановки сил та засобів, постійне носіння табельної зброї, колегія суддів вважає такі дії позивача безумовно небезпечними для суспільства, вказують на порушення службової дисципліни.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).
Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Подібний за змістом висновок висловлений постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №810/2073/16.
Також, колегія суддів бере до уваги позицію Верховного Суду в постанові від 20 травня 2019 року у справі №815/2658/17, де зазначено, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
До того ж, колегія суддів бере до уваги, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містять в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16.
В контексті викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Закону України "Про Національну поліцію", а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність у вигляді звільнення зі служби.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП у м. Києві від 21.03.2022 за № 223 від 25.03.2022 №499 о/с та задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, колегія суддів зауважує, що вимоги щодо поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, оскільки є похідними від попередніх вимог, у задоволенні яких вище відмовлено.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
В той же час, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для відмови у задоволенні позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Мельничук В.П.
Повний текст постанови виготовлений 06.11.2024.