Справа № 640/16924/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
06 листопада 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Заїки М.М.,
при секретарі судового засідання Коренко Ю.В.,
за участю: адвоката Дарчука Дмитра Вікторовича, який представляє інтереси позивача - ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 - представника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про зобов'язання вчинити дії,
03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позов до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - ЦМУ ДМС) у місті Києві та Київській області (далі - відповідач) про зобов'язання прийняти у неї декларацію про відмову від іноземного громадянства. ОСОБА_1 вважає, що відмова відповідача у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства Російської Федерації (далі - РФ) є протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13 грудня 2022 року №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/16924/22 передано 25 жовтня 2023 року на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року адміністративну справу №640/16924/22 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, оформлене листом від 15 червня 2022 року №8010.4.2-15589/80.3-22. Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства, подану ОСОБА_1 06 червня 2022 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реального намагання ОСОБА_1 припинити громадянство РФ, однак у зв'язку з тим, що дипломатичні представництва чи консульські установи зазначеної країни не проводять свою діяльність на території України, у позивача не було можливості отримати документ про припинення громадянства зазначеної держави. Дана ситуація, на думку суду першої інстанції, підпадає під врегулювання частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 , подаючи декларацію про відмову від іноземного громадянства, діяла відповідно до чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апелянт зазначає, що позивач повинна була подати документ уповноваженого органу РФ про вихід з громадянства РФ, а не декларацію про відмову від громадянства РФ.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дарчук Д.В. подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а скарга ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача, мотивуючи це слідуючим.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом №2235-ІІІ.
Відповідно до визначень, які містить частина перша статті 1 Закону №2235-ІІІ, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Положеннями статті 6 Закону №2235-ІІІ закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство (частина друга статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав (частина третя статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави (частина четверта статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства (частина п'ята статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Згідно з пунктом 24 Розділу II Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм); в) один із таких документів: декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності; заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Пунктом 119 Порядку №215 визначено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 117 Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою набуття громадянства України іноземцем є подання ним зобов'язання припинити іноземне громадянство та виконання його протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України шляхом подання відповідного документу, а в разі не можливості його отримання - декларації про відмову від іноземного громадянства.
Тобто, іноземець, подаючи зобов'язання про припинення іноземного громадянства має вчинити активні дії з метою отримання та надання документу уповноваженого органу відповідної держави про вихід із громадянства іноземної держави до уповноваженого органу України або, у разі не можливості отримання такого документу, з незалежних від нього причин - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, дворічний строк для вчинення таких дій розпочинається не з моменту подання іноземцем заяви про набуття громадянства України та прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України, а з моменту реєстрації іноземця громадянином України.
Із свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 25 червня 2020 року (повторно) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Конотоп, Сумської області, Україна, про що 03 травня 1973 року складено відповідний актовий запис №336.
Із свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , виданого 05 травня 1994 року (повторно) між ОСОБА_3 (дівоче прізвище позивача) та громадянином РФ ОСОБА_4 11 липня 1992 року укладено шлюб (а.с.22).
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в місті Києві 08 серпня 2008 року між ОСОБА_5 (громадянка РФ) та ОСОБА_6 (громадянин України) укладено шлюб (а.с.79).
Із свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 від 18 вересня 2009 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві вбачається, що у позивача ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_6 в місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_7 (а.с.23).
Відповідачем 09 липня 2020 року прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III.
Позивач ОСОБА_1 отримала довідку №1409/2021 від 09 березня 2021 року про реєстрацію її громадянином України. З посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 , виданої 23 квітня 2018 року, 8001 вбачається, що вона є громадянкою України з 09 липня 2020 року.
09 березня 2021 року позивачу ОСОБА_1 видано Тимчасове посвідчення громадянина України серія НОМЕР_6 строком дії до 09 липня 2022 року.
Листом від 15 червня 2022 року №8010.4.2-15589/80.3-22 відповідач надав відповідь на адвокатський запит від 06 червня 2022 року щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, вказаним на відсутність підстав прийняття від позивача ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства РФ замість документу уповноваженого органу РФ про припинення громадянства РФ.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом №2102-IX від 24 лютого 2022 року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія воєнного стану, згідно з Указами Президента України№133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2020 від 18 квітня 2022 року, №341/22 від 17 травня 2022 року, №573/2020 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року, №254/2023 від 01 травня 2023 року, №451/2023 від 26 липня 2023 року, №734/2023 від 06 листопада 2023 року, №49/2024 від 05 лютого 2024 року, №271/2024 від 06 травня 2024 року, №469/2024 від 09 серпня 2024 року триває і на даний час.
Відповідно до заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, опублікованої 24 лютого 2022 року о 11 год 52 хв (https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu) Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року будь-які дипломатичні відносини з Російською Федерацією є припиненими Україною.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що з моменту отримання позивачем ОСОБА_1 тимчасового посвідчення громадянина України серія НОМЕР_6 від 09 березня 2021 року до моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України минуло 11 місяців.
Відповідно до статті 1 Закону №2235-III (у редакції, чинній станом на час подання позивачем зобов'язання про припинення іноземного громадянства) зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Тобто обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства.
Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що станом на час звернення до суду з даним позовом 04 жовтня 2022 року будь-які дипломатичні відносини України з Російською Федерацією є припиненими, в тому числі дипломатичні представництва, а отже позивач ОСОБА_1 була позбавлена можливості звернутися до консульства РФ з відповідною заявою про припинення громадянства РФ.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2235-III встановлено, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України. Іноземець, який має усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від нього причин не може отримати його, подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.
У статті 1 Закону №2235-III визначено, що декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Наведене нормативно-правове регулювання дає підстави дійти висновку, що у разі не можливості отримання іноземцем документа про припинення громадянства (підданства) іноземної держави з незалежних від нього причин, останній має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Право позивача на подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави закріплено положеннями частини п'ятої статті 8 Закону №2235-III, як особи, що набула громадянства України за територіальним походженням.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об'єднаного королівства" (заява №22414/93) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенції), гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Як наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення заява від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України").
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, яке оформлено листом від 15 червня 2022 року №8010.4.2-15589/80.3-22, оскільки позивач ОСОБА_1 має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, а відповідач за результатом розгляду поданих документів не позбавлений прав прийняти відповідне рішення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Т.Р. Вівдиченко
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.