01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Горобцова Я.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 листопада 2024 року Справа № 320/33196/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації
України в Київській області,
Державної судової адміністрації України
про визнання протиправними бездіяльність, дії та
зобов'язання вчинити певні дії
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - Відповідач-1), Державної судової адміністрації України( далі- Відповідач-2) , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн. та на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн.
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн. та на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн.
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати та виплатити судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомогу на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, обчисливши її розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн. та у 2023 році - 2684,00 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Також Позивачка просила допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми за один місяць та встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог чинного законодавства України ТУ ДСА України в Київській області протягом спірного періоду здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди, обчислюючи її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб: у 2021 році - у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн та у 2023 році - 2684,00 грн, що призвело до виплати суддівської винагороди, яка не відповідає розміру, встановленому спеціальним законодавством України, чим порушено права позивача на належне матеріальне забезпечення.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн та на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн;
- зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481,00 грн та на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн;
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023 роках, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн;
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області нарахувати та виплатити судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року та допомогу на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, обчисливши її розмір виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн та у 2023 році - 2684,00 грн, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), на 01.01.2022 (2481,00 грн) та на 01.01.2023 (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), у січні 2021 року липні 2023 року на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» була неправомірною.
При цьому, суд зазначив, що ТУ ДСА України в Київській області суддівська винагорода у визначених Законом розмірах Позивачці нарахована не була, а тому, суд дійшов висновку, що належним способом захисту права у спірному випадку є зобов'язання ТУ ДСА України в Київській області нарахувати та виплатити Позивачці суддівську винагороду у відповідності до вимог частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас суд зазначив, що саме ДСА України повинна здійснити фінансування ТУ ДСА України в Київській області для проведення виплати позивачу недоплаченої суддівської винагороди за спірний період.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити повністю, зазначаючи, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
При цьому, Апелянт стверджує, що відповідно до статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, тобто залишився на рівні 2020 року. Вказані положення неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області зазначає, що воно, як розпорядник бюджетних коштів щодо місцевих судів нижчого рівня, здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків на відповідний бюджетний період. При цьому Апелянт стверджував, що штатним розписом Вишгородського районного суду Київської області також було передбачено посадовий оклад судді, визначений із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.
Крім того, Апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом не враховано той факт, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є Державна судова адміністрація України.
На підтвердження правильності своєї позиції Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, від 04.12.2020 у справі №200/9195/19-а, а також на правові висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі №120/2006/22-а, від 28.09.2022 у справі №120/1998/22-а, від 08.12.2022 у справі № 240/3795/22, Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022 у справі № 280/1233/22.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 та від 11.09.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
7. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Указом Президента України «Про переведення суддів» №485/2007, позивач була призначена на посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області строком на п'ять років.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24.05.2012 № 4856-VI ОСОБА_1 обрана безстроково на посаду судді Краснодонського міськрайонного суду Луганської області.
Указом Президента України «Про переведення суддів» №203/2015 від 07.04.2015 року ОСОБА_1 переведена на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області.
Наказом голови Вишгородського районного суду Київської області від 20.04.2015 №11к зараховано до штату зазначеного суду на посаду судді, як таку, що обрана на посаду судді безстроково з 20.04.2015.
За періоди з січня 2021 року по 31 серпня 2023 року ТУ ДСА України в Київській області нараховували позивачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року», у розмірі 2102 грн.
Вважаючи застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн для розрахунку базового розміру посадового окладу судді протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону №1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно статті 136 Закону №1402-VIII, суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Отже, однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
11. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
12. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій - Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
13. Як вже зазначалося апеляційним судом раніше, п.1 ч.3 ст.135 Закону №1401-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
14. Більш того, у Законі України «Про прожитковий мінімум», який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, взагалі не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
15. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на іншу розрахункову величину, яка ані Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ані Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачена - є неправомірною.
14. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
15. З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи Апелянта про відсутність у нього правових підстав для виплати суддівської винагороди з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
16. Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22 та ін.
17. Посилання Апелянта на постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справах №820/1853/17, №200/9195/19-а колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, ці судові рішення прийнято Верховним Судом за іншого правового регулювання, що свідчить про нерелевантність цієї позиції.
18. Посилання Апелянта на правові висновки інших судів апеляційної інстанції колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки у контексті ст. 7 КАС України, не є джерелом права та не є обов?язковими до врахування згідно ч.5 ст. 242 КАС України.
19. Отже, оскільки Апелянтом суддівська винагорода у визначених Законом розмірах нарахована не була, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
20. Разом з тим, за змістом частин третьої, четвертої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» саме Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
21. Відповідно до статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
22. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України. Відповідач 1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у кошторисі (на 2021, 2022, 2023 роки).
23. Отже, саме ДСА України повинна здійснити фінансування ТУ ДСА України у Київській області для проведення спірних виплат Позивачці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 роки» з урахуванням раніше виплачених сум.
24. Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у своєму рішенні у справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року у якому суд зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
25. Крім цього, право на отримання вказаної виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, а позбавлення цього права є протиправним, свавільним, непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує вимоги ст. 1 Протоколу першого до Конвенції, у зв'язку з чим, на думку суду, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина 7 статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів»).
26. За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України у Київській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 10 травня 2023 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270,00 грн, станом 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, а на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684,00 грн.
27. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
28.Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
29. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
30. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
31. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
32. Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 06 листопада 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев