Справа № 320/6050/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
29 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області від 15.11.2022 №80114300016602/591 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 від 17.11.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції залишив без належної уваги лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 02.08.2022 № 51/1-11/121-397, яким повідомлено, що позивач за адресою вказаною у заяві фактично не проживає.
Апелянт вказує на існування практики підтвердження законності тимчасової або постійної легалізації іноземців, які реєструються за адресами масової реєстрації ускладнюють роботу відповідних правоохоронних та державних органів, також може призвести до осідання на території України осіб, причетних до діяльності іноземних спеціальних служб, радикально та екстремістських організацій.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, паспорт серії № НОМЕР_1 , виданий 16.04.2014 строком дії до 16.04.2024, перебуваючи в Україні на законних підставах, про що свідчить штамп перетину державного кордону 13.05.2021.
Васильківською державною податковою інспекцією 22.07.2021 позивачу видано картку платника податків з номером НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки Відділу надання адміністративних послуг Калинівської селищної ради про реєстрацію місця проживання від від 19.07.2021 №224/07-30 ОСОБА_1 зареєстрований з 19.07.2021 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
У матеріалах справи наявне також свідоцтво НОМЕР_3 від 01.12.2017 про укладення 01.12.2017 шлюбу між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка станом на момент розгляду справи має громадянство України відповідно до ID-картки № НОМЕР_4 , виданої 15.12.2017.
Позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання від 22.06.2021 №800215135, строком дії до 18.06.2022.
У зв'язку із закінченням строку дії посвідки позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.11.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну із відповідним пакетом документів.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення від 15.11.2022 №80114300016602/591 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
Підставою для прийняття такого рішення зазначено пункт 4 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію".
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.
У мови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України "Про імміграцію" від 07.06.2021 №2491-III (далі - Закон №2491-III).
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
За приписами частини першої статті 3 Закону №2491-III, правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Підпунктом 1 частини третьої статті 4 Закону №2491-ІІІ регламентовано, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №2491-III заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Згідно частини другої статті 9 Закону №2491-ІІІ заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
У той же час, положення частини п'ятої статті 9 Закону №2491-III передбачають, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
За приписами пункту 4 частини сьомої статті 9 вказаного Закону, крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.
Частинами десятою - одинадцятою статті 9 Закону №2491-III передбачено, що у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС або територіальний орган), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.
Згідно із пунктом 11 Порядку №1983 для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні (після пред'явлення повертається), та копія його сторінок; засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні, з особистими даними; три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; документ про місце проживання (в Україні та за кордоном). Документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є довідка про реєстрацію місця проживання. Місце проживання в Україні осіб, які тимчасово на законних підставах перебувають на її території, підтверджується документами, передбаченими абзацом сьомим підпункту 1 пункту 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, ст. 612); документально підтверджені відомості про склад сім'ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо); документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п'ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1, 3 і 6 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах; квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов'язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.
Документи, визначені пунктами 1-14 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.
У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.
Пунктом 14 Порядку №1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
За правилами пункту 16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Відповідно до пункту 19 Порядку №1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.
Зі змісту наведених вище положень Порядку №1983 вбачається, що територіальні органи ДМС України вправі витребувати в інших державних органів додаткову інформацію щодо осіб, які подали заяву про отримання дозволу на імміграцію, а також викликати таких осіб, а також інших, на бесіду. І лише за результатами аналізу цієї інформації, органи ДМС України приймають відповідне рішення.
Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на імміграцію викладено у частині першій статті 10 Закону №2491-III.
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 10 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у Висновку за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, підставою для формування відповідачем висновку про відмову в наданні дозволу на імміграцію стала інформація, отримана від Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області.
У матеріалах справи наявний лист Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 02.08.2022 №51/1-11/121-397, доданий до справи відповідачем, відповідно до якого за заявленою адресою: АДРЕСА_1 , позивач фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.
Саме вказаний лист слугував підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на імміграцію у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону № 2491-III, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення.
Поряд із цим, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, довідкою Відділу надання адміністративних послуг Калинівської селищної ради про реєстрацію місця проживання від 19.07.2021 №224/07-30 підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований з 19.07.2021 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт проживання позивача за вказаною адресою також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Відділу надання адміністративних послуг Калинівської селищної ради від 06.04.2023 №121/07-31, підписаної начальником відділу надання адміністративних послуг Катериною Голуб, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно фактично проживає та зареєстрований (згідно з актом обстеження депутата Скрипка В.І. від 06.04.2023) АДРЕСА_1 .
Крім того, в підтвердження проживання позивача за вказаною адресою також надано копію Акта обстеження № 348 від 06.04.2023 року складеного депутатом Калиніської селищної ради та підписаного сусідами, а також заявою ОСОБА_4 від 01.06.2021, який є батьком дружини позивача та на праві власності якому належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 надано згоду на проживання та реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.
Вказані докази апелянтом жодним чином не спростовано та не заперечено.
При цьому, колегія критично оцінює доводи щодо існування практики реєстрації іноземців, для тимчасової або постійної легалізації за адресами масової реєстрації, адже до суду не надано доказів, що місце реєстрації позивача є місцем масової реєстрації іноземців
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначаючи адресу реєстрації та фактичного проживання позивач недостовірної інформації не зазначав.
Інших доводів щодо зазначення позивачем недостовірної інформації апелянтом не зазначено.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 29.10.2024)