П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/5651/23
Категорія:10600000 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Час і місце ухвалення: 14:18 год., м. Одеса
Дата складання повного тексту: 05.03.2024р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Чоран А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Центр пробації" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи (далі - ДУ) "Центр пробації" про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиданні наказів про виплату позивачу додаткової винагороди з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби, а з 01 червня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби по день звільнення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 (далі - Постанова №754), у розмірі яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язання відповідача видати накази про виплату позивачу додаткової винагороди з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби, а з 01 червня 2022 року по день звільнення у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби по день звільнення відповідно Постанови №754, у розмірі яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь позивача додаткової винагороди, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168) за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби, а з 01 червня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби по день звільнення, відповідно Постанови №754, у розмірі яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача додаткову винагороду, що передбачена Постановою №168 за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби, а з 01 червня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби по день звільнення, відповідно Постанови №754, у розмірі яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі з 16 червня 2011 року по 03 жовтня 2022 року.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України ДУ "Центр пробації" №417/к від 21 вересня 2022 року позивача було звільнено за п.5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) та п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) - за власним бажанням з 03 жовтня 2022 року, з посади старшого інспектора Березівського районного сектору №1 філії ДУ "Центр пробації", у званні майора внутрішньої служби.
Так, відповідно до розрахункового листа за жовтень 2022 року позивач 04 жовтня 2022 року отримала виплату в сумі 27 812 грн, до якої не було додано додаткову винагороду передбачену Постановою №168.
Таку винагороду позивачу не було здійснено жодного місяця, ні під час служби, ні після звільнення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби з 01 вересня 2022 року взагалі не мають право на виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168.
Окрім того, представник відповідача зазначає, що позивач не залучався до виконання завдань, передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не ніс службу у розумінні нормативно-правових актів, зазначених вище, а виконував свої службові обов'язки, пов'язані з реалізацією завдань та функцій пробації відповідно до посадової інструкції, Положення про Березівський районний сектор №1 філії ДУ "Центр пробації" в Одеській області та Колективного договору (додаються), а тому правові підстави для виплати позивачу додаткової винагороди, визначеної Постановою №168 відсутні.
Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 до ДУ "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ДУ "Центр пробації" у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 зі змінами за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби та за період з 01 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Зобов'язано ДУ "Центр пробації" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 зі змінами за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року у розмірі 30 000 грн за кожен місяць служби та за період з 01 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
В апеляційній скарзі ДУ "Центр пробації" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- персонал пробації виконує завдання та функції, визначені Законом України "Про пробацію" від 05 лютого 2015 року №160-VIII (далі - Закон №160-VIII) та не несе службу у розумінні нормативно-правових актів, що регулюють проходження служби в Державній кримінально- виконавчій системи України;
- судом першої інстанції помилково віднесено осіб, які проходять службу в уповноваженому органі з питань пробації ДУ "Центр пробації" до "осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби", у зв'язку з чим було неправильно застосовано норми матеріального права - п.1 Постанови №168;
- звернуто увагу суду на те, що до матеріалів адміністративної справи позивачем не надано жодного наказу директора Центру пробації щодо несення служби, жодного графіку наряду чергування, жодної облікової форми часу несення служби;
- судом першої інстанції помилково віднесено осіб, які проходять службу в уповноваженому органі з питань пробації до "осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби", у зв'язку в чим було неправильно застосовано норми матеріальною права п.1 Постанови №168;
- судом першої інстанції не враховано зміни до Постанови №168, а саме, що відповідно Постанови №754 з 01 червня 2022 року додаткова винагорода виплачується за несення служби в органах і установах, які знаходяться в межах територіальної громади, яка розташована в районні проведення воєнних (бойових) дій або перебуває в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні);
- на переконання апелянта суд першої інстанції неправомірно поновив строки звернення до суду позивачу, вважаючи їх поважними, оскільки перебування позивача за межами України не було перешкодою для укладення договору про надання правової (правничої) допомоги (18 жовтня 2022 року) та подання позову до суду (21 березня 2023 року) в межах місячного строку, передбаченою ч.5 ст. 122 КАС України. Крім того, позивач у період з 18 грудня 2022 року по 22 січня 2023 року перебувала на території України, але не скористалась своїм правом звершення до адміністративного суду з позовною заявою про порушення, на її думку прав, у строки передбачені КАС України. Воєнний стан продовжував діяти за на території України і станом на березень 2023 року, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом 21 березня 2023 року;
- позивач проходила публічну службу, тому для звернення до адміністративного суду у спірній справі встановлюється місячний строк, відповідно ч.5 ст. 122 КАС України. Позивач не могла не знати, не бачити в день отримання грошового забезпечення, що виплачувалося їй в кінці відповідного місяця, про порушене, на її думку, право, а саме, щодо нарахованих та виплачених сум не входить витребувана ним сума додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, передбаченої Постановою №168 за період з 11 січня 2022 року по 03 жовтня 2022 року;
- судом першої інстанції невраховано, що позивач у спірний період перебувала у відпустках та 58 діб фактично не перебувала на робочому місці та не виконувала свої посадові обов'язки: з 23 березня 2022 року по 27 квітня 2022 року (35 діб) відповідно до наказу ДУ "Центр пробації" від 18 березня 2022 року №106/В; з 28 квітня 2022 року по 17 травня 2022 року (20 діб) відповідно до наказу ДУ "Центр пробації" від 21 квітня 2022 року №208/В; з 18 травня 2022 року по 20 травня 2022 року (03 доби) відповідно до наказу ДУ "Центр пробації" від 13 травня 2022 року №302/В.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є вірним, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДУ "Центр пробації", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 :
- 16 червня 2011 року прийнята в органи Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі наказу №38о/с від 16 червня 2011 року;
- 03 жовтня 2022 року звільнена зі служби на підставі наказу ДУ "Центр пробації" від 21 вересня 2022 року №417/к (а.с.17-18).
Відповідно до витягу з Наказу №57/к від 26 червня 2018 року "Про особовий склад" наказано по філії ДУ "Центр пробації" про Березівському районному сектору призначити капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора сектору 01 липня 2018 року з посадовим окладом за 19 тарифним розрядом, яка направлена для подальшого проходження служби з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. (а.с.117)
Відповідно до витягу з наказу №3157/к від 31 жовтня 2019 року "Про присвоєння чергових спеціальних звань" ОСОБА_1 , капітану внутрішньої служби, старшому інспектору Березівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Одеській області, присвоєно звання - майора внутрішньої служби. (а.с.15)
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу надавалась відпустка, а саме:
- відповідно до витягу з наказу Центр пробації від 18 березня 2022 року №106/в "Про надання відпусток" майору внутрішньої служби ОСОБА_1 надано чергову відпустку за 2022 рік тривалістю 35 діб, з 23 березня 2022 року по 27 квітня 2022 року (а.с.18, т.1);
- відповідно до витягу з наказу від 21 квітня 2022 року №208/В "Про надання відпусток" ОСОБА_1 надано відпустку без збереження грошового забезпечення тривалістю 20 діб, з 28 квітня 2022 року по 17 травня 2022 року (а.с.119, т. 1);
- відповідно до наказу від 13 травня 2022 року №302/В "Про надання відпусток" позивачу надано відпустку без збереження грошового забезпечення тривалістю 3 діб, з 18 по 20 травня 2022 року (а.с. 120, т.1).
Відповідно до витягу з наказу №417/к від 21 вересня 2022 року звільнено на підставі п.5 ст. 23 Закону №2713-IV та п.7 ч.1 ст. 77 Закону №580-VIII (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора Березівського районного сектору №1 філії ДУ "Центр пробації" в Одеській області, з 03 жовтня 2022 року. (а.с.13).
Відповідно розрахункового листа за жовтень 2022 року позивачу було сплачено 27 812 грн без урахування додаткової винагороди передбаченої Постановою №168. (а.с.16).
Не погодившись із не нарахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин справи, позивачка проходячи службу у Березівському районному секторі №1 філії ДУ "Центр пробацій" в Одеській області мала право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у період з 06 березня 2022 року, оскільки 06 березня 2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06 березня 2022 року, Одеську область внесено до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".
При цьому, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 як майор внутрішньої служби, яка перебувала на посаді старшого інспектора Березівського районного сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області, має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, передбаченої Постановою №168 за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року та за період з 01 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, ч.ч.3, 5 ст. 122 КАС України, ч.ч.1, 2 ст. 233 КЗпП України, ч.ч.1, 2 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року №2713-IV, п.3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5, п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Стосовно доводів апелянтів про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Питання застосування ч.5 ст. 122 КАС України у правовідносинах про виплату передбаченої Постановою №168 додаткової грошової винагороди вже було предметом оцінки Верховного Суду у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка полягає у тому, що вказана норма процесуального закону не підлягає застосуванню при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовами цієї категорії, якщо спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року. Рішення у справі №260/3564/22 набрало законної сили 20 вересня 2023 року на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду, якою це рішення залишено без змін.
При цьому, незважаючи на те, що дана справа не відповідає усім ознакам типової справи, визначених Верховним Судом у рішенні 06 квітня 2023 року, вищенаведені висновки щодо застосування норм процесуального права, які регулюють питання строку звернення до суду із позовом щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168, підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на їх подібність.
Так, у справі №260/3564/22 вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, а саме положеннями ч.5 ст. 122 КАС України чи КЗпП України, Верховний Суд зауважив на тому, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (ст. 3, ч.ч.1, 2, 7 ст. 43 Конституції України).
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом у зразковій справі №260/3564/22, суд виходив із того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Верховний Суд зауважив, що до 19 липня 2022 року ч.2 ст. 233 КЗпП України не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Водночас після цієї дати, з огляду на внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд зауважив про поширення дії ч.1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Поруч із цим, приписами ч.ч.3, 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, Верховний Суд у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст. 122 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду із позовом 21 березня 2023 року, а зі служби ОСОБА_1 була звільнена 03 жовтня 2022 року, згідно наказу ДУ "Центр пробації" №417/к, тобто між датою коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права та датою звернення до суду з позовом минуло 5 місяців 19 днів.
При цьому, колегія суддів враховує, що згідно п.1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Кабінетом Міністрів України прийнято 27 червня 2023 року постанову №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", п.1 якої встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, були продовжені до 30 червня 2023 року, а позивачка звернулася до суду з позовом 21 березня 2023 року, тобто в межах строку звернення до суду з позовом.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Щодо доводів апелянтів про відсутність права на отримання додаткової винагороди у осіб рядового і начальницького складу органів пробації, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 23, ч. 1 ст. 24 Закону №2713-IV Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною 1 ст. 24 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 (далі - Порядок №925/5).
Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 1 п.3 розділу І Порядку №925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров'я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", п.1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В подальшому до п.1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 (далі Постанова №350) внесено зміни до п.1 Постанови №168, доповнено абзац перший після слів "та поліцейським" словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Згідно п.2 Постанови №350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком, до якого входить Одеська область.
Отже, з викладеного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Таким чином, позивач, як особа яка несла службу в органі пробації, має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168.
Постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01 липня 2022 року, яка набрала чинності 08 липня 2022 року та застосовується з 01 червня 2022 року, внесено зміни до п.1 Постанови №168 в абзаці першому: слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)"; після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)".
З огляду на викладене, з урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин справи, позивачка під час проходження служби у Березівському районному секторі №1 філії Державної установи "Центр пробацій" в Одеській області мала право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у період з 06 березня 2022 року, оскільки 06 березня 2022 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06 березня 2022 року, Одеську область внесено до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка".
Постановою №168 у редакції, яка діяла у період спірних правовідносин, було встановлено, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Отже, Постанова №754 від 01 липня 2022 року про внесення змін до п.1 Постанови №168 стосовно пропорційної виплати додаткової винагороди особам, що проходять службу в установах кримінально-виконавчої служби, повинна застосовуватись як зазначено в Постанові з 01 червня 2022 року.
З огляду на викладене, позивач під час проходження служби на посаді старшого інспектора Березівського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" Міністерства юстиції України в Одеській області набула право на отримання додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 з 06 березня 2022 року по 31 травня 2022 року (дата заявлена у позові) - щомісячно, а з 01 червня 2022 року по 03 жовтня 2022 року (дата звільнення) - пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Надаючи оцінку доводам апелянта, що право на отримання додаткової винагороди мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної служби, колегія суддів зазначає наступне.
На переконання колегії суддів, у цьому випадку поняття "несення служби", яке зазначено у п.1 Постанови №168, тотожні поняттю "проходження служби". Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть.
Окрім того, положення п.1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.
Тобто, Постанова №168 в редакції від 22 березня 2022 року не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2023 року у справі №160/11851/22.
Окрім того, Верховний Суд у вказаній справі №160/11851/22 також наголосив, що посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.
Колегія суддів також вважає необґрунтованим посилання апелянта на відпустку позивачки у період з 23 березня 2022 року по 27 квітня 2022 року, з 28 квітня 2022 року по 17 травня 2022 та з 18 травня 2022 року по 20 травня 2022 року, оскільки обмеження щодо виплати вказаної додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, почали діяти лише з 01 червня 2022 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у вказаній частині.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.