П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27555/23
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у зараховуванні періодів роботи в колгоспі "Комуніст" згідно вкладишу у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 та записами у ньому під номерами 1 та 2, де зафіксовано прийняття та звільнення з роботи у колгоспі: 15.07.1989 прийнято на роботу, а 10.09.1999 звільнено з роботи, до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнати протиправним та скасувати рішення від 3.05.2023р. №192650009069 ГУ ПФУ в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору 3 220,8грн. та правничої допомоги у сумі 7 100грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2023р. він звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком.
Проте, пенсійним органом прийнято рішення від 3.05.2023р. за №192650009069 про відмову у призначення пенсії позивачу, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначив, що під час звернення ним до територіального органу ПФ України щодо призначення пенсії було надано необхідні документи, включаючи трудову книжку колгоспника, яка містила всі необхідні дані для підтвердження стажу роботи.
При цьому, позивач звернув увагу на те, що обов'язок щодо правильного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, який не може нести відповідальність за правильність ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 3.05.2023р. №192650009069 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1989-1999 роки в колгоспі "Комуніст" Заліщицького району Тернопільської області та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 1073,6грн. судового збору.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального трудового стажу роботи позивача період роботи колгоспника у колгоспі «Комуніст» у період з 1989-1995р. та з 1997-1999р., оскільки не усі недоліки вкладиша до трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає в Тернопільській області, у квітні 2023р. звернувся із заявою до територіального органу ПФУ про призначення пенсії за віком. При цьому надавши усі відповідні та належні документи.
Вказана заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ в Одеській області.
Так, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 3.05.2023р. за №192650009069 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком. В рішенні вказано, що необхідний страховий стаж згідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 10 років 4 місяці 3 дня. За доданими до заяви документами не зараховано період роботи в колгоспі «Комуніст» з 1989 по 1995р. та з 1997 по 1999р. згідно довідки архівного відділу ВК Заліщицької МР Чортківського району Тернопільської області від 26.04.2023р. МІ 7-14/149, оскільки вказано в ній вказано ім'я « ОСОБА_2 » та не відповідає паспортним даним позивача - « ОСОБА_2 ».
З розрахунку страхового стажу, здійсненого відповідачем, вбачається, що позивачу були зараховані до страхового стажу (10 років 4 місяці 3 дня) періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 :
- 1.09.1978р. - 25.07.1980р. (1 рік 10 місяців 25 днів) - навчання в ПТУ,
- 18.05.1981р. - 3.06.1983р. (2 роки 0 міс. 16 днів) - строкова військова служба,
- 19.08.1983р. - 14.01.1984р. (4 місяці 26 днів) - робота машиністом баштового крану 4 розряду БМП Львівської залізниці,
- 9.02.1984р. - 1.02.1989р. (4 роки 11 міс. 23 дня) - робота машиніст баштового крану 5 розряду Тернопільське управління Будівництва Управління механізації,
- 26.03.2003р. - 31.12.2003р. (2 міс. 27 днів) та 20.03.2004р. - 31.03.2004р. (27 днів) - період виплати допомоги по безробіттю.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем був наданий органу ПФУ вкладиш у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_3 . На титульній сторінці вкладиша у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 було записано: прізвище: ОСОБА_4 , ім'я: ( ОСОБА_5 , по-батькові: ОСОБА_6 (а.с.17).
У вкладиші у трудову книжку колгоспника є записи про роботу робочим на току у колгоспі «Комуніст» Заліщицького району Тернопільської області з 15.07.1989р. по 10.09.1999р.. Також вказані прийняті колгоспом річні мінімуми трудової участі у громадському господарстві та виконання ОСОБА_1 річного мінімуму, номера наказів та дати.
Позивач також надав архівні довідки Архівного відділу ВК Заліщицької МР Чортківського району Тернопільської області від 26.04.2023р. за №17-14/149, 17-14/150 про те, що в документах архівного фонду колгоспу «Комуніст» с.Касперівці Заліщицького району Тернопільської області в книгах обліку трудового стажу та в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспника значиться, що ОСОБА_1 працював в колгоспі «Комуніст» с.Касперівці: з 1.07.1989р. по 30.11.1995р. та з 1.01.1997р. по 28.02.1999р., про виплачені суми заробітної плати, а також відпрацьований мінімум т/дн.
Також, позивач надав суду ухвалу Заліщицького районного суду Тернопільської області від 7.09.2023р. у справі за №597/1550/23, яка була прийнята за зверненням позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, якою він просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що вкладиш у трудову книжку колгоспника за № НОМЕР_1 виданий на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , встановити факт, що має юридичне значення стосовно праці та трудового стажу з 1.07.1989р. по 30.11.1995р. та з 1.01.1997р. по 28.02.1999р., зазначених у записах в книгах обліку трудового стажу і в книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспника, колгоспу «Комуніст», с.Касперівці Заліщицького району Тернопільської області стосовно ОСОБА_1 , належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Ухвалою Заліщицького районного суду було відмовлено у відкритті провадження у справі, з посиланням суду на те, що не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів перебування в трудових відносинах, підтвердження трудового стажу. При цьому, відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Отже, позивачу було відмовлено в призначені пенсії за віком, згідно рішення пенсійного органу за №9192650009069 через відсутність страхового стажу в колгоспі та невідповідність його імені у документах, щодо яких заявником подано до суду дану заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Вважаючи відмову пенсійного органу щодо не зарахування стажу неправомірною, ОСОБА_1 з метою захисту свого порушеного права, звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Вказане право деталізоване у ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. за №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. за №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Право на отримання пенсії визначено у ст.8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами ст.24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися д до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом ч.1,2,4 ст.24 до Закону №1058-ІV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. за №22-1 (надалі - Порядок).
Згідно п.4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Положеннями п.4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Положеннями п.4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Приписами ст.56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області за №1926500009069 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки трудовий (страховий) стаж позивача складає 10 років 4 місяці 3 дня при необхідних 30 років. При цьому, пенсійним органом не зараховано взагалі стаж роботи позивача в колгоспі через невідповідність імені позивача в архівних довідках про роботу у колгоспі. Так, ім'я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним позивача - « ОСОБА_2 », що є порушенням вимог «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993р. за №637.
Приписами ст.62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
На момент внесення записів до трудової книжки за спірний період діяла - Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974р. за №162, а також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993р. за №58.
Постановою КМУ від 12.08.1993р. за №637 був затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Основні засади про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. за №310, якими зокрема, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачу трудових книжок покладалось на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до Статуту та Правил внутрішнього розпорядку колгоспу та іншу відповідальність (п.13).
Відповідно до вказаних нормативно-правових актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Положеннями п.3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, відповідно до норм Порядку №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж/родинні відносини, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Як вбачається із записів вкладишу трудової книжки позивача та документів архівного фонду колгоспу «Комуніст» с.Касперівці Заліщицького району Тернопільської області слідує що вказане ім'я - « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним позивача, а саме - « ОСОБА_2 ». Разом з тим, позивачем наданий другий вкладиш у трудову книжку колгоспника № НОМЕР_1 , з титульного листа якого вбачається Прізвище: Пісянський, Ім'я: ( ОСОБА_5 , По-батькові: ОСОБА_6 . Судова колегія вважає, що така зміна імені відбулась з порушенням порядку ведення трудової книжки.
При цьому, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. за №162, яка діяла на час оформлення трудової книжки позивача, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до п.2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, судова колегія зазначає, що Верховним Судом у своїй постанові від 24.05.2018р. у справі за №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Дослідивши матеріали справи, а саме копію вкладишу до трудової книжки позивача, судова колегія встановила, що в ній зазначені записи, які містять інформацію про роки роботи в колгоспі та показники трудової участі, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людиноднів. Належність вкладишу саме позивачу пенсійний орган не оскаржує.
Також, позивачем були надані архівні довідки про періоди роботи в колгоспі, заробітну плату, які є додатковими доказами, які підтверджують трудовий стаж позивача, але не основними, яким є трудова книжка. Судова колегія звертає увагу на те, що доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача в колгоспі, пенсійний орган не надав.
Апеляційний суд вважає, що ГУ ПФУ в Одеській області не врахувало, що не усі недоліки архівних довідок можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018р. у справі за №754/14898/15-а та від 10 грудня 2020р. у справі за №195/851/17 (2-а/195/161/17).
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, що архівні довідки були видані на підставі первинних документів обліку, за складання яких працівник не відповідає, а тому на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у цих документах.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, то в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами, проте відповідачем на підтвердження вжиття заходів щодо витребування документів до суду жодних доказів не надано.
Пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
При цьому, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч.1 ст.103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судовою колегією встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неправильне виправлення помилки в імені позивача при заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що не зарахування спірного стажу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010р.) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.
Враховуючи вищевказане, Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відмова ГУ ПФУ в Одеській області в зарахуванні стажу роботи в колгоспі до загального страхового стажу є протиправною, а рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 3.05.2023р. за №192650009069 про відмову у призначенні пенсії є таким, що прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії та підлягає скасуванню.
На підставі вищевказаного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2023р. про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1989-1999р. в колгоспі «Комуніст» Заліщицького району Тернопільської області та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко