П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22495/23
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в м.Києві, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м.Києві щодо рішення №155650003576 від 3.02.2023р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м.Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком по досягненню 65 років, тобто з 27.01.2023р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2023р. він звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком, у зв'язку із виповненням 65 років.
Проте, пенсійним органом прийнято рішення №155650003576 від 3.02.2023р. про відмову у призначення пенсії позивачу, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та зазначив, що під час звернення ним до територіального органу ПФ України щодо призначення пенсії було надано необхідні документи, включаючи трудову книжку колгоспника, яка містила всі необхідні дані для підтвердження стажу роботи.
Позивача вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Правда», з посиланням на відсутність довідки про відпрацьовані вихододні. Надати будь-які інші документи про підтвердження роботи в колгоспі «Правда» позивач немає можливості з об'єктивних обставин, оскільки колгосп «Правда» 8.02.2000р. був реорганізований та вся документація не передана на зберігання до трудового архіву. Тому зарахування такого трудового стажу повинно бути лише за наявністю запису в трудовій книжці.
Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення №155650003576 від 3.02.2023 ГУ ПФУ в м.Києві про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2023 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1984-1991 роки в колгоспі "Правда" Ширяївського району Одеської області роки та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В решті вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м.Києві користь ОСОБА_1 536,8грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в м.Києві, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального трудового стажу роботи позивача період роботи трактористом в колгоспі «Правда» у період з 1984-1991р., оскільки не усі недоліки архівних довідок можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець Одеської області, 27.01.2023р. звернувся із заявою до територіального органу ПФУ про призначення йому пенсії за віком у зв'язку з виповненням 65 років.
Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ у м.Києві.
Проте, Рішенням ГУ ПФУ у м.Києві від 3.02.2023р. за №155650003576 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного трудового стажу.
Так, у вказаному рішенні вказано, що згідно з ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. за №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1.01.2018р. по 31.12.2018р. - не менше 25 років, за відсутності необхідного страхового стажу пенсія за віком призначається після досягнення віку 65 років за наявністю страхового стажу з 1.01.2023р. по 31.12.2023р. від 15 до 20 років. Страховий стаж позивача складає за підрахунками органу ПФУ 8 років 8 місяців 6 днів. До страхового стажу не враховані періоди роботи в колгоспі «Правда», оскільки в архівній довідці від 10.01.2023р. за №13 Березівської РДА не зазначені дані про кількість відпрацьованих вихододнів.
Вважаючи таку відмову пенсійного органу щодо не зарахування стажу неправомірною, ОСОБА_1 з метою захисту свого порушеного права, звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За правилами ч.1 ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та з 1.01.2018р. право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1.01.2018р. по 31.12.2018р. - не менше 25 років. За відсутністю необхідного страхового стажу, пенсія за віком призначається після досягнення віку 65 років за наявністю стажу у період з 1.01.2023р. по 31.12.2023р. від 15 до 20 років.
Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто для призначення пенсії йому на момент призначення пенсії за віком після досягнення 65 років необхідно мати наявного страхового стажу від 15 до 20 років.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. за №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Приписами ст.1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою КМУ від 12.08.1993р. за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі - Порядок №637).
Положеннями п.1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судова колегія зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача про період його роботи в колгоспі «Правда» діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974р. за №162, яка також передбачала, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, судова колегія звертає увагу на те, що пенсійний орган зобов'язаний призначати, здійснювати нарахування та перерахунок пенсії відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії подав до Пенсійного фонду трудову книжку колгоспника, яка містила усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у колгоспі «Правда».
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у трудовій книжці відсутні жодні виправлення, підчищення, тощо.
Як вбачається із записів трудової книжки, та розрахунку стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи, що до стажу - 8 років 8 місяців 6 днів пенсійним органом було зараховано такі періоди роботи позивача:
1.07.1973р. - 31.12.1973р. (6 міс.), 1.01.1974р. - 31-12.1974р. (7 м. 18 днів), 1.01.1975р. - 31.12.1975р. (9 міс. 3 дні), 1.01.1976р. - 26.05.1976р. (3міс. 16 днів), 18.05.1978р. - 31.12.1978р. (4 міс. 6 днів), 1.01.1979р. - 31.12.1979р. (1 міс. 23дні), 1.01.1980р. - 31.12.1980р. (6 міс. 13 днів), 1.01.1981р. - 1.07.1981р. (6 міс. 1 день) - робота в колгоспі ім. 22 з'їзду КПРС (в подальшому реорганізовано в КСП «Марьянівське»),
27.05.1976р. - 17.05.1978р. (1рік 11 міс. 21 день) військова строкова служба,
3.07.1981р. - 18.03.1982р. (8 міс. 16 днів) тракторист Ширяївської райсільгоспхімії,
20.04.1982р. - 17.08.1982р. (3 міс. 28 днів) робота у радгоспі «Бєляєвський»,
4.01.1983р. - 19.03.1984р. (1 рік 2 міс. 16 днів) робота в Ширяївській райсільгоспхімії,
11.03.2003р. - 5.12.2003р. (8 міс. 25 днів) перебування на обліку в Ширіївському райцентрі зайнятості та отримання допомоги на безробіття.
У трудовій книжці колгоспника №824 від 1.08.1981р. є запис про прийняття на роботу трактористом в колгосп «Правда» 20.03.1984р. та звільнення за власним бажанням 25.08.1987р.. При цьому, в трудовій книжці вказано про те, що в 1984р. ним відпрацьовано 239 виходів на роботу при встановленому нормативі 280, в 1985р. відпрацьовано 282 вихододнів при нормативі 280, в 1986р. 301 при нормативі 280, в 1987р. 181 при нормативі 280, а також зазначена нарахована зарплата.
В подальшому ОСОБА_1 , з 16.01.1988р. знову працював в колгоспі «Правда» та був звільнений 1.09.1991р. згідно наданої заяви, що підтверджується записом в трудовій книжці колгоспника. Також вказано про кількість відпрацьованих виходів на роботу: в 1988р. 347 при нормативі 280, в 1989р. 297 при нормативі 280, в 1990р. 339 при нормативі 280, в 1991р. 300 при нормативі 280, зазначені розміри нарахованої зарплати.
Період роботи в колгоспі «Правда» за 1984-1991р. не враховано до страхового стажу позивача, при цьому в оскаржуваному рішенні відповідач не зазначає про будь-які недоліки записів трудової книжки колгоспника.
Як вбачається із матеріалів справи, що позивачем серед документів, поданих із заявою про призначення пенсії, була надана архівна довідка від 10.01.2023р. за №13, видана Берегівською РДА Одеської області, про те, що згідно протоколів загальних зборів колгоспу «Правда», КСП «Правда» Ширяївського району Одеської області, встановлено мінімум вихододнів: 1984-1985р. 190 вихододнів, 1988-1989р. - 196 вихододнів, 1990-1994р. - 200 вихододнів. В книгах протоколів засідань правління колгоспу «Правда» за 1986р., 1987р., 1995-1998р. записи про встановлений мінімум вихододнів відсутні.
А з архівної довідки КП «Об'єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» від 17.01.2023р. за №29 вбачається, що документи колгоспу «Правда» з 1984р. по 1991р. до КУ «Об'єднаний трудовий архів Ширяївської селищної ради» не передавались, а тому надати ОСОБА_1 довідку про стаж роботи та заробітну плату є об'єктивно неможливим.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача пенсійним органом не надано, а тому пенсійним органом безпідставно не взято до уваги дані зазначені у трудовій книжці.
Положеннями п.3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Дослідивши матеріали справи, а саме копію трудової книжки позивача, судова колегія встановила, що в ній зазначені записи, які містять інформацію про роки роботи в колгоспі та показники трудової участі, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людиноднів. Усі інші записи про трудову діяльність позивача внесені без виправлень та скріплені відповідними печатками та завірені посадовими особами. Надані архівні довідки про періоди роботи в колгоспі, заробітню плату, є додатковими доказами, які підтверджують трудовий стаж позивача, але не основними, яким є трудова книжка. При цьому, судова колегія зазначає, що доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача в колгоспі відповідач не надав.
Основні засади про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. за №310, якими зокрема, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачу трудових книжок покладалось на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до Статуту та Правил внутрішнього розпорядку колгоспу та іншу відповідальність (п.13).
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974р. за №162, яка діяла на час оформлення трудової книжки позивача, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Верховним Судом у своїй постанові від 24.05.2018р. у справі за №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що пенсійний орган необґрунтовано та безпідставно не врахував до загального трудового стажу роботи позивача період роботи трактористом в колгоспі «Правда» у період з 1984-1991рр., оскільки ГУ ПФУ у м.Києві не врахувало, що не усі недоліки архівних довідок можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 6 березня 2018р. у справі №754/14898/15-а та від 10 грудня 2020р. у справі за №195/851/17 (2-а/195/161/17).
Окрім того, архівні довідки були видані на підставі первинних документів обліку, за складання яких працівник не відповідає, тому на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у цих документах.
Апеляційний суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу періоду його роботи з 1984 по 1991рр. є неправомірним.
На підставі вищевказаного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2023р. про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи за 1984-1991р. в колгоспі «Правда» Ширяївського району Одеської області роки та вирішити питання про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко