П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/19712/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши питання про призначення до розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовані питання та здійснені підготовчі дії, передбачені ст. 306 КАС України.
Суддею-доповідачем проведено необхідні підготовчі дії, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, а тому справу слід призначити до апеляційного розгляду.
У поданій 28.10.2024 року позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з викликом сторін, надаючи правову оцінку якому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Так, оцінивши категорію та складність справи, кількість сторін, обсяг та характер доказів у справі, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин і предмет доказування не потребують заслуховування пояснень представників сторін та, відповідно, проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Апеляційний суд зауважує, що в клопотанні про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін позивач не вказує на наявність обставин та/або доказів у справі, які потребують надання сторонами усних пояснень з метою її правильного вирішення.
В даному випадку, колегія суддів наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін жодним чином не порушує основні засадами (принципи) адміністративного судочинства та не обмежує сторін в реалізації ними своїх процесуальних прав.
Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 755/12623/19.
Також, слід зазначити й про те, що саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка, відповідно до процесуального закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.08.2019р. у справі №826/7244/18, а саме: бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.
Вирішуючи заявлене клопотання учасника справи про його бажання брати участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції також враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань.
Зокрема, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах, в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983р. у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002р. Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За наведених обставин, на підставі пункту 2 частини шостої статті 262 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа може бути призначена до розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Керуючись ст.ст. 306, 307, 311, 321 КАС України, апеляційний суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
Підготовку до розгляду адміністративної справи закінчити.
Призначити справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов